10.5. Стратегія аудиту

Аудитору слід планувати свою роботу з метою ефективного прове­дення аудиторської перевірки.

Пл ануеання ц е:

1.          Розробка загальної стратегії виконання завдання длязменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.

Рис. 10.4. Дії аудитора иа початку виконання завдання замовника Під час ознайомлення аудитора з бізнесом замовника необхідно обрати загальну стратегію, яка включає: а) встановлення обсягу роботи;

2.          Безперервний та інтерактивний процес, який починається зразу після попередньої перевірки та продовжується до завершення аудиторського завдання.

На рис. 10.4. показано дії які повинен виконати аудитор на початку виконання завдання.

б)  уточнення цілей надання висновку та кінцевих термінів інфор­мування замовника;

в)  розгляд важливих факторів (визначення рівнів суттєвості потен­ційних невідповідностей, ідентифікація останніх подій у замовника, оцінка ризиків тощо);

г)  визначення ресурсів (часових та людських) для окремих частин завдання та в цілому по замовленню.

Після обрання загальної стратегії аудитор розробляє детальний план перевірки (див. рис. 10.5).

Формат та обсяг документування залежать від розміру та складно­сті замовника, розміру суттєвості невідповідностей чи потенційних обману або помилки, обставин самого завдання. За звичай документу­ються: час, обсяг процедур, оцінка ризиків, суттєвість, складається програма та графік перевірки та все те, що передбачено відповідним положенням МСА 230 — «Аудиторська документація» в частині пла­нування аудиторської послуги.

План аудиту включає: Опис характеру, часу та обсягу запла­нованих процедур оцінки ризиків Опис характеру, часу та обсягу запла­нованих процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках бухобліку та роз­криття інформації у звітності. Інші необхідні для досягнення мети ау­диту процедури перевірки (запити до третіх осіб, звернення до юристів чи експертів, тощо)

__________________

  • ) стратегія та план аудиту повинні корегуватися

та змінюватися у міру необхідності під час виконання перевірки.

/ За звичай це переоцінка обра­них процедур на основі перегля­ду оцінених ризиків на рівні тве­рджень для всіх або для окремих класів операцій, сальдо рахунків або розкриття інформації/

V

Рис. 10.5. План аудиторської перевірки

Аудитор може обговорити елементи планування з вищим управ­лінським персоналом замовника, де метою такого обговорення повин­на стати більш ефективна робота як аудитора, так і співпрацюючого з ним персоналу замовника.

Аудитор також повинен планувати характер, час та обсяг управ­ління та нагляду за роботою членів групи з виконання замовлення а також перевірки результатів їхньої роботи.

При виконанні перших завдань слід отримати достатні та від­повідні докази того, що:

•   Залишки на початок періоду не містять суттєвих викривлень які б у свою чергу впливали на показники звітності поточного періоду;

•   Залишки на кінець попереднього періоду правильно перенесені на початок поточного періоду (або правильно перераховані);

•    Облікова політика, що використовується, відповідає суті бізнесу замовника і не претерпала суттєвих чи принципових змін;

•   Якщо зміни у обліковій політиці відбувалися, то вони адекватно враховані та про такі зміни проінформовано користувача звітності (як вони там, у МСА кажуть, «зміни розкриваються»).

Якщо звітність попереднього періоду перевірялась іншим аудито­ром, теперішній аудитор повинен переглянути робочі документи тако­го аудитора (Якщо на це буде можливість! Це мабуть стосується ви­падку, коли попередній та теперішній аудитор — з однієї ауди­торської фірми — О.Ю.Р).

МСА 510 — «Перші завдання: залишки на початок періоду» рекомен­дують, в якості приклада, аудиторам здійснювати наступні процедури:

•    Спостереження за поточною інвентаризації та порівняння її ре­зультатів з даними попередньої інвентаризації;

•   Аналіз погашення дебіторської та кредиторської заборгованості;

•   Надсилання запитів до третіх сторін про стан початкових залиш­ків необоротних активів на початок періоду, тощо.

Якщо залишки на початок періоду містять суттєві викривлення, аудитор повинен проінформувати про це управлінській персонал та попереднього аудитора (якщо на це буде отримано дозвіл замовника)

Аудитор висловлює (в залежності від обставин завдання) негатив­ну або умовно-позитивну думку:

•   Якщо вплив викривлень не виправлено та не розкрито адекватно, аудитор висловлює або умовно-позитивну або негативну думку

•   Якщо облікова політика поточного року не застосовувалася пос­тійно до залишків на початок року, та якщо зміни у політиці не були належним чином враховано,

Питання для самоконтролю

До речі — якщо модифікація висновку щодо звітності попередньо­го періоду залишається доречною та суттєвою для фінансових звітів поточного періоду, аудиторський висновок теперішнього аудитора по­винен також бути модифікованим.

Як Вам відомо з минулої теми, планування аудиту здійснюється з метою пізнання об'єктивної істини про господарські процеси, що ви­вчаються. Жодна господарська операція, що здійснюється на підпри­ємстві, не зникає безслідно, а обов'язково, в тій чи іншій мірі, відо­бражається в певних документах. Тут чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв'язку явищ і загального відображення матеріаль­ного світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановити закон­ність, достовірність і доцільність здійсненої операції. Для складання аудиторського висновку потрібно зібрати і оцінити достатню кількість відповідних аудиторських свідчень (доказів), внести їх до робочих до­кументів. Ось чому нова тема, з якою ми повинні познайомитись, на­зивається «Аудиторські докази та робочі документи аудитора».

Метою її є з'ясування аудиторських доказів їх джерел, процедур отримання, причин шахрайства, а також шляхов його запобігання, зна­чення рабочих документів.

Вивчаючи цю тему, доцільно звернути увагу на наступні проблеми:

11.1.  Суть, об'єкти, види аудиторських доказів.

11.2.  Джерела аудиторських доказів, прийоми і способи їх одержання.