3.1.3. Підготовка програми проведення державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання.

Підготовка програми проведення аудиту передбачає :

>          уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту;

>                     проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об'єкта аудиту та ефективності використання активів;

^ надання попередньої оцінки стану внутрішнього контролю;

^ конкретизації факторів ризику;

^ визначення переліку аудиторських процедур, необхідних для проведення аудиту в розрізі кожного поставленого питання (фактору ризику), та обсяг вибірки для проведення перевірки кожного визначе­ного питання (фактору ризику);

^ визначення рівня суттєвості факторів ризику;

>          складання програми аудиту.

Уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту, передба­чає поглиблене дослідження визначених факторів ризику.

Фактори ризику (ризикові операції) — це можливі порушення, недоліки та проблеми, ризикові операції, які негативно вплинули або можуть плинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарю­вання, досягнення ним поставлених цілей і завдань, ефективне використання ресурсів, результати фінансово-господарської діяльності, а також можливі ре­зерви для підвищення ефективності та покращення фінансових і виробничих результатів діяльності об'єкта аудиту.

як об'єктивність прийняття управлінських рішень, фінансове стано­вище підприємства, так і якість аудиту.

Основний метод визначення ризикових операцій — аналіз фінан­сово-господарської діяльності підприємства за звітними даними та ма­теріалами попередніх ревізій, завданням якого є оцінка ефективності управління та виявлення факторів, які позитивно або негативно впли­нули на кінцеві фінансові результати.

До основних джерел інформації для проведення поглибленого ана­лізу належать:

—  баланс підприємства (форма № 1);

—  звіт про фінансові результати (форма № 2);

—  звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

—  звіт про власний капітал (форма № 4);

—  примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

— звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма № 11-03)

—  інші звіти і інформація, необхідна для якісного аналізу, вияв­лення резервів виробництва та визначення ризикових операцій.

Можна виділити два методи визначення ризикових операцій:

^ Орієнтація на фінансові порушення, виявлені перевірками на інших підприємствах.

^ Орієнтація на операції, щодо яких не забезпечений внутрішньо­господарський контроль.

У чому полягає перший метод? Державний аудитор повинен взя­ти до уваги порушення, виявлені попередніми контрольними захода­ми на цьому підприємстві або на інших підприємствах. Вони можуть свідчити про наявність аналогічних ризикових операцій на об'єкті контролю.

Що означає другий метод? Насамперед, система внутрішньогос­подарського контролю — це сукупність внутрішніх правил та проце­дур контролю, запроваджених керівництвом суб'єкта господарюван­ня з метою забезпечення (в межах можливого) його стабільного та ефективного функціонування, дотримання внутрішньої господарсь­кої політики, збереження та раціонального використання активів, за­побігання фальсифікаціям і помилкам, ведення достовірної фінансо­вої звітності.

Якщо у суб'єкта господарювання відсутній або неефективно діє внутрішньогосподарський контроль, це збільшує ймовірність прове­дення ризикових операцій.

Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об'єкта аудиту та ефективності використання активів передбачає:

1) порівняння планових і фактичних показників;

2)  порівняння фактичних показників за декілька років у дина­міці;

3) розрахунок коефіцієнтів з використанням Методики аналізу фі­нансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки1 або інших методик.

Аналіз повинен охоплювати структуру та динаміку активів об'єкта аудиту, дебіторської заборгованості, власного капіталу, зобов'язань, дохідності активів, доходів та витрат, в тому числі валового прибутку (збитку) та операційних витрат за економічними елементами тощо.

Процедура проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та його обсяг (кількість таблиць, які необхідно скласти, кількість пока­зників для розрахунку тощо) визначаються керівником групи аудито­рів, виходячи із специфіки і результатів діяльності об'єкта аудиту, пе­ріоду, за як