1.6. Стандарти і вимоги до державного і незалежного професійного аудиту : Аудит. Основи державного, незалежного професійного внутрішнього аудиту : B-ko.com : Книги для студентів

1.6. Стандарти і вимоги до державного і незалежного професійного аудиту

В Україні аудит як професія легалізувався у 1993 році, згідно при­йнятого Верховною Радою Закону України «Про аудиторську діяль­ність». За цим законом була створена Аудиторська палата України (ЛЯУ), на яку покладено відповідальність за розробку та впроваджен­ня у аудиторську практику певних правил роботи аудиторів та етичних засад їх професійної діяльності. В цій роботі Аудиторські палаті допо­магала і Спілка аудиторів України (СЛ'У), яка у 1994 року об'єднувала в своїх лавах більше 2/3 всіх практикуючих аудиторів країни.

Практично з дня заснування fflty"намагалася запровадити стандар­ти аудиторської практики, запозичені з закордонних аналогів, перш за все з стандартів аудиту Міжнародної Федерації Бухгалтерів (МФБ).

В зв'язку з тим, що на той час термін «стандарт» сприймався у буква­льному розумінні, було вирішено документи, що регламентують певні підходи до питань аудиторської практики, назвати «нормативами». До ре­чі, термін «стандарт» (з англ. — standard) означає норму, зразок, мірило а стандартизація є встановлення єдиних норм та вимог до чого не будь, а термін "норма» (з англ. — norma) означає правило, зразок, певну кіль­кість. «Норматив» по суті є кількісна характеристика певної норми.

Виходячи з цього термін «стандарти аудиту» більше підходять для регулювання професійної діяльності. Але на початку 90-х років АПУ ще не могла отримати офіційного дозволу від МФБ на застосування стандартів аудиту і було прийняте рішення про запровадження націо­нальних нормативів України з аудиту (ННА), перше видання яких побачило світ наприкінці 1994 року.

Загальна кількість нормативів була обмежена — всього 7, серед яких були найважливіші,на думку тодішніх членів АПУ, на час стано­влення професійного аудиту в Україні. Це такі національні нормативи аудиту (ННА), як : ННА № 1 — Мета і завдання проведення аудиту; ННА № 2 — Договір на проведення аудиту; ННА № 3 — Основні принципи, які регулюють аудит; ННА № 8 — Аудиторські свідчення; ННА № 12 — Документальне оформлення аудиту; ННА № 13 — Аудиторський висновок; ННА № 4 — Планування аудиту.

І вже тоді Держава, через регуляторні органи, намагалася встано­вити свої галузеві вимоги до аудиторів — у 1995 році Фондом Держа­вного майна були затверджені «Роз'яснення стосовно здійснення ау­диторських перевірок фінансового стану підприємств, що приватизу­ються» а в 1997 році Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила перші вимоги щодо аудиторської перевірки відкри­тих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій».

Розвиток професійної аудиторської діяльності підштовхнув до розширення числа національних нормативів з аудиту. Досить акту­альною стала і проблема дотримання практиками аудиту чітких етич­них засад професійної діяльності. Тому в грудні 1998 року .ЛЯ^затве- рдила Національні нормативи аудиту в Україні та Кодекс профе­сійної етики аудиторів України, які вступили в силу с січня 1999 ро­ку. В тексті цих нормативів було використано термінологію стандартів аудиту МФБ, про те у передмові було посилання, що при тлумаченні окремих положень НЦА слід надавати переважне право законодавству та нормативно-правовим актам України.

Всього до складу ННА /в редакції 1998 року / включалося 32 нор­мативи, які групувалися за розділами; Вступний матеріал (ННА 1 — Вимоги ННА; ННА 2 — Основні вимоги до аудиту); Відповідальність (ННА 3 — Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності, ННА 4 — Договір на проведення аудиту, ННА 5 — Контроль якості аудитор­ських послуг; ННА 6 — Документальне оформлення аудиторської пе­ревірки; ННА 7 — Помилки та шахрайство; ННА 8 — Перевірка до­тримання підприємством вимог законодавчих та нормативно-правових актів України); Планування (ННА 9 — Планування аудиту; ННА 10- Знання бізнесу клієнта; ННА 11 — Суттєвість та взаємозв'язок з ризи­ком аудиторської перевірки; Внутрішній контроль (ННА 12 — Оцін­ка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'яза­ного з ефективністю її функціонування; ННА 13 — Аудит в умовах електронної обробки даних); Аудиторські докази (ННА 14 — Ауди­торські докази; ННА 15 — Відношення аудитора до початкових зали­шків по рахунках обліку підприємства при першій аудиторській пере­вірці; ННА 16 — Аналітичні операції; ННА 17 — Вибіркова перевірка;

