8.2. Призначення основних компонентів фінансової звітності та особливості перевірки

магниевый скраб beletage

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-IV встановив правові засади складання фінансової звітності в Україні (набрав чинності з 1 січня 2000 року). Фінансова звітність підприємства включає:

1. Баланс (форма №1);

2. Звіт про фінансові результати(форма №2);

3. Звіт про рух грошових коштів (форма №3);

4. Звіт про власний капітал (форма №4);

5. Примітки до фінансових звітів (форма №5).

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються від­повідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансо­вій звітності, якщо вона відповідає критеріям:

—  існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економі­чних вигід, пов'язаних з цією статтею;

—  оцінка статті може бути достовірно визначна.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприєм­ства.

Таблиця 8.3

ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

1

2

3

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємст­вом, на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підп­риємства, їх ліквідності та плато­спроможності підприємства: Прогнозування майбутніх потреб у позиках;

Оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підп­риємство, ймовірно, контролю­ватиме в майбутньому

Звіт про

фінансові

результати

Доходи, витрати і фінансові ре­зультати підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз:

—       прибутковості діяльності під­приємства;

—       структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал

Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз змін у власно­му капіталі

Таблиця 8.3

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

1

2

3

Звіт про рух

грошових

коштів

Генерування та використання гро­шових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової дія­льності підприємства

Примітки

Обрана облікова політика:

—      інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових зві­тах, але обов'язкова за П(С)БО;

—      додатковий аналіз статей звіт­ності, необхідний для забезпе­чення її зрозумілості

Оцінка та прогноз:

—       облікової політики;

—       ризиків або невпевненості,

—      які впливають на підприємст­во, його ресурси та зобов'язання діяльність підрозділів підприєм­ства тощо

Аудитору слід пам'ятати, що порядок передбачає перед укладан­ням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обоє 'язкові в разі:

—  передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства в акціонерне товариство;

—  зміни матеріально-відповідальних осіб (на день приймання- передачі справ);

—  встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінно­стей, а також за приписом судово-слідчих органів;

—  пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

—  ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбаче­них законодавством.

Баланс (форма №1) визначає зміст і форми балансу та загальні ви­моги до розкриття його статей. Між статтями активу та пасиву балансу існує взаємозв'язок. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансу­вання. Джерелами фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позикові кошти, але не виключається формування довгострокових активів за рахунок кредитів банку.

Метою складання звіту форми №2 «Звіт про фінансові результа­ти» є надання користувачам повної, правдивої інформації про дохо­ди, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Зміст і форма «Звіту про фінансові результати» визначені П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

У формі №2 «Звіту про фінансові результати» передбачається пос­лідовне зіставлення його статей. Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути визначений за такою послідовністю:

1. Визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

ПДВ

Акцизний збір

Чистий дохід

Дохід

Інші збори та податки з обороту Інші вирахування з доходу

2. Розрахунок валового прибутку

Валовий прибуток

Чистий дохід

Собівартість реалізованої продукції

3. Розрахунок фінансового результату

Фінансовий результат

+

Фінансовий результат операційної діяльності

Дохід від участі в капіталі; Інший фінансовий дохід; Інший дохід

Фінансові витрати; Втрати від участі в капіталі; Інші витрати

4. Розрахунок фінансового результату (прибутку)

Прибуток (збиток)

Податок на прибуток

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; Збиток від звичайної діяльності до оподаткування

Форма №3 «Звіт про рух грошових коштів» містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. її укладання регу­люється П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Під грошовими коштами розуміють надходження й вибуття гро­шових коштів та їх еквівалентів. Рух коштів відображається у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, ін­вестиційної та фінансової.

Для укладання звіту використовуються показники балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бух обліку.

Інформація, наведена у звіті, дає можливість:

— зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприєм­ства;

— виявляти причини різниці між грошовими надходженнями та видатками;

— аналізувати грошові та не грошові кошти.

