8.4. Методи аналізу фінансової звітності

Щоб здійснювати аудит фінансової звітності аудитор повинен отримати від замовника письмове звернення. В ньому повинна бути висвітлена мета перевірки, її масштаб, форма подання звіту, методи, місце і строки виконання. Письмове звернення оформлюється у вигля­ді «Листа-замовлення».

Підтвердженням згоди аудитора на здійснення перевірки є «Лист зобов'язання», де вказується згода щодо завдань, масштабу аудиту. Згідно із МСА 210 «Умова завдань з аудиторської перевірки», пого­дженість сторін необхідно підтвердити документально. «Лист-зобов'я- зання» може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудиторської фірми перед клієнтом.

Зміст договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, Зиміни або припинення зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними, як обов'язкові умови договору згідно із законодавством.

Договір за загальним правилом викладається у формі єдиного до­кумента, підписаного сторонами та завіреного печатками.

Крім укладання договору, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Зміна ціни після укла­дання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановле­них договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконан­ня не допускається.

Лише після укладання договору аудитор використовує ті або інші методи аналізу фінансового стану.

Які ж це методи?

3. Метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клі­єнта за кілька минулих періодів часу.

Цей метод передбачає вивчення аудитором відхилень (у абсолютному та відносному вираженні) обраних ним показників, а також процентних співвідношень між проміжними та звітними показниками звітності.

4. Метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з ро­зрахунками самого аудитора.

Метод полягає в тому, що аудитор перераховує ті чи інші показни­ки звітності (особливо розрахункові) і порівнює їх з результатами клі­єнта. Частіше це стосується відсотків, амортизаційних відрахувань за об'єктами, витрат майбутніх періодів, індексації основних засобів та інших об'єктів обліку. При цьому аудитор критично оцінює інформа­цію, яку він перевіряє, щодо її достовірності та об'єктивності. Аудитор повинен визначити мінімальну та максимальну межу можливої різниці, наявність якої не потребує додаткового тестування. Вирішення даного завдання залежить від ступеня істотності (матеріальності) виявленої різ­ниці відносно пов'язаних з нею показників всієї звітності в цілому. Як­що значення виявленої різниці неприпустиме, то аудитор намагається знайти реальне пояснення чи провести додаткове тестування.

5. Метод коефіцієнтного аналізу.

Вказаний метод заснований на визначенні залежностей між окре­мими показниками звітності. Коефіцієнтний аналіз може здійснювати­ся як внутрішньогосподарський, і як зовнішній. Наприклад, з точки зору акціонера чи потенційного інвестора важливе значення має роз­рахунок коефіцієнтів прибутку на акцію, дивідендних виплат, дивіде­ндної прибутковості, розподіл майна тощо.

Використовуючи різноманітні методики економічного аналізу, ау­дитор повинен орієнтуватись на застосування персональних комп'ю­терів на прикладних спеціалізованих програм.