ННА 18 — Аудит облікових оцінок; ННА 19 — Споріднені сторони; ННА 20 — Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і від­буваються після укладення фінансової звітності підприємства та ауди­торського висновку; ННА 21 — Концепція діючого підприємства; ННА 22 — Інформація, що надається аудиторові керівництвом підпри­ємства); Використання роботи інших фахівців (ННА 23 — Викорис­тання результатів роботи іншого аудитора; ННА 24 — Врахування ро­боти фахівця внутрішнього аудиту; ННА 25 — Залучення експертів); Аудиторські висновки та звіти (ННА 26 — Аудиторській висновок, ННА 27 — Інша інформація в документах, що стосуються перевіреної аудитором фінансової звітності підприємства); Окремі вимоги до ау­диторських висновків та звітів (ННА 28 — Аудиторські висновки спе­ціального призначення; ННА 29 — Оцінка перспективної фінансової інформації); Нормативи, які регулюють спеціальні умови проведен­ня аудиту (ННА 30 — Використання комп'ютерів в галузі аудиту, ННА 31 — Вплив системи електронної обробки даних на оцінку сис­теми бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, ННА 32 — Оцінка властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього кон­тролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки). Був одночасно оприлюднений і Кодекс професійної етики аудиторів Украї­ни, який включав у себе такі важливі розділи, як : основні засади етики аудитора, об'єктивність, вирішення етичних конфліктів, професійна компетентність, конфіденційність, податкова практика, закордонна дія­льність, самореклама, незалежність, оплата за угодою і комісійні, несу­місна з практикою аудиторів діяльність, грошові суми клієнтів, відноси­ни з іншими аудиторами, реклама і пропозиція послуг.

Зміст Національних нормативів аудиту відображав і певні пробле­ми, що виявлялися у ході становлення професії. Так в ННА застосову­вався термін «гарантія», що скоріше було не тільки невірним перекла­дом з англійської терміну «впевненість», а відображало вимогу замовників аудиту, які очікували певних гарантій по результатам ау­диторських перевірок.

Намагання впливати на аудиторів приводило до того, що один і той же замовник укладав угоду на перевірку по черзі з різними аудиторсь­кими фірмами (особливо при конфліктах між власниками підприємст­ва) що приводило до того, що наступний аудитор перевіряв висновок попередника. Тому в ННА 2 — «Основні вимоги до аудиту» з'явилося два важливих пункти, які відсутні у стандартах аудиту МФБ, а саме : п. 20, за яким аудиторові заборонялося складати офіційний висновок про якість аудиторської перевірки іншим аудитором, та п. 21, який за­бороняв аудиторові висловлювати думку в аудиторському висновку або у аудиторському звіті стосовно фактів чи подій, сутність яких ви­значається карним або адміністративними Кодексами України. Таке визначення та оцінка визнавалася прерогативою судових органів.

