ВІДОМІСТЬ

на один відпуск         дизельне паливо       

(найменування та марка нафтопродукту)

зміна з 10.00 год. «18» квітня 20ХХ р. до 18.00 год. «18» квітня 20ХХ р.

матеріально відповідальна особа Мусієнко Олександр Андрійович

(прізвище, ім'я по батькові)

 

 

 

 

 

 

Кількість

 

№ п/п

Гаражний номер

Державний номер автомобіля

Номер дорожнього листа

Прізвище, ім'я, по батькові водія

Табельний номер

відпущеного нафтопродукту, літрів (писати словами)

Підпис водія

1

2

3

4

5

6

7

8

1

456

45223 КА

005318

Гордієнко С. Н.

012345

Двадцять літрів

Гордієнко

2

654

35596 КА

005345

Злотник І. Н.

321650

Сорок літрів

Злотник

Шістдесят літрів         Мусієнко О. А.          

Усього відпущено      (підпис та штамп змінного оператора АЗС)

У разі заправлення за талонами підприємство-покупець закуповує певну кількість талонів в АЗС. Потім ці талони видають водіям. Згідно з п. 4.1.7.27 Інструкції № 81, використовувати талони як засіб платежу на АЗС за паливо заборонено. Але якщо аналізувати цю ситуацію, то талони і не є засобом платежу, вони тільки дають право на одержання ПММ на певній АЗС у визначеному обсязі, оскільки оплата за ці ПММ уже була здійснена (передоплата).

Типова форма № 24-нп

Для обліку талонів Інструкцією № 81 не передбачено окремого документа. Виходячи з цього, на наш погляд, необхідно, щоб на АЗС заповнювали два документи (про це додатково слід вказати в договорі): відомість за формою № 24-нп і спеціальну відомість, у якій би вказувався облік талонів.

На АЗС Відомість з обліку талонів також має вестися в двох примірниках (у розрізі АТП), один із яких повинен бути переданий до бухгалтерії АТП для звірки даних про видачу талонів (у нашому прикладі — відомості № 12).

Зразок відомості з обліку талонів і ПММ, виданих за ними на АЗС

АЗС-159

назва підприємства

Відомість № 12 на відпуск нафтопродуктів згідно з талонами за 25.04.ХХ р.

Марка автомобіля

№ дорожнього листа

ПІБ водія

Відпущено бензину

Відпущено Д/П

Підпис водія про одержання ПММ

Підпис оператора АЗС про видачу ПММ

Талони

№ з_ по _

Кількість (л)

Талони

№ з_ по _

Кількість (л)

ЛАЗ 4109

005318

Гордієнко

С. Н.

19001901

20

Гордієнко

Мусієнко

ЛАЗ 4109

005345

Золотин І. Н.

19021921

200

Золотин

Мусієнко

ПАЗ 01903

005655

Гоицай В. А.

430-437

160

-

-

Грицай

Гаврош

і т. ін.

 

 

 

 

 

 

За цією відомістю видано: бензин А-76 — 160 (сто шістдесят) літрів дизпаливо — 240 (двісті сорок) літрів

Підпис начальника АЗС

В АТП можуть вести відомість з обліку виданих талонів. На сьогодні обов'язкова форма відомості не встановлена, тому ми пропонуємо таку форму.

Зразок відомості по обліку талонів на АТП

ТОВ АТП-15927

назва підприємства

Відомість № 2158 з обліку виданих талонів за квітень 20ХХ р.

Матеріально-відповідальна особа за збереження і видачу талонів Маркисян О. А.

№ п/п

Дата видачі

ПІБ водія

Марка автомобіля (автобуса)

Кількість ПММ згідно з талонами

Талони №№

Підпис МВО про видачу талона

Підпис, водія про одержання талона

На бензин: з _по_

На ди- зпали-

во: з _по_

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

25.04.ХХ

Гордієнко С. Н.

ЛАЗ 4109

20

-

1900 1910

Маркисян

Гордієнко

2

25.04.ХХ

Золотин І. Н.

ЛАЗ 4109

580

1902 1930

Маркисян

Золотин

3

25.04.ХХ

Грицай В. А.

