6.2. Сертифікація та підвищення кваліфікації аудиторів. Реєстр аудиторських фірм та аудиторів

Як Вам вже відомо, найголовнішою функцією АПУ є сертифікація. Ось чому виникає необхідність з'ясувати в чому її суть.

Сертифікація — це визначення кваліфікаційної придатності на за­йняття аудиторською діяльністю.

Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з На­ціональним банком України.

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визначається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох ро­ків підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, еко­номіста, асистента (помічника) аудитора.

Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката ви­значається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою АПУ. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестуван­ня за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.

Згідно з «Положенням про сертифікацію аудиторів» (Додаток Б), затвердженого рішенням АПУ від 31.05.2007 р. № 178/6 та «Про вне­сення змін до Положення про сертифікацію аудиторів» рішенням АПУ від 14.02.2008 р. № 187/10: «Кандидати, які не склали кваліфікаційний іспит, мають право складати його вдруге на загальних умовах згідно з цим Положенням. Результат успішно складеного першого етапу ква­ліфікаційного іспиту дійсний упродовж одного року».

Порядком застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за незалежне виконання професійних обов'язків (затвердженим рінкнням АПУ від 15 листо­пада 2007 року №184/7) передбачається за порушення норм Закону України «Про аудиторську діяльність», стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів, ріикнь АПУ, які регулюють аудиторську діяльність, застосування до аудиторіє (аудиторських фірм) та­ких стягнень:

—  попередження;

— зупинення чинності сертифіката на строк до одного року;

—  анулювання сертифіката;

—  виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

При застосуванні до аудитора (аудиторської фірми) стягнення вра­ховується суттєвість порушення професійних обов'язків, їхні наслідки, ступінь вини аудитора (аудиторської фірми) та інші обставини, що впливають на обрання міри відповідальності.

За порушення не суттєвого характеру до аудитора (аудиторсь­кої фірми) АПУ застосовуються стягнення у вигляді:

—  попередження;

—  зупинення чинності сертифіката аудитора на строк до 6 місяців.

За суттєві порушення до аудитора (аудиторської фірми) АПУ

застосовуються такі стягнення:

—  зупинення чинності сертифіката на строк від 6 місяців до одного року;

—  анулювання сертифіката;

—  виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Не може бути одночасно накладено на аудитора (аудиторську фірму) два та більше видів стягнень за одне і те ж порушення.

За поданням Дисциплінарної комісії АПУ як профілактичний захід може рекомендуватися аудитору, який допустив певні порушення, проходження відповідних курсів підвищення кваліфікації з метою не­допущення таких порушень в майбутньому.

Стягнення, що накладаються на аудитора (аудиторську фірму), оформлюються рішенням АПУ з письмовим повідомленням ауди­тора (аудиторську фірму) упродовж 10 днів після дня прийняття рішення.

Рішення АПУ про зупинення терміну чинності сертифіката або йо­го анулювання набуває чинності з моменту його оприлюднення та мо­же бути оскаржено в суді.

«Рішення АПУ про зупинення чинності сертифіката або його ану­лювання набирає чинності з моменту його оприлюднення в засобах масової інформації та може бути оскаржено в суді. Зупинення чиннос­ті сертифіката аудитора означає, що фізична особа, термін чинності сертифіката аудитора якої зупинено, не має документального підтвер­дження її кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяль­ністю на території України на визначений рішенням АПУ строк».

«Анулювання сертифіката здійснюється шляхом відкликання сер­тифіката та оприлюднення рішення АПУ в засобах масової інформації. Анулювання сертифіката аудитора означає, що фізична особа, серти­фікат аудитора якої анульовано, не є аудитором і не має документаль­ного підтвердження її кваліфікаційної придатності на заняття аудитор­ською діяльністю на території України, і може бути допущена до повторної сертифікації не раніше ніж через два роки після прийняття рішення АПУ про анулювання її сертифіката».

Рішенням АПУ від 14.02.2008 р. №187/9.2 «Про встановлення пла­ти за проведення сертифікації та включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів» встановлено на 2008 рік:

1.  Плату за проведення сертифікації фізичних осіб на право за­йняття аудиторською діяльністю:

— за кожний етап кваліфікаційного іспиту для осіб, які звернулись із заявами про допущення їх до кваліфікаційного іспиту з метою отри­мання сертифіката аудитора, у розмірі 2000,00 грн. у т.ч. ПДВ;

— за щорічне контрольне тестування за підсумками удосконалення професійних знань аудиторів у розмірі 200,00 грн.;

— за продовження терміну чинності сертифіката у розмірі 2000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

2. Плату за включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та за продовження терміну дії Свідоцтва про включення до Реєстру у розмірі 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Ці надходження дозволять здійснити витрати у 2008 році на утри­мання АПУ у сумі 3678,8 тис. грн. [38]

Загальна чисельність працівників, зайнятих аудиторською діяльні­стю в Україні на сьогодні становить понад 8,2 тис. чоловік. Штатними

є майже 5,4 тис. аудиторів, у тому числі сертифікованих — близько 2,3 тис.[39]

Безпосередньо аудиторською діяльністю на ринку займаються фі­рми. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Про на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фір­ми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фі­рми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що ви­значає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльні­стю на території України. Аудиторам забороняється займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отриму­вати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини,

Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи — підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру.

