15.2. Принципи внутрішнього аудиту

магниевый скраб beletage

У міжнародному нормативі аудиту №3 «Основні принципи, які ре­гулюють аудит», визначені принципи зовнішнього аудиту:

•  цілісність, об'єктивність і незалежність;

•  конфіденційність; майстерність і компетентність;

•  робота, яку виконують інші аудитори;

•  документація;

•  планування;

•   аудиторські свідчення;

•  система обліку і внутрішній контроль;

•   аудиторський висновок.

Принципи, що регулюють аудит в Україні, визначені в нормативі №3 Аудиторської палати України. Всі принципи поділяють на прин­ципи професійної етики, що є обов'язковими для кожного аудитора, та методологічні, що мають рекомендаційний характер. Крім того, можна виділити організаційні принципи внутрішнього аудиту.

Всі ці принципи є характерними і для внутрішнього аудиту з де­якими уточненнями їх трактування та визначення.

До першої групи принципів внутрішнього аудиту слід віднести:

1.   Чесність. Чесність внутрішніх аудиторів створює довіру і, від­повідно, є фундаментом надійності їх професійного судження.

2.  Незалежність. Незалежність важлива для внутрішніх аудиторів у такій мірі, як і для зовнішніх. Якщо виходити із тієї позиції, що вну­трішній аудит існує в першу чергу в інтересах власників, то принцип незалежності внутрішнього аудитора ще більше нагадує принцип не­залежності зовнішнього аудитора. Незалежність внутрішнього аудито­ра може визначатися статусом відділу внутрішнього аудиту в органі­зації. Він повинен бути незалежним від тих осіб, чию роботу він перевіряє, а також має бути не залежним у своїх судженнях від колег, у тому числі і від головного внутрішнього аудитора.

3.   Об'єктивність. Внутрішній аудитор має бути об'єктивним у виконанні своїх професійних обов'язків. Йому має бути притаманне неупереджене ставлення до об'єкта перевірки, а також до окремих осіб, котрі можуть мати певний інтерес до його роботи.

4.  Майстерність і компетентність. Аудит має бути виконаний на високому професійному рівні. Внутрішньому аудитору потрібно мати спеціальні теоретичні знання і практичний досвід.

5.   Конфіденційність. Внутрішні аудитори розуміють цінність та право власності на інформацію, яку вони отримують у процесі своєї професійної діяльності та не розкривають цієї інформації іншим осо­бам без відповідного дозволу або роблять це лише у виняткових випа­дках.

6. Принцип відокремленості. Внутрішній аудитор не повинен ви­магати виконання своїх рекомендацій і не повинен бути відповідаль­ним за організацію їх впровадження та результати. Він не бере участі та не несе відповідальності за коректування виявлених ним відхилень. У противному разі не буде об'єктивним контроль цих же об'єктів, то­му що аудитору доведеться перевіряти або результати своєї ж праці, або результати виконання його ж рекомендацій. Тобто висунути свої рекомендації та довести їх до адміністрації чи до власників — це обов'язок внутрішнього аудитора, але приймати рішення по пунктах рекомендацій є прерогативою адміністрації.

До другої групи принципів внутрішнього аудиту слід віднести та­кі принципи:

1. Робота, яку виконують інші аудитори. Аудитор може переда­вати частину роботи іншим аудиторам, асистентам, експертам. У той же час він контролює їхню роботу і відповідає за кінцеві результати.

2.Документація. Внутрішній аудитор документально оформлює всі питання, що є важливим доказом виконання аудиторської перевірки.

3. Планування. Внутрішній аудитор планує свою роботу так, щоб правильно і своєчасно завершити аудиторську перевірку.

4. Аудиторські свідчення. Аудитор повинен отримати достатньо обґрунтовані підтвердження достовірності показників фінансової звіт­ності, завдяки виконанню незалежних процедур.

5.  Система обліку і внутрішній контроль. Аудитору необхідна гарантія того, що облікова інформація справді міститься у звітності.

6. Аудиторський висновок і складання звітності. Аудитору слід проаналізувати й оцінити отримані в результаті перевірки свідчення для висловлення своєї думки в аудиторському висновку.

7.  Матеріальність (суттєвість). Аудитор повинен звертати ува­гу, насамперед, на суттєві події та факти, а несуттєві здебільшого не брати до уваги.

8.   Принцип адекватності використання аудиторських проце­дур. Від аудитора вимагається вміло використати потрібні аудиторські прийоми для добору необхідних свідчень про об'єкти аудиту.

9.  Відповідальність. Аудитор є відповідальним за наданий висно­вок перед керівництвом чи власниками.

10.  Поінформованість клієнта. Внутрішній аудитор повинен на­давати повну інформацію про результати перевірки керівництву чи власникам.

Крім того, можна виділити організаційні принципи внутрішнього аудиту (рис. 15.3).

1. Принцип однаковості — кожна аудиторська перевірка здійсню­ється за однією, офіційно встановленою процедурою. Це забезпечує її впорядкованість, однозначність та порівняння.

2.  Принцип системності — планування та проведення аудитор­ських перевірок за різними процесами системи здійснюється з ураху­ванням встановленого їх структурою взаємозв'язку.

3. Принцип документального оформлення — проведення кожної аудиторської перевірки певним чином документально оформляється для того, щоб забезпечити зберігання і порівняння інформації про фа­ктичний стан об'єкта.

4. Принцип попередження ~ кожна аудиторська перевірка плану­ється, і персонал підрозділу, який проходить аудиторську перевірку, попереджається завчасно про цілі, ділянки, терміни і методи прове­дення аудиторської перевірки з тим, щоб забезпечити аудиторам необ­хідний рівень довіри і виключити можливість ухилення персоналу від надання і демонстрації всіх даних, які вимагаються.

5. Принцип регулярності — аудиторські перевірки проводяться з певною періодичністю з тим, щоб усі процеси системи і всі підрозділи організації були об'єктом постійного аналізу та оцінювання з боку ке­рівництва організації.

6.  Принцип незалежності — особи, що проводять аудиторські перевірки, не несуть прямої відповідальності за діяльність, що переві­ряється, і не повинні залежати від керівництва підрозділу, який прохо­дить аудиторську перевірку, з тим, щоб виключити можливість не­об'єктивних і упереджених висновків аудиторських перевірок.

7. Принцип відкритості — результати кожної аудиторської пере­вірки носять відкритий характер, тобто є доступними для ознайомлен­ня будь-яким працівником перевіреного підрозділу.