ГАЗ 01903

160

430 437

Маркисян

Грицай

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дані зазначених відомостей з обліку виданих талонів менеджери АТП використовують для зустрічного контролю за кількістю палива, отриманого від постачальника за місяць. При цьому порівнюють окремо в акті підсумки про видачу ПММ у літрах з підсумковою товарною накладною за місяць, отриманою від постачальника. Причинами розбіжностей можуть бути: неправильно виведений залишок палива в баках транспортних засобів на кінець місяця в обліку АТП (погрішності під час вимірі залишків), втрата талонів водіями чи використання їх не за призначенням (привласнення), загальна занедбаність в обліку ПММ. У випадку розбіжностей складається акт, який підписують представники АТП та АЗС. В обліку проводиться та кількість талонів і пального, які підтверджені актом звіряння.

Використання електронних карток. АТП може при купівлі ПММ використовувати електронні картки (дебетові чи кредитові). У цьому випадку для:

АЗС — необхідно вести спеціальну відомість за формою № 25-нп. Оскільки ця відомість ведеться тільки АЗС і не має ніякого відношення до АТП, порядок її заповнення ми не розглядаємо;

АТП — необхідно вести спеціальну відомість з обліку виданих електронних карток. Оскільки форма цієї відомості законодавством не передбачена, ми пропонуємо її самі.

Зразок відомості з обліку електронних карток на АТП

ТОВ АТП-15927

назва підприємства

Відомість № 2161 з обліку виданих електронних карток за квітень 20ХХ р.

Матеріально відповідальна особа за збереження і видачу електронних карток Маркисян О. А.

№ п/п

Дата і час видачі картки

ПІБ водія

Вид картки та її номер

Залишок коштів на картці, грн

Підпис МВО про видачу картки

Підпис, водія, про одержання картки

Витрачено коштів (грн) згідно із підтвер- джува- льними документами

Дата і час по- вернен- ня картки

Підпис МВО про одержання картки

Підпис водія про повернення картки

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1

25.04.ХХ 10.00

Опана- сенко С.Н.

Дебетова № 159456 7538528 651

480,00

Маркисян

Опана- сенко

240,00

25.04.03 12.30

Марки- сян

Опана- сенко

2

25.04.ХХ 13.00

Забор- ний І.Н.

Дебетова № 159456 7538528 651

240,00

Маркисян

Забор- ний

240,00

26.04.03 18.00

Марки- сян

Забор- ний

3

25.04.ХХ 14.00

Гонтар В.А.

Кредитова № 448552 7585228 442

160,00

Маркисян

Гонтар

120,00

26.04.03 18.00

Марки- сян

Гонтар

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ці відомості з обліку електронних карток також використовуються для звірки витрачених коштів з даними, вказаними у виписках банку по картрахунку. Виходячи з даних відомості, бухгалтерія або матеріально відповідальна особа) повинна зробити вибірку використаних коштів по кожному з водіїв і по кожній з карток. Дані зазначеної відомості бухгалтерія АТП використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів. Відомість залежно від потреб АТП може вестися за видом робіт, за гаражами, водіями і т.д.

Придбання ПММ в оптових постачальників. Основним документом на придбання є товарна (видаткова) накладна постачальника. Особливістю обліку придбання в цьому випадку є те, що паливо, яке надходить від оптових постачальників у цистернах, виражається у вагових одиницях (тоннах). Оскільки облік відпуску та використання палива в автомобілях ведеться в літрах (об'ємний показник), то виникає необхідність перераховувати кількість отриманих тонн придбання в літри. Для цього використовують спеціальні коефіцієнти перерахування,які затверджені Мінавтотрансом і є індивідуальними для кожного найменування палива (наприклад, бензини А-76, А-80, А-92, А-95 тощо). При цьому ваговий показник (кілограми) в об'ємний (літри) переводять за допомогою показника питомої ваги (густини) нафтопродуктів. Такий перерахунок проводить бухгалтерія АТП або відділ постачання.

Як приклад, у табл. 3.1 подаємо густину палива при температурі 20°С за ДСТ 3900.