Форма №4 «Звіт про власний капітал» регулюється П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залиша­ється після вирахування його зобов'язань. Тому власний капітал підп­риємства (К) визначається як різниця між вартістю його майна (А) і борговими зобов'язаннями (3):

К= А - З

Примітки до фінансових звітів містять сукупність показників і по­яснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінан­сових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачене ві­дповідним П(С)БО. Усі компоненти фінансової звітності взаємопов'я­зані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяль­ності підприємства. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, а Звіт про рух грошових коштів пояснює зміни в одно­му з важливих компонентів балансу — грошових коштів та їх еквіва­лентів, які відбулися між датами балансу.

У свою чергу, Звіт про фінансові результати показує результати ді­яльності підприємства на певний період, а Звіт про рух грошових кош­тів характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємст­ва. Жодний звіт не може надати всю потрібну інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати у комплексі.

Важливе значення має перевірка звітності.

Перевірка правильності складання балансу.

Перевірка правильності складання балансу базується на наступних основних моментах:

— дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати да­ним балансу на кінець попередньому періоду. При зміні вступного ба­лансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;

— дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути об­ґрунтовані результатами інвентаризації;

— суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податкови­ми органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути то­тожними;

— дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залиш­кам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бух­галтерського обліку на кінець звітного року;

— дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставлени­ми. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж стат­ті вступного і кінцевого балансів повинні бути пояснені.

Перевірка правильності відображення в балансі необоротних активів.

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних ак­тивів і основних засобів включає два основних моменти:

— необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємст­ва, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дій­сно є в наявності;

— необхідно впевнитись в доцільності вибору методології відо­браження господарських операцій та оцінки майна клієнта:

— поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

— вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематері­альних активів;

— необхідно встановити, чи не було змін в методології обліку ос­новних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, що пере­віряється;

— необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентарних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання розрахунку за 1-2 квартали.

Перевірка правильності відображення в балансі фінансових ін­вестицій.

До фінансових інвестицій відносяться інвестиції підприємства в державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають відповідно по статтях «Довгострокові фінансові інвестиції» і «Поточні фінансові інвестиції».

При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

Перевірка правильності відображення в балансі запасів.

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запа­сів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і гото­вої продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) і місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матері­альних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально- відповідальними особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.

Перевірка правильності відображення в балансі незавершеного виробництва.

По статті «Незавершене виробництво» в балансі повинні відобра­жатись залишки коштів на кінець звітного періоду по рахунках 23 «Виробництва». При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватись Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною клієнтом, та нормативно закріпленим Наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним в балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитись, що дані обліку підтверджуються результа­тами інвентаризації незавершеного виробництва та залишки незавер­шеного виробництва правильно оцінені.

Велике значення має контроль реальної оцінки залишків незавер­шеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунту­вання розподілу витрат між річною продукцією і незавершеним виро­бництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собі­вартість продукції і фінансові результати.

Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершено­го виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного розрахунку собівартості готової продукції. Наведені тут дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівню­ються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку вироб­ничих витрат по окремих видах (однорідних групах) продукції, статтях витрат і калькуляційних групах матеріалів. Такий облік на великих і се­редніх підприємствах зазвичай ведуть в оборотних відомостях по окре­мих цехах, а на невеликих підприємствах — по підприємству в цілому.

Залишки незавершеного виробництва на підприємствах з одинич­ним (індивідуальним) характером виробництва оцінюють за фактич­ними виробничими витратами. Але в галузях промисловості з серій­ним і масовим характером виробництва для спрощення калькуля­ційних розрахунків незавершене виробництва можна оцінювати за діючою нормативною (плановою) виробничою собівартістю. Тоді всі відхилення від норм виробничих витрат списуються на собівартість готової продукції.

Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої, харчової та інших галузей промисловості з коротким циклом тех­нологічного процесу, необхідно пам'ятати, що декотрі галузеві рекомен­дації з планування, обліку і калькулювання продукції передбачають за­лишки незавершеного виробництва тільки в основних прямих витратах. При цьому, всі інші витрати повністю відносяться на готову продукцію.

Перевірка правильності відображення в балансі готової продукції.

По балансовій статті «Готова продукція» відображаються залишки готових виробів, що знаходяться на складі та обліковуються на рахун­ку 26 «Готова продукція». При перевірці необхідно впевнитись, що продукція, що обліковується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.

