1.3. Сутність та місія аудиту в сучасному суспільстві

магниевый скраб beletage

Становлення аудиту — процес досить тривалий. З часом здійсню­ються типи і цілі аудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту має бути досить ємним, щоб охопити всю широту завдань, які поста­ють перед ним. Так, сьогодні існують спеціальні теорії, які визначають роль аудитора з точки зору різних груп зацікавлених користувачів. Де­які теорії носять «екзотичні» назви[6].

Наприклад:

—   «поліцейська теорія» (або теорія «сторожового пса»), яка вва­жає, що роль аудитора полягає у перевірці фактичного існування і то­чності явищ в минулому;

—   теорія «підтвердження кредитоспроможності» зводить роль ау­дитора до встановлення кредитоспроможності підприємства на основі результатів бухгалтерської звітності;

—  теорія «модератора», згідно з якою аудитор виступає у якості посередника між різними сторонами;

—  «квазікритична теорія» — після збору доказів і складання думки аудитор робить висновок з урахуванням всіх обставин, які виникли;

—   «теорія агентів» — акціонери виступають у якості керівників, які назначають директорів для управління компанією — «агентів».

Для того щоб закріпити свої позиції і не дозволити знизити заробі­тну платню, директора повинні надавати акціонерам звіти про свою діяльність. Цю функцію і виконують аудитори;

—   «теорія про роль аудитора як інструмента соціального контролю за веденням бухгалтерського обліку».

Приведені теорії мають свої позитивні і негативні сторони.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законно­сті відображених господарських операцій. З ростом ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Згідно із законом України «Про аудиторську діяльність»:

«Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінан­сової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгал­терського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів».

Суттєвою є інформація. Якщо її пропуск або неправильне відобра­ження може вплинути на економічне рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудитор­ськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на йо­го проведення».

Р.Адамс, автор книги «основи аудиту» наводить класичне вислов­лення, що стосується аудиту: «Без аудиту нема надійності рахунків. Без надійності рахунків нема контролю. А без контролю що вартує влада»[7].

КОРИСТУВАЧІ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ: ПЕРЕЛІК ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ

Інформаційні потреби користувачів фінансових звітів наведені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

з/п

Основні користу­вачі інформації фінансових звітів

Інформаційні потреби

1

2

3

1

Органи держав­ного управління

1.                                    Формування                макроекономічних показників

2.                                Контроль          за ефективністю використання цільових державних коштів

3.Оцінка якості управління держаним підприємством

2

Власники, учас­ники, інвестори

1.                      Участь        в капіталі підприємства

2.                                 Придбання       або продаж цінних паперів 3.Оцінка якості управління

4.Отримання інформації про фінансові результати під­приємства та їх використання з метою отримання диві­дендів

3

Керівництво під­приємства

1.                                 Прийняття        управлінських рішень стосовно здійснення господарської діяльності та її регулювання

2.                                 Своєчасне        виявлення негативних тенденцій розвитку та розробка заходів щодо їх ліквідації

4

Робітники під­приємства

1.Оцінка здатності підприємства своєчасно розраховува­тись за своїми зобов'язаннями

2.Забезпечення зобов'язань підприємства перед робітни­ками

5

Інші кредитори (банки, постача­льники тощо)

1.Забезпечення зобов'язань підприємства 2.0цінказдатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання

Мета аудиту переміщується у площину загальнонаціональної безпеки.

Зростання конституційної значущості аудиту в суспільно-госпо­дарському та соціально-політичному житті нації зумовлена кількома чинниками.

З одного боку, гарантії непорушності приватної власності є бази­сом громадянського суспільства. Тому сучасна суспільна та державна значущість аудиту обумовлена передусім теперішніми особливостями приватизації. Адже її об'єктами стають вже не окремі промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні та інші підприємства, а такі стратегічно визначальні блага, сектори та галузі, як земля України з унікальною концентрацією чорноземів, природних, рекреаційних та інших ресурсів, її надра з рідкісними корисними копалинами, а також неприватизовані частки держави у корпоративних правах власності на магістральні трубопроводи, що проходить через територію України, об'єкти паливно-енергетичного, агропромислового, металургійного, хімічного, машинобудівного та іншого комплексів.