Таблиця 3.1

Густина палива залежно від його марки    

Марка палива

Густина, кг/м куб

Бензин А-76, А-80

700-760

Бензин А-92, А-95, А-98

725-780

Дизельне пальне

840-860

За такого варіанта заправка паливом ведеться на власних АЗС чи роздавальних колонках АТП. Заправник чи інша матеріально відповідальна особа веде накопичувальний документ — відомість за ф. № 24-нп або лімітно-забірні картки. У такому документі під час кожного заправлення фіксують кількість виданого палива на автомобіль (автобус). При цьому керівник або головний інженер АТП затверджує ліміт відпуску бензину (дизпалива) на кожен автомобіль (автобус) на день (місяць). Тобто одиницею обліку на цій ділянці є транспортний засіб, а не водій.

Якщо водій на транспортному засобі не міняється, то кількість відпущеного палива прямо ідентифікується з прізвищем закріпленого за транспортним засобом водія. У разі заміни водіїв або роботи позмінно слід отримане паливо розподіляти окремо за кожним із водіїв. Це необхідно робити у випадках перевитрати ліміту пального або економії його, оскільки нарахування премій чи утримання із зарплати проводиться строго індивідуально для кожного з водіїв. Вибір варіанта обліку залежить від системи контролю за витратами палива і наявності затвердженої системи заохочення за економію і покарання за перевитрату на кожному підприємстві.

По закінченні місяця або кожного разу, коли при надходить товарна накладна, бухгалтерія АТП повинна одержати від постачальника податкову накладну. Податкова накладна є підставою для відображення в податковому обліку АТП податкового кредиту з ПДВ на суму отриманих ПММ.

2. Розрахунок готівкою. Купівля ПММ водіями. Первинними документами обліку ПММ, придбаних водіями за готівку, є чеки РРО продавця (АЗС) і авансовий звіт водія.

Водій протягом трьох робочих днів чи наприкінці робочого дня (або вранці наступного робочого дня) зобов'язаний надати авансовий звіт про використання отриманих у касі сум і повернути невикористаний залишок готівки (пп. 2.15 Положення № 72). Зважаючи на те, що у великих АТП кількість «водіїв-підзвітників» значна (до декількох десятків), то кількість авансових звітів за місяць, що підлягають бухгалтерському обробленню, досягає кількох сотень.

Під час перевірки авансових звітів водіїв необхідно переконатися в наявності і дійсності доданих документів, що підтверджують придбання ПММ і зв'язок цих придбань із завданням водію:

касовий чек (один чи декілька);

податкові накладні (якщо сума в чеку перевищує 200 грн);

товарні накладні на перевезений вантаж (у випадку вантажних перевезень) чи дорожній лист (легковий автомобіль, автобус).

При цьому звертають увагу, чи не відхилявся водій від маршруту руху, зазначеного в дорожньому листі. Це видно з адрес АЗС, що вказані в чеках РРО. Особливо це актуально в разі міжміських (міжнародних) перевезень. Такий контроль повинен здійснювати не бухгалтер, а керівник підрозділу АТП або керівник АТП. Їхні підписи на авансовому звіті водія є підставою для прийняття його бухгалтером до проводки. За наявності вищезазначених документів, оформлених належним чином, бухгалтер має право оприбуткувати його на рахунку 20 (фінансовий облік). Правильно оформлена податкова накладна, дані якої підтверджуються чеками на придбання, дають право відобразити податковий кредит з ПДВ.

Купівля підзвітною особою. Цей варіант придбання ПММ відображається в такому самому порядку, що й придбання ПММ водіями. ПММ від підзвітної особи оприбутковує комірник і потім видає їх водіям у загальновстановленому порядку.

3.1.2. Синтетичний та аналітичний облік

Наявність і рух палива в бухгалтерському (фінансовому) обліку відображається на субрахунку 203 «Паливо». Оскільки автотранспортні підприємства використовують у своїй діяльності різні види палива і, як правило, мають спеціально обладнані місця для його зберігання, то необхідно по субрахунку 203 відкрити субрахунки другого і навіть третього порядку. Наприклад, субрахунок 2031 «Бензин А-95», 2032 — «Дизельне паливо» і далі за видами палива.

