8.6. Методика проведення аудиту фінансового стану підприємств

магниевый скраб beletage

— коефіцієнт зносу основних засобів;

— середня норма амортизації;

— наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Виробничі активи визначають додаванням: основних засобів, ви­робничих запасів та незавершеного виробництва, На промислових пі­дприємствах цей показник, як правило, не повинен бути нижчим 50%. Однак за основу порівняння треба брати галузеві стандартні показ­ники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів: у загальній ва­ртості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до суми балансу. Розрахункові показники порівнюють зі стандартними значеннями підприємств галузі, а також із показниками високорентабельних виробників.

Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховують із співвідношення суми зносу основних засобів та нематеріальних активів до їх первісної вартості. Зменшення цього показників не слід оцінювати негативно, якщо воно відбулося в результаті надходження нового обладнання.

Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основ­них засобів слід використовувати, крім того, показник середньої нор­ми амортизації, розраховуваний з відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів на початок періоду.

Розрахований показник середньої амортизації порівнюють з показ­никами інших підприємств та стандартними значеннями цього показ­ника.

Певні висновки про виробничу та фінансову політику підприємства можна зробити за співвідношенням капітальних вкладень і авансів та дов­гострокових фінансових вкладень. Вищі темпи зростання фінансових вкладень можуть суттєво знизити виробничі можливості підприємства.

Важливим показником фінансового стану підприємства є наяв­ність власних обігових коштів. Розраховуючи його, слід мати на ува­зі, що частина основних засобів та капітальних вкладень, відображе­них у розділі І активу балансу, може бути відтворена за рахунок довгострокових та середньострокових кредитів та інших довгостроко­вих позичених коштів. Тому при розрахунку власних обігових коштів до підсумку розділу І пасиву балансу додають довгострокові та серед- ньострокові кредити і довгострокові позичені кошти, а з одержаної суми віднімають підсумок розділу І активу балансу. Зменшення влас­них обігових коштів оцінюють звичайно негативно, особливо, якщо вони не покривають матеріальних обігових коштів.

Дані про структуру джерел господарських коштів використовують також для оцінки фінансової стабільності підприємства та його плато­спроможності.