З іншого боку, зростання значущості аудиту зумовлено й тим, що законодавчі акти, які врегульовують здійснення державного контролю, не завжди передбачають його спрямування на захист інтересів власни­ків. Вважаємо, що захист цих інтересів має здійснюватися українськи­ми, а не іноземними аудиторами, оскільки відповідно до об'єктивних принципів менеджменту не може бути стійкою система, що поклада­ється лише на зовнішні управлінські чинники, які

неспроможні забезпечувати її саморегулювання.

Виходячи з викладеного, дедалі невідкладнішим є інкорпороване вбудування незалежного та державного фінансового аудиту в інфра­структуру контролю, здійсненого у загальнодержавних масштабах. Розбудова цієї інфраструктури має спиратися на досвід становлення аудиту і сприяти його розвиткові.

Для подальшого розвитку аудиту необхідне вирішення суспільно- політичних проблем[8].

По-перше, потрібне започаткування діалогу та налагодження взає­модії інститутів незалежного й органів державного і муніципального контролю з метою створення відповідних координаційних структур, покликаних узгоджувати діяльність контролюючих суб'єктів.

Прообразом пропонованих структур можна вважати Аудиторську палату, яка протягом тривалого періоду об'єднує представників ауди­торського загалу та державної влади. Досвід її функціонування спрос­товує побоювання щодо нереальності створення чи небезпеки усклад­нення і бюрократизації системи контролю внаслідок запровадження координаційних структур. Навпаки, уміле їх використання покликане сприяти, з одного боку, усуненню неконтрольованих точок, зон і сег­ментів національної економіки, а з іншого — запобігати паралелізму та дублюванню контрольних функцій.

По-друге, необхідно закріплення інкорпорованості незалежного та державного фінансового аудиту в загальнодержавну контролюючу си­стему через ухваленню парламентом законопроекту «Про фінансовий контроль в Україні». Йдеться про утвердження аудиту в ролі повно­цінного, адекватного іншим компонента цілісної національної системи фінансового контролю.

По-третє, начальним є підвищення значущості та зміцнення ста­тусу національної системи аудиту в процесі реформування Конститу­ції України.

Зокрема, потребує конституційного закріплення положення про те, що найважливішими об'єктами загальнодержавної системи контролю є: природні та економічні блага, майно і надбання українського наро­ду; фінансові потоки, включаючи внутрішні та зовнішні зобов'язання (борги) держави та суспільства; власний капітал фізичних та юридич­них осіб; ВВП, насамперед продукція, товари, роботи і послуги, ство­рені в реальному секторі економіки; національний дохід, включаючи доходи домогосподарств, підприємств, організацій і установ приватно­го, державного та комунального секторів; суспільні видатки (витрати) на виробничі й невиробничі цілі тощо.

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загаль­ноприйнятих у міжнародній практиці стандартів із врахуванням вітчи­зняного досвіду і свого середовища. Етичні принципи поведінки ау­диторів визначені у «Кодексі професійних бухгалтерів». Згідно із цим кодексом цілі бухгалтерської професії полягають у виконанні роботи відповідно до найвищих стандартів професіоналізму, в досягненні найкращих результатів діяльності й загалом у задоволенні громадсь­ких інтересів, зазначених вище.

Такі цілі вимагають задоволення чотирьох основних потреб:

4. Конфеденційність: користувачі послуг професійних бухгалтерів мають бути впевнені в наявності основ професійної етики, що регулю­ється наданням цих послуг.

Для досягнення цілей бухгалтерської професії професійні бухгалтери повинні дотримуватись ряду необхідних чи фундаментальних принципів:

1.  Чесність : професійний бухгалтер має бути відвертим і чесним, надаючи професійні послуги.

2.  Об'єктивність: професійному бухгалтерові слід бути справедли­вим та не дозволяє собі необ'єктивності або упередженості, конфлікту ін­тересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об'єктивності.