Для обліку палива в місцях збереження субрахунки третього порядку розширюються до четвертого та п'ятого знаків: субрахунок 20311 «Бензин А-95 на складі», субрахунок 20312 «Бензин А-95 в автозаправниках», субрахунок 20313 «Бензин А-95 у баках автомобілів» і далі за всіма наявними місцями збереження палива. Аналогічні субрахунки можуть бути відкриті за всіма наявними видами палива, якщо це необхідно для цілей обліку і відповідає вимогам облікової політики підприємства. Більш доцільним є ведення розвинутої структури аналітичних рахунків у системі управлінського обліку. На таке рішення впливає специфіка АТП, кількість автомобілів, обсяги послуг, що надаються, тощо.

Приклад. АТП придбало дизельне паливо за безготівковим розрахунком в оптового постачальника на суму 6000,00 грн, у т.ч. ПДВ 1000 грн. Працівник придбав паливо (А-95) на АЗС за рахунок отриманих підзвіт коштів на суму 120,00 грн, у т.ч. ПДВ. Придбання палива в обліку відображається проводками (табл. 3.2).

Таблиця 3.1

Відображення надходження палива від ^ оптового постачальника

№ п/п

Господарська операція

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Дт

Кт

1

Надійшло на склад від постачальника дизпаливо

20321

631

5000

2

Відображено суму податкового кредиту по ПДВ відповідно до податкової накладної постачальника

641

631

100 0

3

Перераховано кошти постачальникові в оплату отриманого від нього дизпа- лива

631

311

6000

4

Працівникові підприємства (водію) видано кошти в підзвіт на придбання бензину в процесі здійснення перевезення вантажу

372

301

120

5

На підставі авансового звіту водія оприбутковано бензин, придбаний ним за готівку

20313

372

100

6

Відображено податковий кредит за чеками, доданими до авансового звіту водія на суму 200 грн

641

372

20

3.2. Списання паливо-мастильних матеріалів

Облік витрати ПММ здійснюється на підставі даних дорожніх листів. Списувати паливо державні органи рекомендують відповідно до «Норм витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Мінтранспорту України від 10.02.1998 р. за № 43 (надалі — норми № 43). Проте з точки зору фінансового і податкового обліку в умовах ринкової економіки не обов'язково дотримуватися будь-яких норм витрачання ресурсів, у тому числі паливо-мастильних матеріалів (крім тих, про які зазначені в податковому законодавстві). Тим не менше, щоб проконтролювати витрати, підприємства мають право встановлювати порядок контролю, з дотримуючися затверджених типових норм витрачання ресурсів, оскільки вони вважаються найбільш обґрунтованими. Нижче розглянемо варіант застосування в обліку і контролі норм витрат палива.

3.2.1. Види норм витрати пального та їх застосування

Відповідно до загальних положень Норм № 43 :

Нормування витрат палива — це встановлення допустимої міри його споживання у визначених умовах експлуатації автомобіля. Для цього застосовуються базові лінійні норми, установлені за моделями (модифікаціями) автомобілів, і система нормативів та коригувальних коефіцієнтів, що дають змогу враховувати виконувану транспортну роботу, кліматичні, дорожні й інші умови експлуатації.

На сьогодні існують норми витрати автомобільного палива, наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Перелік норм витрачання палива   

№ п/п

Вид норм витрат палива

Примітки

1

Базова лінійна норма

Установлюється на пробіг автомобіля (на 100 км): для вантажних автомобілів (за винятком самоскидів) — у спорядженому стані; для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) і самоскидів — з половинним навантаженням; для автобусів (повна маса яких перевищує 3,5 т) — з повним навантаженням; для вантажопаса- жирських автомобілів — у спорядженому стані з половиною маси пасажирів

2

Норма на виконання транспортної роботи

Враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем — на 100 тонно- кілометрів (т-км). Застосовується для бортових вантажних автомобілів і сидельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів і вантажопасажирських автомобілів, що виконують роботу, яка враховується в тонно- кілометрах

3

Норма на одну тонну спорядженої маси

Враховує додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, чи причепа, напівпричепа. Застосовується при розрахунках лінійної норми витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля щодо спорядженої маси базового автомобіля, при розрахунках лінійної норми автопоїздів і т. ін.

Продовження табл. 3.3

4

Норма на поїздку з вантажем

Застосовується для автомобілів — самоскидів і автопоїздів із самоскидними кузовами і враховує збільшення витрат палива, пов'язаних з маневруванням і виконанням операцій навантаження і розвантаження (на одну поїздку)

5

Норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи

Установлюється на пробіг автомобіля (на 100 км). Застосовується для спеціальних і спеціалізованих, автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час руху (снігоочисники, поливальні і мийні і т.ін.)