Національні нормативи аудиту використовувалися вітчизняними не­залежними аудиторами з 1999 до 2001 року, коли АПУ отримала від МФБ дозвіл на переклад стандартів МФБ, які були оприлюднені під на­звою «Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р.» та рекоме­ндувалися ^Я^до застосування в аудиторській практиці країни. Видан­ня складалося з 40 стандартів та 14 Положень з міжнародної практики аудиту. В цих стандартах вже не застосовувався термін «аудиторська гарантія» а було використано термін «впевненість». З'явилися стандар­ти по спеціалізованим сферам та супутнім послугам. Вперше наведено процедури міжбанківського підтвердження та надано опис дій аудиторів в умовах використання інформаційних комп'ютерних технологій, роз­гляду питань, пов'язаних з охороною довкілля та аудиторською переві­ркою похідних фінансових інструментів. Стандарт № 240А — «Шах­райство та помилки» доповнився стандартом 240 — «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час перевірки фінансо­вих звітів». З'явився стандарт 260 «Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки вищому управлінському персоналу» та стандарт 580 — «Пояснення управлінського персоналу», були ширше розписані аудиторські процедури, дано опис перевірки порівнюваних даних (стан­дарт 710) та інші суттєві редакційні та змістовні зміни і доповнення. Ці­каво, що стандарти з аудиту МФБ, які почали називатися міжнародними стандартами (МСА), існували поряд з національними нормативами ау­диту (ННА), бо останні не було ані скасовано а ні призупинено їхню дію. У 2003 році ЛЯ^ прийняла рішення про застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної Федерації Бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту, офіційно відмінила дію Національних нормативів України з аудиту та Кодекс етики аудитора України і в 2004 році оприлюднила стандарти МФБ вже як національні.

В зв'язку з тим, що МФБ постійно вносить зміни у стандарти облі­ку та аудиту, у 2006 році видала новітню редакцію професійних стандартів, яка називалася «Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики» (див. рис. 1.6). Дещо змінилася як редакція, так і структура Кодексу професійної етики.

Взагалі міжнародні (а тепер вже і національні українські) стандарти аудиту висвітлюють та регулюють базові питання професійної аудиторсь­кої діяльності. При цьому ці питання пов'язані не тільки з процедурами надання послуг, а і з потенційним їх результатом для іміджу професії у суспільстві, або простіше кажучи — якістю та незалежністю аудиторів.

На сьогодні стандарти аудиту включають безпосередньо одну Концеп­туальну основу, 43 стандарти та 15 положень з аудиторської практики.

На сьогодні структура Кодексу професійної етики включає наступ­ні елементи:

  • Громадські інтереси. Визнається, що характерною рисою ауди­ту як професії є прийняття відповідальності перед громадськістю
  •   Цілі. Аудит повинен задовольняти чотири основні потреби : до­віра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.
  •    Фундаментальні принципи. Чесність, об'єктивність, професій­на компетентність, конфіденційність, професійна поведінка, застосу­вання технічних стандартів.
  •   Чесність та об'єктивність.
  • Розв 'язання етичних конфліктів.
  • Професійна компетентність.
  • Конфіденційність.
  • Податкова практика.
  • Міжнародна діяльність.
  •   Оприлюднення інформації.
  • Незалежність (загрози незалежності та заходи по їх зменшенню).
  • Професійна компетентність та обов'язки у зв'язку із залучен­ням осіб, які не є бухгалтерами.
  • Гонорари та комісійні.
  • Платіжні засоби клієнта.
  •   Стосунки з іншими професійними бухгалтерами-практиками.
  • Реклама та пропонування послуг.
  • Конфлікт лояльності.
  • Підтримка колег-професіоналів.
  • Професійна компетентність.
  • Надання інформації.

Питання для самоконтролю

Таким чином редакція як самих стандартів аудиту та і Кодексу профе­сійної етики все більше відповідає сучасним змінам в суспільстві, проце­сам глобалізації економічних та інформаційних відносин, інтеграційному руху європейських країн. Про те слід зважити на те, що стандарти аудиту не вимагають сліпого застосування. Вони є певною методичною базою для практикуючого аудитора. До того ж, всеохоплююче застосування єдиних стандартів поведінки, роботи, офіційних висловлювань, робить незалежний аудит зрозумілим для будь якого користувача, незалежного від того, чи країна (де такий користувач аудиторських послуг функціонує) вже давно знаходиться в ринкових умовах чи тільки трансформує свою економіку до ринкових вимог. Вільне перетікання капіталу заперечує ко­рдони і, тим паче, унеможливлює наявність будь яких невідповідностей в роботі бухгалтерів та аудиторів — саме тих професіоналів, що створюють інформаційну базу для прийняття інвестиційних або інших управлінських рішень різного рівня власниками.