3. Професійна компетентність та належна ретельність. Про­фесійному бухгалтерові слід виконувати професійні послуги з належ­ною ретельністю, компетентністю та старанністю;ін. зобов'язаний по­стійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві переваг професій­них послуг компетентної особи, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи.

4.Конфіденційність. Професійному бухгалтерові слід дотримуватись конфіденційності інформації, одержаної у процесі надання професійних послуг, та не слід використовувати (чи розголошувати) таку інформацію без належних та визначених повноважень або якщо немає юридичного чи професійного права та обов'язку розкривати цю інформацію.

5.  Професійна поведінка . Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримува­тися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію. Зобов'язання втримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дис­кредитувати професію, вимагає, щоб організації — члени МФБ, роз­робляючи стандарти етики, враховували відповідальність професійно­го бухгалтера перед клієнтами, третіми сторонами, іншими бухгалте­рами, працівниками, роботодавцями та громадськістю в цілому.

6.  Технічні стандарти. Професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Професійні бухгалтери зобов'язані ретельно і кваліфіко­вано виконувати інструкції клієнтка (чи роботодавця) тією мірою, якою вони сумісні з вимогами щодо чесності, об'єктивності, а у випа­дку професійних бухгалтерів-практиків — незалежності. Крім того во­ни повинні дотримуватися технічних та професійних стандартів, що їх поширюють:

—   Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

—   МФБ (наприклад, Міжнародні стандарти аудиту);

—   професійний орган організації — члена МФБ або інший регу­люючий орган;

—   відповідне законодавство.

При виборі ситуацій та методів роботи, на які треба звернути особ­ливу увагу з погляду етичних вимог щодо об'єктивності, слід належ­ним чином розглянути зазначені нижче фактори:

—   професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, які передба­чають можливість здійснення на них тиску. Такого роду тиск може знизити об'єктивність професійних бухгалтерів;

—   неможливо визначити та передбачити всі ситуації, в яких може виникати такий тиск. Розробляючи стандарти для визначення стосун­ків, які ймовірно чи неодмінно можуть зашкодити об'єктивності про­фесійного бухгалтера, слід керуватись здоровим глуздом;

—   слід уникати стосунків, які можуть призвести до необ'єктивно- сті, упередженості або впливу інших осіб;

—   професійні бухгалтери зобов'язані забезпечити дотримання принципу об'єктивності персоналом, який надає професійні послуги;

—   професійні бухгалтери не повинні приймати (або пропонувати) подарунки чи розваги, які, ймовірно, могли б усвідомитися як такі, що здійснюють значний та неналежний вплив на їхнє професійне суджен­ня або на професійне судження осіб, з якими вони ведуть справи. У рі­зних країнах існують неоднакові уявлення про те, що вважається над­мірним подарунком (чи пропозицією про розваги), але професійним бухгалтерам слід уникати обставин, які можуть зашкодити їхній про­фесійній репутації.

Професійний бухгалтер-практик не повинен одночасно брати участь у будь-якому бізнесі, виді занять чи діяльності, що завдають або можуть завдати шкоди чесності, об'єктивності, незалежності чи добрій репутації цієї професії, а тому є несумісними з наданням про­фесійних послуг.

Приклади важливих обставин, що їх треба розглядати, приймаючи рішення про те, чи можна розкрити конфіденційну інформацію:

а)  розкриття інформації дозволене. Якщо клієнт або роботодавець дає дозвіл на розкриття інформації, слід розглядати інтереси всіх сто­рін, у тому числі третіх сторін, інтереси яких можуть зачіпатися при розкритті інформації;

б)  розкриття інформації передбачене законом. Далі наведено при­клади, коли професійний бухгалтер згідно із законодавством зо­бов'язаний розкривати конфіденційну інформацію:

—   для надання документів або свідчень при розгляді судової справи;

—  для повідомлення відповідних державних органів про виявлені порушення законодавства;

в) розкриття інформації є професійним обов'язком або правом і по­трібне:

—  для дотримання технічних стандартів та етичних вимог; таке розкриття інформації не суперечить викладеному в цьому розділі;

—  для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера при розгляді судової справи;

—  для виконання вимог перевірки якості (або перевірки контролю якості, що проводиться іншим професійним бухгалтером), установле­них організацією — членом МФБ або професійної організацією;

—  відповідь на запит чи відповіді при розслідуванні, що його про­водить організація — член МФБ або регулювальний орган.