6

Норма на роботу спеціального устаткування, установленого на автомобілях

Застосовується для спеціальних і спеціалізованих автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час стоянки (автокрани, компресорні, бурильні установки і т.ін.) у літрах на годину роботи чи устаткування в літрах на одну технологічну операцію

7

Норма на роботу незалежного обігрівача

Установлюється на одну годину роботи незалежного обігрівача. Застосовується для автомобілів, обладнаних незалежними обігрівачами. Користування обігрівачами допускається при температурі навколишнього середовища від 0°С до +10°С — до 50% тривалості роботи автомобіля на лінії, при температурі нижче 0°С — від 50 до 100% тривалості роботи автомобіля

Для моделей і модифікацій автомобілів, що відрізняються від базової моделі, не є серійними, для нових моделей і моделей оригінальної конструкції, що не ввійшли в додаток А і Б Норм № 43, розраховуються відповідно до п. 2 зазначеного документа. Норми № 43 застосовуються до всіх видів автотранспортних машин (вантажних, легкових, автобусів).

Облік дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, приведених у формі відсотків підвищення чи зниження базового значення норми. Право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у регламентованих межах і термін їхньої дії надається керівникам підприємств і затверджується наказом по підприємству.

Норми витрати пального підвищуються (табл. 3.4) чи знижуються (табл. 3.5) у певних умовах.

Таблиця 3.4

Умови підвищення норм палива    

№ п/п

Умова

Примітка

1

У зимових умовах

Залежно від фактичної температури: від 0°С до -10°С — до 5% надбавка; від 10°С до -20° С — від 5 до 10% надбавка; від 20°С і нижче — від 10 до 15% надбавка

2

Робота в гірській місцевості

Залежно від висоти над рівнем моря: від 500 до 1500 м до 5%; від 1501 до 2000 м до 10%.

3

Робота зі складним дорожнім планом

До 10% до планової витрати

4

Робота в умовах міста

Залежно від чисельності населення: з населенням до 0,5 млн чол. — 5%; з населенням від 0,5 до 1 млн чол. — 10%; з населенням понад 1 млн чол. — до 15%

5

Робота, що потребує частих технологічних зупинок

Роботи, пов'язані з навантаженням і розвантаженням, посадкою і висаджуванням пасажирів і т. ін. (у середньому більше ніж одна зупинка на один кілометр пробігу — маршрутні автобуси, обслуговування поштових скриньок, інкасація грошей, обслуговування хворих, інвалідів і т. ін.) — до 10%

6

Під час виконання робіт, що потребують знижених швидкостей

При зниженні швидкості до 20 км/год у задовільних дорожніх умовах (перевезення великогабаритних, вибухонебезпечних, скляних, крихких і т.ін. вантажів, при виконанні сільськогосподарських робіт, руху в колонах і т.ін.) — до 10%

7

Робота в надважких дорожніх умовах

У період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, паводків та інших стихійних лих — 35%

8

Пробіг першої тисячі кілометрів

Це стосується нових автомобілів і тих, які вийшли з капітального ремонту, — до 10%

9

Навчальна їзда

До 15%

10

Погодинна робота

Для вантажних автомобілів (крім самоскидів) і вантажопасажирських, або якщо вони працюють постійно як технологічний транспорт, чи вантажні таксомотори — до 10%

11

Для автомобілів, що експлуатуються понад 8 років

До 5%

Таблиця 3.5

Умови зменшення норм палива     

№ п/п

Умова

Примітка

1

Робота за межами приміської зони

Залежно від покриття доріг: на дорогах з цементобетону, асфальтобетону, бруківки, мозаїки — до 15%; на дорогах з біту- момінеральної суміші, дьогтебетону, щебеню (гравію) — до 5%

2

Експлуатація міських автобусів не на постійних маршрутах

Ті що працюють у режимі на «замовлення» чи з іншою метою — до 10%

У разі застосування одночасно декількох коригувальних коефіцієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коригування, що дорівнює сумі цих надбавок (зменшувальні коригувальні коефіцієнти віднімаються): Кс = К1 + К2 + К3 +...+ Кп.

