15.4. Стандарти внутрішнього аудиту

Будь-яка діяльність здійснюється згідно з законодавством. В аудиті для цього розробляють нормативи. Міжнародна федерація бухгалтерів в період з 1982 по 1991 роки розглянула і затвердила 29 нормативів, на основі яких Аудиторська Палата України розробила 32 національних нормативи. З 1 січня 2004 року національні нормативи втратили чин­ність і зовнішні аудитори користуються міжнародними.

Виникає питання: що ж таке аудиторські нормативи і які вони бу­вають?

Нормативи аудиту формують єдині базові вимоги до якості і на­дійності аудиту та забезпечення відповідного рівня гарантій щодо ре­зультатів аудиторської перевірки при їх дотриманні. Вони є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту і встановлення рівня відпо­відальності аудиторів.

Внутрішні нормативи аудиту, як і зовнішні розрізняють на міжна­родні, національні та внутрішньофірмові (або внутрішньо-міністерсь­кі, внутрішньогосподарські).

У деяких країнах міжнародні внутрішні нормативи є основними. В інших країнах національні нормативи будуються з урахуванням особ­ливостей їх економіки. Так, українські національні нормативи внутрі­шніх аудиторів побудовані на основі міжнародних.

Внутрішньофірмові забезпечують проведення аудиту працівника­ми фірми, корпорації, міністерства, але вони не повинні суперечити національним та міжнародним нормативам внутрішніх аудиторів.

На основі міжнародних нормативів аудиту Інститут внутрішніх ау­диторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загаль­ноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з ураху­ванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної прак­тики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит — це внутрішня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб'єктів обмежене. Увесь ком­плекс стандартів поділений на п'ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно відмітити, що вимоги стан­дартів періодично оновлюються в Положеннях про стандарти внутрі­шнього аудиту. Кожен з п'яти розділів містить один загальний стан­дарт, який конкретизовано у спеціальних стандартах.

Перший розділ «Незалежність» містить загальний стандарт: внут­рішні аудитори повинні бути не залежними від структурного підрозді­лу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх ауди­торів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів — «Орга­нізаційний статус» (для ефективного виконання аудиторського завдан­ня необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішньо­го аудиту) і «Об'єктивність» (у процесі здійснення аудиту внутріш­німи аудиторами слід дотримуватися принципу об'єктивності).

Аналогічно побудовані і інші розділи стандартів професійної прак­тики внутрішнього аудиту: «Професійний досвід», «Сфера внутріш­нього аудиту», «Здійснення внутрішнього аудиту», «Управління відді­лом внутрішнього аудиту».

Вимоги до професійних здібностей внутрішніх аудиторів розділя­ються таким чином: щодо відділу внутрішнього аудиту (стандарти «Штат», «Знання, навички, дисципліна», «Нагляд за роботою») та що­до окремого внутрішнього аудитора (стандарти «Відповідність стан­дартам професійної поведінки», «Знання, навички, дисципліна», «Вза­ємовідносини аудиторів і надання інформації», «Продовження навчан­ня», «Належна професійна ретельність»).

Важливими є директиви стандарту взаємовідносин аудиторів і на­дання інформації: для внутрішніх