Незалежність вимагає:

—  незалежної думки — це така спрямованість думок, яка дає мо­жливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, діяти чесно з об'єктивністю та профе­сійним скептицизмом;

—  незалежної поведінки — уникнення фактів та обставин, насті­льки суттєвих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, об­ґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи профе­сійний скептицизм фірми, члена групи з надання впевненості знахо­дяться під загрозою.

Враховуючи «Кодекс етики професійних бухгалтерів» законом Украї­ни «Про аудиторську діяльність» передбачається, що аудитори і ауди­торські фірми під час здійснення аудиторської діяльності мають право:

—  самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та на­дання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовниками;

—  отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб; треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (ауди­торської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

—  отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

—  перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від ке­рівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів,

замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здій­снюється перевірка документів;

— залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців рі­зного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

—   в аудиторській діяльності дотримуватись вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незале­жності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;

—   належним чином проводити аудит та інші аудиторські послуги;

—   повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтер­ського обліку та складання фінансової звітності;

—   зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні ау­диту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати ві­домості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використо­вувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

—   відповідати перед замовником за порушення умов договору від­повідно до договору та закону;

—   обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;

—   своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.

Забороняється проведення аутиту!!!

—   аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється;

—   аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта гос­подарювання, що перевіряється;

—   аудитором-членом органів управління, засновником або власни­ком суб'єкта господарювання, що перевіряється;

—   аудитором-працівником суб'єкта господарювання, що перевіря­ється;

—   аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що перевіряється;

—  якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, на­лежних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповіда­льності аудитора;

—  аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів ау­диторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власни­кам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в прак­тичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

За неналежне виконання своїх зобов'язаний аудитор (аудиторська Ірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відпо­відно до договору та закону.

Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Усі спори стосовно невиконання умов договору, а також спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замо­вником вирішуються у встановленому законом порядку.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (ау­диторської фірми) можуть бути засновані АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного ро­ку або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається АПУ. Рішення АПУ щодо застосування до аудиторів (ау­диторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду. До ауди­торів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.

Про виникнення аудиту досить цікаво написано у роботі Ф.Л. Деф- ліза та ін. «Аудит Монтгомері» (108. с. 22—24), які у свою чергу поси­лаються на дослідження Роберта Брауна та Майкла Шатфелда.

При цьому аудит органічно пов'язують зі звітністю. За думкою вказаних авторів складання звітності почалося з 4000 року до нашої ери. В ті часи древні цивілізації Ближнього Сходу почали створювати високо організовані держави та налагоджувати господарську діяль­ність. С самого початку Уряд займався підрахунками доходів та ви­трат, збором податків. Тому були потрібні облік та контроль.

Автори «Аудиту Монтгомері» навіть посилаються на Біблію, з міст якої охоплює час між 1800 та 95 pp. до нашої ери. За Біблією логічне обґрунтування контролю в тому, що робітник завжди має змогу вкрас­ти (якщо буде нагода) і він завжди може такою нагодою скористатися. Конкретно Біблія стосується питань подвійної охорони майна, необ­хідності у компетентних та чесних робітниках, обмеження доступу та розподілу обов'язків.

Не вступаючи у дискусію з давно померлими авторами, можемо лише виказати припущення, що першоосновою появи аудиту були Жадібність та Страх пересічного власника — учаснику ринкових від­носин. Ці дві рушійні сили, що спонукають людину до дій, особливо у економічних відносинах, при абсолютно не визначеному навколиш­ньому ринковому середовищі та недовірою людини — власника до будь якої інформації, які він сам не створював але яка зачіпає його економічні або майнові інтереси — це і народило феномен аудиту.