Наприклад, автомобілю за роботу в гірській місцевості збільшили витрату палива на 5% (надбавка К1 дорівнює 5%), а за роботу в зимовий час — ще на 13% (надбавка К2 дорівнює 13%). Виходячи з цього Кс = 5% +13% = 18%.

Крім нормативних витрат палива, дозволяється додаткове його споживання:

на міжгаражні роз'їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, приробляння деталей двигунів і автомобіля після ремонту і т.ін.) — не більше ніж 1% загальної кількості палива, спожитого підприємством;

не більше ніж 10 л палива на місяць на один газобалонний (газодизельний) автомобіль для його запуску в холодний період року (температура навколишнього середовища нижче від 0°С). Зазначена надбавка не застосовується при експлуатації газобалонних (газодизельних) автомобілів на рідкому паливі;

при тривалих простоях автомобілів під навантаженням/розвантаженням у пунктах, де за умовами пожежної безпеки заборонено виключати двигун (нафтобази, спеціальні склади і т. ін.), а також при тривалих простоях автомобілів у зимовий і холодний час року з працюючим двигуном (чекання хворих, інвалідів, клієнтів, нічліг у дорожніх умовах і т. ін.) чи під час перевезення спеціальних вантажів, що мають потребу в постійному обігріві салону (кузова) автомобіля, дозволяється

додаткова витрата палива з розрахунку: одна година простою відповідає витраті палива за лінійною нормою на 5 км пробігу автомобіля.

Для легкових автомобілів і автобусів нормативну витрату палива розраховують за формулою:

Он = 0,01 х Не х S х (1 + 0,01 х Кс),

де Он — нормативна витрата палива, літри (м куб.);

Не — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км;

S — пробіг автомобіля, км;

Кс — сумарний коригувальний коефіцієнт, %;

01.—   число для переведення коефіцієнтів, зазначених у відсотках, у цифрові показники.

У випадку використання на легкових автомобілях чи автобусах у зимовий період незалежних обігрівачів витрата палива на роботу обігрівача враховується в загальній нормативній витраті палива в такий спосіб:

Он = 0,01 х Не х S х (1 + 0,01 х Кс) + Нон х Тон,

де Нон — норма витрати палива на роботу незалежного обігрівача л/год.;

Розглянемо приклади розрахунку нормативної витрати палива у певних ситуаціях і для певних автомобілів.

Приклад 1. Розрахунок нормативної витрати пального на автобус.

Вихідні дані для розрахунку нормативної витрати палива для пасажирського автобуса «Ікарус-280.33»:

Базова лінійна норма витрати палива для пасажирського автобуса становить Не = 43,0 л/100 км;

Надбавка за роботу при температурі нижче 10°С—ДО1 = 10%.;

Надбавка за роботу, що потребує частих технологічних зупинок, пов'язаних з посадкою і висаджуванням пасажирів, — ДО2 = 8%.

Надбавка за роботу в умовах міста з населенням до 0,5 млн чол. — ДО3 = 4%.

Норма витрати палива на роботу обігрівача Simkko-268 — Нон = 3,5 л/год.

Пробіг автобуса за час роботи, за який розраховується норматив витрати палива: по маршруту — 200 км; пробіг від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту плюс пробіг від місця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса — 20 км.

7. Тривалість роботи обігрівача — 8 год.

Нормативна витрата палива за 8-годинну зміну при пробігу 200 км по маршруту становить:

Он = 0,01 х Не х S х (1 + 0,01 х Кс) + Нон х Тон = 0,01 х 43 х 200 х х (1 + 0,01 х (10 + 8 + 4)) + 3,5 х 8 = 132,9 л.

Нормативна витрата палива за період пробігу автобуса від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту і пробіг від місця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса протягом 30 хв і пробігу 20 км становить:

Он = 0,01 х Не х S х (1 + 0,01 х Кс) + Нон х Тон = 0,01 х 43 х 20 х х (1 + 0,01 х (10 + 4)) + 3,5 х 0,5 = 11,55л.

Приклад 2. Розрахунок нормативної витрати пального на легковий автомобіль.

