1.1. Розвиток ринкових відносин і передумови та історія виникнення аудиту

Аудит виник на основі розвитку і становлення ринкових відносин і покликаний захищати інтереси власника при будь-яких формах влас­ності.

Слово аудит походить від латинського audio, що означає «слухати».

За історіографічними джерелами фінансовий контроль має багато­віковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникнення обліку у державах Старовинного Світу, роз­ташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на гли­няних плитках, папірусі, а в подальшому — на папері.

В Іудеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у то­ргових відносинах підраховуй і оцінюй, що даєш, і що отримуєш — запиши. На Великдень жерці Єрусалимського храму не розпочинали службу доти, поки «головний бухгалтер» Іудеї не закриває всі конто­корентні рахунки і не складе звіт і цей звіт не отримає санкцій контро­льних органів. Спеціальною інструкцією передбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед олтарем встановлювалась скриня, царсь­кий контролер разом з головним жерцем відмикали замок і підрахову­вали пожертвування.

У Стародавньому Римі метою обліку був в основному контроль го­сподарської діяльності, сплати податків. Було створено складний апа­рат ревізорів і контролерів, і все ж факти шахрайства, ухилення від сплати податків були не одинокі. Облік мав запобігати збиткам, які виникали внаслідок шахрайства або невміння вести господарство.

У Китаї у VII ст. до н.е. було запроваджено посаду головного ауди­тора, обов'язком якого було визначити чесність урядових чиновників, що розпоряджались державними капіталом, майном.

Поштовхом для становлення аудиту став розвиток ринкової еконо­міки. У Великобританії він супроводжувався масовим розоренням лю­дей, які, піддаючись рекламі про обіцяні високі дивіденди та швидке збагачення, вкладали свої кошти у збиткові підприємства та інші сум­нівні компанії, і ті відбирали у них все. Один із відомих юристів того часу писав, що акціонерні товариства розорили більше людей, ніж усі війни, разом взяті. Тоді група досвідчених бухгалтерів створила в Шо­тландії професійне об'єднання, сповістила всіх зацікавлених осіб про те що вони можуть перевіряти фінансові звіти з метою підтвердження їх вірогідності, виявлення обману, шахрайства і цим підтверджувати і застерігати людей від хибних рішень.

Ці бухгалтери, які називали себе аудиторами, виробили відповідні професійні правила. Основними з них були: чесність і добросовісність аудиторів, високий професіоналізм, незалежність від будь-яких адмі­ністративних структур, особиста незацікавленість, неупередженість.

У першому окремому аудиторському довіднику по Единбургу, ви­даному у 1805р., були наведені імена 17 аудиторів. У 1880 в Англії та Уельсі був заснований Інститут присяжних бухгалтерів.

Все це свідчить, що лише в другій половині XIX століття профе­сійний бухгалтер увійшов на повних правах до ділового світу[4].

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено створенням у 1977р. Міжнародної федерації Бухгалтерів із штаб-квартирою в Нью-Йорку, на яку, зокрема, були покладені функції розробки Ети­чного Кодексу Професійних Бухгалтерів, Міжнародних Стандартів аудиту, бюлетенів з аудиту, положень про державний і управлінсь­кий облік посібників з професійної освіти і аудиту державних під­приємств.

Україна до 1991 року розвивалась як адміністративно-територі­альна одиниця Росії. Тому виникнення аудиту в Україні своїми коре­нями входить до часів російської імперії.

В Росії звання аудитора було введено Петром І, який у військовому статуті 1716р. і у «Табелі про ранги» до військових чинів відніс і ауди­тора. Аудитори займались розслідуванням справ, пов'язаних з майно­вими суперечками. В окремих випадках посада аудитора поєднувала обов'язки прокурора, діловода і секретаря. Але громадського і держа­вного визнання вони не здобули.

Після 1917 року, з установленням державної власності на основі засоби виробництва, потреба в аудиті у СРСР відпала.

До 1987р. в СРСР проблема методології і організації аудиту не тільки не вирішувалась, але й піднімалась зовсім. Перші зародки ауди­ту можна віднести до 1987—1989 pp., коли на рівні міністерств фінан­сів союзних республік бути створені госпрозрахункові контрольно- ревізійні групи і групи інаудиту (в Україні було створено дочірнє від­ділення «ІНАУДИТУ», яке називалось «Інаудит-Україна») в силу не­обхідності контролювати спільні (з участю іноземного капіталу) під­приємства.

В 1989р. з виникненням в Україні (на той час ще союзній респуб­ліці СРСР) спільних підприємств (СП), іноземною стороною було по­ставлене питання про аудиторське підтвердження результатів фінан­сово-господарської діяльності СП, що стало передумовою створення в Києві дочірнього відділення союзної аудиторської фірми, співробітни­ками якої стали колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України.

Значне просування розвитку аудиту в Україні сталося після розпа­ду Радянського союзу у 1991 році.

У 90-ті роки XX століття у СНД і Україні з'явилось багато трасто­вих компаній, які будували свою діяльність по типу «фінансових піра­мід». Прикладами таких фірм виступали — «Елайс», «Саламандра», «МММ» та інші. Ставши банкротами, вони не змогли повернути гроші населенню. Пізніше, вже на початку XXI ст.. в Україні з'явились «бу­дівельні піраміди», рейдерські атаки та інші. Звичайно, така діяльність «фірм» викликає необхідність серйозної аудиторської перевірки, уваги правоохоронних органів, а їх засновники повинні відповідати перед законом за свою діяльність.

Таким чином, потреба в аудиті викликана такими обставинами: розходження інтересів тих, хто формує інформацію і тих, хто нею користується (власники акцій, банки, кредитори та ін..), що призво­дить до її необ'єктивності; негативних наслідків прийняття госпо­дарських рішень на основі необ'єктивної інформації; необхідністю спеціальних знань для оцінки достовірності одержаної інформації, яких не мають її користувачі; відсутність у останніх часу і матеріа­лів для оцінки достовірності інформації та її якості. Всі ці пробле­ми можуть усунути аудиторські служби, що мають відповідних кваліфікованих спеціалістів, досвід права доступу до інформації, захисту своїх клієнтів.

Традиційні форми і методи економічного контролю, що діяли в умовах командно-адміністративної системи, виявились неспроможни­ми задовольнити нові інформаційні потреби управління суб'єктів гос­подарювання, власників підприємств, кредиторів, інвесторів та інших споживачів інформації. Все це спричинило запровадження в нашій країні незалежної форми контрою — аудиту.

Ось чому в Києві 14 лютого 1992р. на установчому з'їзді аудиторів України був прийнятий Статут громадського об'єднання громадян, які здійснюють аудиторську діяльність — Спілки аудиторів України (САУ).

З ініціативи САУ був підготовлений і прийнятий 22 квітня 1993 року Верховною Радою України Закон «Про аудиторську діяльність». Після прийняття закону 28 жовтня 1993р. була створена Аудиторська палата України (АПУ).

Сприяло розвитку аудиту прийняття у грудні 1994року закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цей закон вима­гав від усіх підприємств підтвердження звітності, що передбачало обов'язків аудит.

Сьогодні обов'язків аудит значно обмежений. У той же час роль і значення аудита в умовах глобалізації, інтернаціоналізації економіки країни зростає. Тому АПУ щорічно здійснює заходи по удосконален­ню аудиторської справи.