Слід також зазначити, що аудит виник саме як публічна форма конт­ролю звітності (звідси і заслуховування на міських площах у старовинній Європі звітів васалів перед головним орендодавцем — сюзереном).

Цьому є причини — в аудитори призначали грамотних осіб, які во­лоділи навичками арифметики, вміли писати та читати, то б то були в суспільній драбині на щаблі поетів. Тому практика публічного читан­ня аудиторських звітів існувала до кінця 15 століття.

4000р. до н.е.

1122—256pp. до н.е.

V cm. до н.е.

Реальним прабатьком професійного аудиту безумовно є Шотландія а в наступному — Великобританія. Саме англійську модель в кінці 19 століття впровадили а потім розвинули та певним чином трансформу­вали американці.

В сучасних виданнях аналіз генезису аудиту на базі «Аудиту Монтгомері» зроблено М. О. Никонович, яка разом з співавторами, наводить в цілому наступну хронологію розвитку аудиту:

— Складання звітів у найдавніші часи на Близькому Сході. <=> Необхідність встановлення контролю, включаючи аудит, ме­тою якого було зменшення помилок та обману з боку некомпе­тентних або нечесних чиновників.

— Державна система обліку династії Чжоу в Китаї, яка мала ретельно розроблений бюджет і аудит усіх урядових депар­таментів.

— АФІНИ. Народні Збори контролювали доходи і витрати держави, а до складу її фінансової системи входили урядові аудитори, які перевіряли усіх посадових осіб після закінчення строку їх повноважень.

РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА. Державні фінанси контролювались Сенатом, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея.

1130 р.

Наявність складної системи перевірок і взаємоперевірок.

— Архів облікових документів. Згадки про аудит. Казначей­ства Англії і Шотландії.

—   АНГЛІЯ, ІТАЛІЯ. Згадки про аудиторів та аудит. Аудит лондонського СІТІ (1200 p.).

ФРАНІІІЯ «Писання про управління майном», в якому рекомендувалося щорічно проводити аудит рахунків.

XIII cm.

XIV cm.

XIII-XVI cm.

—     АНГЛОМОВНІ КРАЇНИ. Широке визнання значення аудиту, регулярне здійснення аудиту звітів муніципалітетів, приватних землеволодінь та ремісничих гільдій.

—   Великобританія. Розподіл аудиту на типи.

Типи аудиту

Публічний аудит (у містах). Здійсню­вався у присутності правлячих посадо­вих осіб і громадян та полягав у заслу­ховуванні аудиторських звітів, які чи­тав вголос казначей. У середині XVI ст. аудитори у містах почали включати до своїх звітів примітки: «вислухано ниж­че підписавшимися аудиторами»

Детальна перевірка рахунків виплат управляючих фінансами великих маєтків по «дебету і кредиту» з наступною «ауди­торською декларацією», тобто усним звітом перед власником та радою управляючих цього маєтку

—  Нові підходи до обліку, в основу яких покладено право власності на майно, калькуляція прибутків та збитків за економічним змістом. Аудит перетворюється з процесу слухання в детальний аналіз у письмовій документації та дослідження підтверджувальних доказів.

1600—1800 pp.

Кінець XVII cm.

XIX cm., друга половина

XIX cm., остання чверть

—  ШОТЛАНДІЯ. Прийняття першого закону про заборону певним посадовим особам служити міським аудитором; тобто було введено сучасне поняття НЕЗАЛЕЖНОСТІ аудитора.

—  Виникнення професії «аудитор» — важливої складової ділового світу.

— Формування сучасного аудиту, виникнення поняття «компанія» як самостійного юридичного суб'єкта.

Комерційна діяльність у більшості країн здійснювалась у на­ступному діловому середовищі:

1.