Вихідні дані для легкового автомобіля: З дорожнього листа встановлено, що легкове таксі ГАЗ-24-10, що працювало в гірській місцевості на висоті 600 м над рівнем моря (Карпати, Крим) за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям, здійснив пробіг у 300 км. Виходячи з цього:

Базова лінійна норма витрати палива для легкового автомобіля ГАЗ-2410 становить Не = 13,0л/км.

Надбавка за роботу в гірській місцевості на висоті над рівнем моря від 500 до 1500 метрів — ДО1 = 5 %.

Зниження за роботу за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям ДО2 = -5 %:

Он = 0,01 х Не х S х (1 + 0,01 х Кс) = 0,01 х 13,0 х 300 х х (1 + 0,01 х (5 — 5)) = 39 л.

Нормативи витрати палива доцільно закріпити наказом по підприємству і використовувати для контролю за його витратою. Це важливо і з точки зору оподаткування, оскільки податковий орган приймає до бази оподаткування прибутку витрати в межах типових норм.

Якщо для якогось автомобіля базова норма не встановлена, то, за заявою підприємств, інститут Міністерства транспорту України Державтотранс НДІпроект на договірних умовах може розробити тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрати палива (пп. 2.1.5 Норм № 43). Але для розробки і затвердження потрібен час.

Постає питання: за якими нормами підприємству списувати паливо, якщо автомобіль уже перебуває в експлуатації? У таких випадках підприємство використовує дані техпаспорту авто або ж самостійно розробляє норму й оформляє її актом.

Розробляючи норми, комісія може використовувати таку методику вимірів:

Бак автомобіля заправляється паливом повністю.

На автомобілі проїжджають за спідометром визначену кількість кілометрів (наприклад — 100).

Знову бак доливають паливом з мірної ємності. Таким чином, обсяг палива, що помістився в бак після доливання, і є витратою на 100 км.

Таких вимірів роблять декілька і на підставі отриманих даних розраховують середню величину витрати палива на 100 км.

Поряд з рідким паливом автомобілі використовують і газове паливо. Лінійна норма витрати газового палива визначається шляхом коригування розрахованої лінійної норми витрати рідкого палива із застосуванням перевідних коефіцієнтів: бензин — зріджений природний газ — 1:1; бензин — зріджений нафтовий газ — 1:1,25.

3.2.2. Первинний, аналітичний та синтетичний облік

Первинний облік. Визначення нормативної та фактичної витрати ПММ, зокрема пального, здійснюється на підставі даних дорожнього листа автомобіля. З дорожнього листа бухгалтерія отримує таку інформацію:

наявність пального в баку автомобіля на початок зміни (рейсу) за даними вимірювальних приладів автомобіля;

кількість залитого пального (на автозаправній станції (АЗС) чи з автозаправника автотранспортного підприємства, за безготівковим розрахунком, у тому числі по картках чи за готівку на АЗС сторонніх підприємств та ін.) під час зміни (виконання рейсу);

пробіг автомобіля за час зміни (рейсу).

Маючи дані про залишок пального в баку автомобіля на початок зміни (рейсу), кількість залитого пального в бак протягом зміни (рейсу) і витрату пального за нормою, можна визначити залишок пального на момент закінчення зміни (рейсу), виконавши нескладні розрахунки. Такий залишок можна розрахувати за такою формулою:

Zkr = Zn + R — Он,

де Zn — залишок пального в баку автомобіля на момент початку зміни (рейсу);

R — залито пального в бак протягом зміни (рейсу); Он — витрата пального протягом зміни (рейсу) за нормою; Zkr — залишок пального в баку автомобіля на момент закінчення зміни (рейсу), визначений розрахунковим шляхом (по нормі).

Для визначення фактичної витрати пального необхідно по закінченню зміни (рейсу) визначити залишок пального в баку автомобіля. Його можна визначити двома способами:

за даними вимірювальних приладів автомобіля;

за фактичною наявністю пального в баку.

Другий спосіб використовується у виняткових випадках, наприклад при інвентаризації.

Приклад. Припустимо, що по автомобілю ГАЗ-5307 є такі

дані:

залишок пального в баку на початок зміни — 23,00 л (Zn);

протягом зміни водієм було здійснено два дозаправлення обсягом 45,00 і 50,00 л (R);

витрата пального за зміну за нормою становить 80,00л (Он). Розрахуємо залишок пального в баку автомобіля на момент

закінчення зміни:

Zkr = 23,00 л + (45,00 л + 50,00 л) — 80,00 л = 38,00 л.

