4. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини

Вихідним для розуміння природи психічного розвитку є співвід­ношення в дитині природного і соціального, вродженого й набутого.

Від народження дитина отримує організм з його анатомо-фізіоло- гічною структурою, яка включає морфологічні й фізіологічні влас­тивості та закономірності їх дозрівання, стать, нервову систему, вро­джені індивідуальні ознаки (конституція, колір шкіри, волосся, очей, група крові, тип ВНД тощо). У новонародженого активність майже цілком складається з вроджених форм поведінки - безумовних реф­лексів. Дитина, на відміну від тварини, народжується з мінімальною кількістю вроджених рефлексів, але з багатим потенціалом прижит­тєвого їх розвитку у процесі взаємодії з соціальним середовищем.

Таким чином, для цілісного процесу психічного розвитку природ­на основа, зумовлена генотипом, виступає передумовою, своєрідним фундаментом, спираючись на який виникають психічні новоутворен­ня при визначальному впливі соціального середовища.

Наприклад, час виникнення певних психічних реакцій може змінюватись залежно від умов, створених дорослим. Якщо він про­являє до дитини доброзичливу увагу і турботу, ласкаво розмовляє, то усмішка у малюка з'являється раніше. Дитина отримує від на­родження здатність до елементарних психічних функцій (так звані задатки): різних видів відчуття й сприймання (зорового, слухового, дотикового тощо), найпростішого запам'ятовування. Вищі психічні функції (мовлення, теоретичне мислення, довільна пам'ять, уява, воля) потребують тривалого періоду навчання й виховання.

Умови психічного розвитку поділяють на зовнішні й внутрішні.

Зовнішні - фактори природного і суспільного середовища, що ді­ють на психічний розвиток дитини через внутрішні умови (С. Л. Ру- бінштейн). Соціальне середовище є джерелом психічного розвитку. У ньому вирізняють три компоненти:

1)  макросередовище: суспільство, його соціально-економічна і по­літична система;

2)    мезосередовище - національно-культурні та соціально-демо­графічні особливості місця проживання дитини;

3)    мікросередовище - безпосереднє оточення, близькі дорослі, сім'я.

Внутрішні умови психічного розвитку дитини - це її психічні особливості (розвиток свідомості, досвід, освіта, мотивація).

Зовнішні та внутрішні умови розвитку особистості тісно взаємопов'язані, їх взаємодія має якісні відмінності на кожному ві­ковому етапі.

Взаємодія зовнішніх та внутрішніх умов має дві основних фор­ми. По-перше, як взаємопереходи інтеріоризації та екстеріоризації.

По-друге, як виникнення та розв'язання суперечностей. Так, досвід сприймання й розуміння оточуючого «дорослого» світу відтворюєть­ся дошкільниками у сюжетно-рольових іграх. У школі учні засвою­ють основи наук: відбувається інтеріоризація знань, накопичених людством, які знаходять використання у подальшій трудовій діяль­ності індивіда (екстеріоризація).

Суперечності між зовнішніми та внутрішніми умовами відобра­жаються психікою людини як внутрішні суперечності й виступають рушійними силами психічного розвитку.

Рушійні сили - внутрішні суперечності, що спонукають людину до активності, спрямованої на їх подолання. Наприклад, Г. С. Костюк вирізнив низку таких важливих внутрішніх суперечностей.

1.    Між новими потребами, цілями, прагненнями та досягнутим людиною рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволен­ня. Наприклад, внаслідок появи комунікативної потреби дитина ово­лодіває мовленням як засобом спілкування з оточуючими.

2.    Між інертністю, стабільністю, стійкістю й мінливістю, гнуч­кістю. Розв'язання цієї суперечності веде до появи «гнучкої стабіль­ності». Зокрема, узагальнення особистістю різних мінливих мотивів, способів поведінки призводить до її стійкості в різноманітних життє­вих обставинах.

3.    Між досягнутим рівнем психічного розвитку індивіда й обра­зом його життя.

4.               Між перспективними й близькими цілями.

Подолання одних суперечностей призводить до появи інших, які, у свою чергу, ведуть до нових дій, до подальшого вдосконалення ді­яльності особистості, що й становить процес її розвитку. Таким чи­ном, особистість виступає суб'єктом власного розвитку, що відбува­ється тільки через її активність.

ВИСНОВКИ про передумови, умови й рушійні сили психічного розвитку дитини:

-                      передумовою психічного розвитку дитини є її природна осно­ва, зумовлена генотипом;

-                     джерелом і зовнішньою умовою психічного розвитку дитини є соціальне середовище;

-                      внутрішньою умовою психічного розвитку дитини є її психіч­ні особливості;

-                      суперечності між зовнішніми та внутрішніми умовами розви­тку психіки дитини виступають рушійними силами її психіч­ного розвитку.