їхні акції або акціонерний капітал можуть бути предметом публічної торгівлі

Великі компанії

¥

Public Limited Companies (PLC), Великобританія Actiengesellschafts (AG), Німеччина Kabushiki Kaisha's (KK), Японія

ї>

2.

Приватні компанії

їхні акції або акціонерний капітал не мо­жуть бути предметом публічної торгівлі

¥

Limited Companies (Ltd), Великобританія Gesellschafts mit Beschrankter Haftung (Gmbh), Німеччина Proprietary Companies (Pty), Австралія

3.

Спільні підприємства

які можуть бути зареєстровані як компанії, S товариства, товариства з обмеженою відпо­відальністю та одноособові торговці

—     У штаті Нью-Йорк введено звання — присяжний бухгал­тер. Аудит будувався за англійською моделлю, яка передба­чала детальне дослідження даних балансу.

—     Монтгомері перевидав з редакційними виправленнями книгу відомого англійського аудитора Лоренса Р. Діксі «Auditing». Мета аудиту зводилась до розкриття механічних та немеханічних помилок, які можуть мати місце в фінан­сових звітах. Аудит складався з наступних етапів:

  •                                                         збирання даних
  •                                                        перевірка даних
  •                                                        встановлення істинності даних
  •                                                         зіставлення (аналіз)
  •                                                         формулювання доказів
  •                                                        реєстрація доказів
  •                                                         складання звіту

XIX cm.

1905 p.

Аудиторський слід — виявлення моменту факту реєстрації госпо­дарської діяльності: від його виникнення в первинному документі та до входження у фінансову звітність.

— Становлення сучасного аудиту

У Поява оригінальної праці Монтгомері «Auditing Theory and Practice», в якій завдання аудиту формулюється як "визначення фак­тичних фінансових умов та величини доходів підприємства в інтересах його власників, користувачів, банкірів та інших інвесторів».

S Розмежування двох понять:

  •   аудит детальний — комплексна перевірка всієї господарської діяльності підприємства;
  •   аудит фінансової звітності — документальна перевірка та ви­явлення правильності оборотів і сальдо по рахунках Головної книги.

S Класифікація тестів на відповідність і по суті.

S Формулювання п'яти загальних принципів аудиту балансу як центральної звітної форми:

1)  усі засоби, відображені в обліку, повинні знаходитися на під­приємстві на дату їх включення у звіт;

2)   навіть якщо будь-які засоби не були відображені в обліку, вони повинні бути в наявності на підприємстві;

3)   кредиторська заборгованість повинна дорівнювати фактичним зобов'язанням;

4)  уся фактична кредиторська заборгованість повинна бути відо­бражена в облікових регістрах;

5)   уся кредиторська заборгованість повинна бути правильно іден­тифікована та врахована.

Висновки Р. Монтгомері :

•    Фінансова звітність не може бути ідеальною, але може бути при­йнятою.

•    Фінансова звітність тим адекватніше (ближче до істини), чим ефективніше внутрішній контроль ^ у аудитора є підстави сподівати­ся, що дані фінансового звіту можуть бути корисними для осіб, які приймають відповідальні рішення.

1921 п               — Нове видання «Auditing Theory and Practice»

1934р.

2) проводити перевірки на суттєвість до закінчення фінансового року.

— Перевидання «Auditing Theory and Practice»

S Аудитор повинен нести відповідальність не тільки за перевірку балансу, а й за детальну перевірку також.

J Нові рекомендації:

1)   якщо під час роботи аудитор виявить, що будь-які облікові регі­стри відсутні або не заповнені, то він повинен вимагати від службов­ців клієнта виконання цієї роботи і ні за яких обставин не повинен виконувати цю роботу сам;

2)   аудитор під час роботи може зіткнутися з використанням обчи­слювальної техніки і сам може застосовувати її для аналізу та групу­вання робочих матеріалів;

1940р.

3)   Монтгомері, ще у праці, виданій в 1944 p., не тільки зазначає важливість вибірки під час виконання аудиторських робіт, але й про­бує застосовувати для цього статистичні методи.

