9.2. Сутність аудиторського ризику

Аудиторський ризик можна представити у вигляді моделі[50], яка приймає форму:

DAR = IR х CR х DR,

DAR — допустимий аудиторський ризик (в літературі його нази­вають «прийнятний») (Desirel audit risk);

DR — ризик не виявлення (Detection risk)[51];

IR — внутрішньогосподарський ризик (Inherent risk);

CR — ризик контролю (Control risk).

E.A. Аренс та Дж. K. Лоббек так визначають ризики:

Допустимий аудиторський ризик — це здатність признати, що фі­нансова звітність може містити суттєві помилки після того, як вже за­вершено аудит і була встановлена стандартна аудиторська думка без обумовлень.

Внутрішньогосподарський ризик — це міра очікування аудитором того, що існує помилка у сегменті і вона перевищує допустиму вели­чину до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.

Ризик контролю — це міра очікування аудитора, що помилки у се­гменті, перевищуючі допустиму величину, не будуть ні відвернуті, ні знайдені у системі внутрішньогосподарського контролю клієнта.

Ризик невиявлення — це міра готовності аудитора признати, що не­обхідні аудиторські докази по тому або іншому сегменту не дозволять виявити помилки, які перевищують допустиму величину, якщо такі помилки є.

Вивчаючи модель аудиторського ризику, зверніть увагу, що існує пряма залежність між допустимим аудиторським ризиком і ризиком не виявлення, а також зворотна залежність між допустимим аудиторсь­ким ризиком і кількістю необхідних для збору доказів або інформації, які плануються.

Слід підкреслити, що модель аудиторського ризику також має недоліки.

По-перше, незважаючи на всі бажання аудитора, як можна краще скласти план аудиту, його оцінки допустимого аудиторського ризику, внутрішньогосподарського ризику і ризику контролю в значній мірі суб'єктивні і, в кращому випадку, лише приблизно відображають реа­льність.

По-друге, модель аудиторського ризику — це модель планування, ось ому можливості її використання при оцінці результатів аудиту обмежені. Після того, як будуть визначені усі ризики і встановлений план аудиту, складові плану по внутрішньогосподарському ризику і ризику контролю не підлягають змінам на основі отриманих аудиторських свідчень.

За даними зарубіжного досвіду допустимою величиною аудиторсь­кого ризику є величина, що визначається межою від 1до 5 %.

Значення аудиторського ризику для Великобританії дорівнює 5%[52].

Американські ж фахівці вважають, що немає необхідності кількіс­но визначити аудиторський ризик або його складові за допомогою ма­тематично обґрунтованих моделей оцінки, оскільки неможливо об'єк­тивно враховувати визначені компоненти аудиторського ризику в зв'язку з великою кількістю змінних, що впливають на них, і суб'єктивного характеру багатьох із цих змінних.

Відповідно багато аудиторів не вдаються до спроб розподілити ви­значені розміри за чинниками ризику. Вважається що аудитор завжди повинен розглядати ризик за кожним значним рахунком або класом операцій .

Величину оцінки аудиторського ризику в українській практиці ви­ражають словами (низький. Середній, високий тощо). Взагалі єдиної методики визначення величини аудиторського ризику немає. Вона, як правило, розробляється кожною аудиторською фірмою або окремим аудитором відповідно до умов конкретної перевірки.

Аудиторський ризик в Україні не страхується. Більшості аудитор­ських фірм навіть у випадку їх ліквідації, всього майна недостатньо для розрахунків з

замовником по солідарній відповідальності, особливо якщо мати на увазі розміри штрафів в Україні.

Від чого ж реально залежить аудиторський ризик та які шляхи його зниження.

Рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від професі­оналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей. Дос­від показує, що професійні вимоги до аудиторів, тестування їх, серти­фікація та ліцензування на право заняття аудиторською діяльністю не забезпечують комплектування аудиторських фірм висококваліфікова­ними фахівцями.

Причиною цього є недостатність підготовки у навчальних закладах фахівців з обліку і аудиту та низька професійна якість їх, оскільки не вирішено питання проходження студентами навчальної і виробничої практики з аудиторської діяльності безпосередньо у трудових колек­тивах замовників аудиту. Внаслідок цього створюється вакуум у пот­ребі аудиторів, що заповнюється не завжди високопрофесійними фахі­вцями. У зв'язку з цим якість аудиторських робіт не відповідає вимогам клієнтів щодо активізації маркетингової діяльності, поліп­шення фінансового становища, удосконалення обліку і звітності, внут­рішньогосподарського контролю, запобігання помилкам у оподатку­ванні тощо. Все це стримує формування ринку аудиторських послуг, а звідси і відсутність конкуренції аудиторів за місце на ринку аудиту. З подальшим розвитком підготовки фахівців з аудиту за якістю, ство­ренням ринку аудиторських послуг виникають передумови для конку­ренції аудиторів, завдяки чому може запрацювати саморегулюючий механізм аудиторської діяльності в Україні.

Отже, прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його ін­формаційного, методичного і кадрового забезпечення.

Сьогодні у деяких засобах масової інформації висловлюється дум­ка, що деякі професії серед яких журналісти, дуже ризиковані для життя. Слід відзначити, що не менш ризикованою професію є аудитор, який іноді має справу з правопорушниками, інформацією, знання якої може бути важливою для конкурентів. Все це може загрожувати не тільки безпеці аудитора, але й його життю. Ось чому сприяти захисту аудитора буде виконання ним етичних стандартів.