2.3.3. Стандарти проведення державного аудиту

Метою стандартів проведення державного аудиту — є визначення критеріїв та загальної основи, які дозволяють державний аудитору ви­конувати свою роботу точно, системно та уважно. Встановлення по­рядку, якого необхідно дотримуватися, та визначення кроків, які ма­ють бути зроблені, є орієнтиром для роботи державного державний аудитора, який для досягнення конкретної цілі має зібрати доказову інформацію (докази).

Стандарти проведення державного аудиту визначають рамки, в яких повинен проводитися аудит. Вони мають відношення до загаль­них стандартів аудиту, які в свою чергу містять головні вимоги, яких необхідно дотримуватися під час здійснення кроків, передбачених стандартами. Вони також враховують правила складання звітів, які конкретніше зорієнтовані на завдання висвітлення результатів аудиту. Крім того, результати, отримані завдяки застосуванню прикладних стандартів контролю, складають головні елементи, на яких державний аудитор будує свій висновок та звіт.

Стандарти проведення всіх видів державного аудиту наводяться нижче:

•       Аудитор повинен планувати перевірку у спосіб, який забезпечує економіч­ність, результативність та ефективність якісного контролю, а також його здійс­нення у встановлені строки;

•       Керівництво роботою державний аудиторського персоналу має постійно здій­снюватися на всіх рівнях і на кожному етапі аудиту; керівник повинен перевіря­ти виконання завдань та використання документів;

•       При визначенні, наскільки далеко має заглибитися перевірка та на якому (яких) питанні (питаннях) вона повинна зосередитися, державний аудитору слід оцінити ефективність внутрішнього контролю;

•       У разі здійснення фінансового аудиту необхідно перевіряти стан дотримання чинних законів і нормативних актів. Державний державний аудитор має розро­бити заходи та процедури аудиту, які надають розумну гарантію виявлення по­милок і випадків порушення закону, що можуть безпосередньо та великою мі­рою вплинути на суми, зазначені у фінансових звітах, чи на результати аудиту. державний аудитор має пам'ятати про ймовірність наявності випадків порушен­ня закону, що можуть опосередковано та великою мірою вплинути на суми, за­значені у фінансових документах, чи на результати аудиту законності. Коли пе­ревіряються результати роботи, слід з'ясовувати стан дотримання чинних законів і нормативних актів, якщо такий захід видається необхідним для досяг­нення цілей аудиту. державний аудитор повинен організовувати перевірку у спосіб, який надає розумну гарантію виявлення випадків порушення закону, що можуть суттєво вплинути на результати аудиту. Будь-яка ознака наявності по­рушення закону чи протизаконного акту, шахрайства чи помилки, які можуть мати суттєві наслідки для аудиту, повинна бути для державний аудитора підста­вою для поглиблення процедур з метою підтвердження чи усунення таких підо­зр. державний аудитор має завжди пильнувати ситуації чи операції, що можуть виявити випадки порушення закону, які опосередковано впливають на результа­ти перевірки. Один з головних аспектів аудиту — це фінансовий контроль за­конності витрат і правильності проведення операцій з бюджетними призначен­нями. Одне з важливих завдань, що постають перед ВОФК у випадках здійснення такого контролю, є слідкувати усіма наявними засобами за тим, щоб бюджет відповідав усій фінансовій діяльності держави без жодних прогалин. У такому разі парламент чи орган, якому надаються за результатами перевірок, має змогу легко встановити загальну динаміку зобов'язань Державного казна­чейства та відстежити відповідні витрати по фінансових операціях. Маючи це на увазі, ВОФК здійснює перевірку рахунків і фінансових документів органів дер­жавної влади для того, щоб упевнитися, що по всіх операціях і тільки по них бу­ли виправдано взяті зобов'язання, отримані дозволи на витрату коштів, що вони були правильно календарно сплановані, оплачені та зареєстровані у відповідно­сті із встановленими вимогами. У разі відсутності жодних порушень з боку кері­вників процедура аудиту, як правило, завершується наданням «quitus»;

•      Для підготовки рішення та висновків стосовно об'єкту аудиту, служби, про­грами, виду діяльності чи функції державний аудитор повинен мати можливість отримувати в межах розумних витрат, визначених для проведення даного ауди­ту, достатні та доречні докази;

•      У випадку фінансових аудитів — чи інших у разі необхідності — Державні державний аудитори повинні аналізувати фінансові звіти з метою встановлення, чи дотримувався об'єкт аудиту стандартів бухгалтерського обліку, які є прийня­тними для подання або публікації фінансової інформації. Аналіз фінансових зві­тів має бути достатньо глибокий і має надавати державний аудитору можливість виявлення об'єктивних елементів, на підставі яких він базуватиме свою точку зору.

2.3.3.1. Стандарт «Планування»

Стандарти проведення аудиту передбачають, що державний ауди­тор повинен планувати перевірку у спосіб, який забезпечує економіч­ність, результативність та ефективність якісного контролю, а також його здійснення у встановлені строки

ВОФК повинен віддавати пріоритет тим завданням у галузі конт­ролю державних фінансів, які передбачаються законом. Крім того, він повинен визначити пріоритети стосовно інших питань, які має право перевіряти.

Для організації перевірки державний аудитор повинен:

1)  визначити головні елементи інституційного контексту об'єкта аудиту;

2)  чітко визначити керівників на різних рівнях організаційної стру­ктури;

3)  врахувати формат, зміст і користувачів рекомендацій, висновків і звітів;

4)  визначити цілі аудиту та шляхи, якими вони можуть бути досяг­нуті;

5)  визначити ключові точки управлінських механізмів і зробити попередню оцінку їхніх сильних і слабких сторін;

6)  визначити відносну важливість кожного із підрозділів, що роз­глядаються як об'єкт перевірки;

7)  проаналізувати систему внутрішнього управління об'єкту пере­вірки, а також програму роботи цієї системи;

8)  визначити, якою мірою можна довіряти іншим державний ауди­торам, які, наприклад, відповідають за внутрішнє управління;

9) вибрати найбільш результативний та ефективний метод аудиту;

10)   передбачити перевірку щодо того, чи були вжиті належні захо­ди стосовно раніше виявлених фактів, звітів і рекомендацій;

11)  зібрати документацію, яка стосується плану проведення аудиту та питань, які державний аудитор планує перевірити.

Як правило, план аудиту передбачає такі кроки:

1      крок: зібрати інформацію про об'єкт аудиту та його організаційну структуру з метою визначення підрозділів, що містять ризик і відносну важливість щодо пе­ревірки всіх інших підрозділів;

2      крок: визначити цілі аудиту та питання, які підлягають перевірці;

3       крок: провести попередній аналіз з метою визначення підходу, який необхід­но прийняти, характеру та масштабів майбутнього обстеження;

4       крок: приділити увагу особливим проблемам, які були виділені на стадії пла­нування аудиту;

5      крок: підготувати кошторис і графік проведення аудиту;

6      крок: визначити потреби в кадрах і сформувати державний аудиторську групу;

7       крок: поінформувати об'єкт аудиту про масштаби, цілі та критерії аудиту; у разі необхідності обговорити ці питання із заінтересованими сторонами.

У разі потреби в ході контрольного заходу ВОФК може змінювати складений план.