Реєстр аудиторських фірм ти аудиторів — база даних, що містить інфо­рмацію про аудиторські фірми та аудиторіє, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізшні особи — підприємці (далі — Реєстр).

Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів затвер­джено рішенням АПУ №176/7 від 26.04.07 р.(додаток Б).

Реєстр не рідше одного разу на рік публікується у фаховому ви­данні АПУ.

Включеним до реєстру аудиторським фірмам та аудиторам, зазна­ченим у частині четвертій цієї статті, видається свідоцтво відповідного зразка.

За включення до Реєстру справляється плата в розмірі, встановле­ному Аудиторською палатою Україні.

При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту. Стандарти аудиту формують єдині базові вимоги до якості і надійності аудиту та забез­печення відповідного рівня гарантій результатів аудиторської перевір­ки при їх дотриманні.

Вони забезпечують:

— високу якість аудиторських перевірок;

— сприяють впровадженню в аудиторській практиці нових науко­вих досліджень;

— допомагають користувачам зрозуміти процес аудиторської пе­ревірки;

— створюють громадський імідж професії;

— усувають контроль з боку держави;

— допомагають аудитору вести переговори з клієнтом;

— забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та

етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог Зако­ну України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-право­вих актів.

Затвердження стандартів аудиту є виключним правом АПУ.

Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.

Розробкою професійних вимог на міжнародному рівні займається декілька організацій, у тому числі Міжнародна федерація бухгалтерів (International Federation of Accountants — IFAC), створена в 1977 p. Її штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку, США.

Організації — члени IFAC автоматично є членами й іншої органі­зації — Міжнародного комітету зі стандартів фінансової звітності (International Accounting Standards Committec — IASC). Його штаб- квартира знаходиться в Лондоні, Великобританії[40]. Ця організація ви­пускає Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (інколи їх нази­вають Міжнародними стандартами фінансової звітності) (International Accounting Standards — IASs). Міжнародні стандарти аудиту (Interna­tional Standards on Auditing — ISAs) складаються з Міжнародних стан­дартів проведення аудиту (IAG) і Правил з надання супутніх послуг у складі Міжнародних стандартів проведення аудиту (IAG/RS). їх роз­робка повинна сприяти розвитку професії (в таких країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового) та уніфікувати, по можли­вості, підхід до аудиту у світовому масштабі.

Міжнародна федерація бухгалтерів в період 1982—1991 pp. розг­лянула і затвердила 29 стандартів.

Вони можуть використовуватись в будь-яких випадках проведення незалежного аудиту, а також, у міру необхідності, стосовно іншої су­путньої діяльності аудиторів. Але міжнародні стандарти аудиту мають рекомендаційний характер, і не превалюють над національними. В де­яких країнах, наприклад в Австрії, Бразилії, Нідерландах, Індії, Росії міжнародні стандарти використовуються як база для розробки системи національних стандартів аудиту. А на Кіпрі, у Малайзії, Нігерії, на Фі- джи міжнародні стандарти сприймаються у ролі обов'язкових націо­нальних. У Великобританії, Ірландії, Канаді, США, Швеції та ін., в яких є свої національні стандарти аудиту, досить наближені до міжна­родних, — просто приймаються до відома професійними організаціями.

АПУ рішенням №73 від 18.12.1998 р. затвердила систему націона­льних нормативів аудиту, яка визначала діяльність аудиторів у всіх сферах. Всього було затверджено 32 національних норматива. їх необ­хідність обґрунтовувалась особливостями українського законодавства, бухгалтерського обліку. Але за час переходу до ринку в Україні здійс­нились серйозні зміни в економіці та політиці. В 2000 році Україна пе­рейшла на міжнародні стандарти з бухобліку, отримала статус країни з ринковою економікою, вступила у ВТО. Ось чому потреба у націона­льних стандартах відпала. Рішенням АПУ від 18.04.2003 р. №122/2 на­ціональні стандарти аудиту з 1 січня 2004 р. скасовані і країна перей­шла на Міжнародні стандарти з аудиту.

Міжнародні нормативи аудиту не завжди можуть дати повну від­повідь на всі питання, що постають перед аудиторами під час здійс­нення аудиторської перевірки. У зв'язку з цим, важливим напрямком роботи аудиторських фірм є розробка й удосконалення внутріш- ньофірмових нормативів аудиту. Внутрішньофірмові нормативи ау­диту забезпечують єдиний підхід при проведенні аудиту аудиторами даної аудиторської фірми і не можуть суперечити національним та мі­жнародним нормативам аудиту.