— Подолання жорстокої економічної кризи. «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта.

S У виданні 1940 р. Монтгомері впроваджує два суттєвих но­вовведення:

1)   аудитор підтверджує не тільки баланс, але й звіт про прибутки та збитки;

1949р.

2)   продукт аудиторської праці — не суто висновок, але й власна думка аудитора.

— останнє видання книги «Ayditing» за життя Монтгомері.

—  Фірма Монтгомері увійшла до складу найбільшої ауди­торської компанії «Coopers and Lybrand». В пам'ять найвидат- нішого аудитора XX ст., вирішено постійно продовжувати видання книги, послідовно доповнюючи її. Цій праці дали назву «Montgomery Auditing», тобто «Аудит Монтгомері».

—  десяте видання, упорядковане Д. Салліваном, Р. Гноспілі- усом, Ф. Дефлізом, Г. Дженіком.

—  Ф. Дефліз, Г. Дженік, В. О'Рейллі та М. Хірш підготувати одинадцяте видання, навчальна версія якого видана російсь­кою мовою під редакцією професора В.Я. Соколова.

—  восьме видання «Montgomery Auditing», яке підготували Н. Леннарт та Ф. Дефліз

1956p.

1985 p.

1990 p.

1957p.

1975 p.

—  дев'яте видання книги, яке видали Ф. Дефліз, К. Джонсон і Р. Маклеод.

Практично саме Р.Монтгомері започаткував професійний підхід до аудиту, як складного інтелектуального бізнесу, результати якого мають суттєве значення для багатьох груп в суспільстві та в цілому для громади.

В Україні на початку 90-х років минулого століття серед вчених дискутувалося питання, а чи є аудит наукою (то б то чи є у нього свій особливий метод) та що лежить у основі теорії аудиту.

Найманий управлінець

Власник

 

 

 

 

 

НЕЗАЛЕЖНИЙ АУДИТОР

Відомий американській автор Джек Робертсон (184.С.16) вважає, що теорія сучасного аудиту, якій він називає фінансовим, базується на трьох так би мовити «китах» : а) концепція аудиту; б) постулати ауди­ту; в) стандарти аудиту. Схематично це можливо представити у насту­пному вигляді (див. рис. 1.2.)

Рис. 1.2. Структура теорії аудиту за Дж. К. Робертсоном

Природне бажання мати впевненість у майбутньому з одночасною недовірою до учасників ринкових відносин, особливо в сфері фінансів, викликало у суспільства необхідність у незалежному професійному контролі — аудиті.

Аудитор в очах у суспільства почав уособлювати так би мовити арбітра, який надає певний рівень впевненості щодо роботи найма­них менеджерів, щодо правдивості фінансової звітності, яка оприлю­днюється, щодо ефективності та безперервності функціонування біз­несу, куди вкладено капітал, щодо майбутніх та сучасних доходів, тощо.

Концептуально аудит — це совість сучасного бізнесу.

Місія аудиту — зменшення рівня невизначеності, достатнього для прийняття управлінського рішення щодо предмету його (аудито­ра) професійного судження.

Завдання — зробити своє професійне судження максимально аде­кватним фактичному стану речей, про які він виказує свою професій­ну думку.

На рис. 1.3. покажемо загальні принципи незалежного аудиту

G

ш.

1.  ПЛАНУВАННЯ

2.   КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПОСЛУГ що НАДАЮТЬСЯ

3.   ОБҐРУНТУВАННЯ ЗНАЧИМОСТІ ДОКАЗІВ ТА СВІДОЦТВ

4.   ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИБОРУ МЕТОДИКИ ПЕРЕВІРКИ

5.   ДОТРИМАННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ

6.  ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ СУТТЄВОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ

7.  АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ВИСНОВКІВ

8.   ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ І САМОЇ РОБОТИ

9.                                      ВЗАЄМОДІЯ    АУДИТОРІВ

10.                        ПОВНЕ      ІНФОРМУВАННЯ КЛІЄНТІВ

Рис. 1.3. Загальні принципи незалежного аудиту