В залежності від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в поточному обліку можуть оцінюватись за фактичною собі­вартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівар­тістю) з обліком відхилень фактичної собівартості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком «плюс» чи «мінус») до залишків продукції. При виконанні одиничних замовлень і робіт може застосуватися оцінка за вільними відпускними цінами і та­рифами, збільшення на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

Перевірка правильності відображення в балансі залишків гро­шових коштів та дебіторської заборгованості.

При перевірці правильності відображення в балансі грошових кош­тів не слід обмежуватись лише порівнянням їх залишків по головній в книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку. Що здій­снює обслуговування слід взяти підтвердження цих залишків по касі та звірити залишки з даними інвентаризації.

Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку правильності ве­дення касових операцій та на поточному рахунку (не менше 3—4 мі­сяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дозволить також зробити певні висновки щодо прави­льності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку по статті «Грошові кошти в національній валюті» необхідно звернути увагу на рахунок 33 «Інші кошти», впевнитись в наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визна­чити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.

Слід пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземній валюті.

Перевірка достовірності відображення в балансі поточних зо- бов 'язання.

При перевірці залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств по депонованій заробіт­ній платі, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.

По статтях зобов'язання з розрахунків з бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових документах.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків ви­користовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахун­ків з різними кредиторами.

При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і під­рядчиками та іншими підприємствами слід враховувати терміни позо- вої давності, які діють на території України.

Перевірка правильності відображення в балансі власного капі­талу.

Власний капітал складається із статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного та іншого дода­ткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), не­розподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаче- ного капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45).

Статутний капітал являє собою об'єднання внесків власників підп­риємства (учасників, засновників) і його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому, передусім, пе­ревіряється відповідність величини статного капіталу підприємства, відображеної по статті «Статний капітал» пасиву балансу, даним ста­тутних документів. Протягом звітного року величина статутного капі­талу в акціонерних товариствах повинна залишатися незмінною, а збі­льшення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути про­ведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підпри­ємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до заснов­ницьких документів.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості ра­ніше випущених акцій, а також шляхом приєднання до статутного ка­піталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи змен­шення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.

Аналітично перевіряються всі інші статті балансу.

Перевірка Звіту про фінансові результати.

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансо­вих результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансо­вої звітності, може виникнути три ситуації, коли:

— інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фі­нансово-господарської діяльності;

— інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію гос­подарських фактів та з інших причин;

— інформація у звіті викривлена через неправильне її відображен­ня працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінан­сових результатів є повнота інформації, яка Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так. За даними численних пуб­лікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених в тіньовому секторі економіки, складає від 40 до 55 відсот­ків за оцінкою фахівців.

Якщо мова йде про викривлення показників з фінансових резуль­татів. То слід визначити його мету — це заниження базових показни­ків звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У в'язку із тим, що показники звітності з фінансових ре­зультатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких по­казників полягає в ухиленні від сплати податків. У випадку, коли ба­зові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення — покращення показ­ників фінансової звітності для подачі її користувачам.

Однак, під час здійснення такої складної процедури, як підтвер­дження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватись лише такими мотивами її викрив­лення.

Основними напрямками емпіричного дослідження є:

— визначення зовнішніх обставин, пов'язаних з діяльністю підп­риємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фі­нансово-господарської діяльності;

— вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають відношення до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації в цій звітності;

— виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недосто­вірного відображення інформації про фінансові результати у фінансо­вій та податковій звітності;

— виявлення мотивації (психоаналітичний підхід), які здатні ви­правдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результату фінансовій та податковій звітності;

— виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та по­датковій звітності;

— виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та по­датковій звітності;

— визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному ві­дображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінан­совій та податковій звітності.

Фінансовий облік виконує дві основні функції:

— вимірює і відображає фінансовий результат;

— відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'я­зання і власний капітал.

Бухгалтерський облік згідно із П(С)БО побудований на загальноп­рийнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандар­тах обліку та аудиту. Він спрямований на:

— об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;

— відображення ринкових ризиків;

— врахування впливу ринку на діяльність.

Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням правильності відображення господарських фактів в бухгалтерському обліку.