Аналітичний облік. Нагромадження даних про витрату пального за нормою і фактично на пробіг проводиться у відомостях аналітичного обліку, які можуть мати різні форми побудови. Один з варіантів — «Щомісячна відомість обліку витрат пального» (у натуральних показниках — літри; табл. 3.6). Як видно з наведеного прикладу, водій отримав економію бензину А-76 об'ємом 13 л: при нормі 886 л фактично витрачено 873 л. При цьому у розрахунку на 100 км пробігу витрати по нормі становили:

886 л х 100 км : 2550 км = 37,74 л.

Витрати за фактом становили: 873 л х 100 км : 2550 км = 34,23 л.

Таблиця 3.6

Дата

Номер до- рож- нього листа

Напрямок

Код паль ного

Залито в бак, л

Залишок, л

Пробіг, км.

Витрати, л

Екон.

(+) Пере- витр. (-), л

Нали вом

в АТП

За талонами

Готів- ка

Виїзд

Заїзд

За норм ою

Фак- тич- но

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

01

256

Селище Готня

А76

75

1

11

207

73

65

+8

02

334

Нічне чергуван ня

А76

 

29

 

11

19

50

18

21

-3

03

370

Селище Журавка

А76

50

19

189

64

69

-5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31

1496

Готня

А76

50

19

4

 

73

65

+8

Усього за місяць

 

275

500

100

1

4

2550

886

873

+13

Кількість витраченого пального автобусом у фактичних величинах (863 л) множиться на ціну за 1 л, наприклад 7,00 грн, і отриману вартість фактично витраченого пального включають у собівартість автомобільних перевезень АТП — 6041,00 грн (863 х 7,00).

Відомо, що бухгалтерський фінансовий облік списання ПММ може здійснюватися із застосуванням одного з методів обліку вибуття запасів, передбачених у п. 16 П(С)БУ 9:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

ФІФО;

нормативних витрат;

ціни продажу.

Підприємство обирає один з методів для списання ПММ, фіксує його в наказі про облікову політику та застосовує в обліку вибуття палива і матеріалів (в операціях по кредиту субрахунка 203).

Щомісячна відомість обліку витрат пального

по ТОВ АТП 15929 за грудень 20ХХр.

Водій Латишев В.У. Державний номер автобуса 019-07СВ

Процес переведення натуральних показників у вартісні називається таксування. Величина ціни може бути різною залежно від обраного методу списання запасів. Технічно ціну списання розраховують за кожним найменуванням палива. Наприклад, по бензину А- 95 — за методом ФІФО (за методом першої ціни; табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Розрахунок списання бензину А-95 за методом ФІФО

Показник

Сальдо на початок м- ця

Отримано (дебет)

Списано (кредит)

Сальдо на кінець м-ця

1

2

3

4

5

Кількість

10 л

100 л по 7,80 100 л по 7,90 100 л по 7,95

80 л

230 л

Ціна

8,00

7,80

7,80

8,00

Вартість, грн

80,00

780 + 790 + + 795 = 2365,00

624,00

1821,00

Пояснення до розрахунку. Списання 80 л бензину (гр.4) проводиться за ціною першого надходження — 7,80 грн: 80 л х 7,80 = 624,00 грн. Сальдо на кінець місяця визначається послідовно так. З початку за кількістю: 10 + 300 - 80 = 230 л; потім по вартості: 8,0 + 2365,00 - - 624,00 = 1821,00 грн; нарешті, за ціною: 1821,00 грн : 230 л = 8,00 грн. Зазначена ціна перевіряється по рядку 2: сальдо на початок (8,00) + отримано-дебет (7,80) — списано-кредит (7,80) = сальдо на кінець (8,00).

Операція списання пального на роботу автобусів, вантажних автомобілів АТП відображається в бухгалтерському фінансовому обліку за кредитом субрахунка 203 і дебетом рахунка 23 «Виробництво». В автотранспортних підприємствах, як правило, цей рахунок розбитий на субрахунки, наприклад: 231 «Автобусні перевезення», 232 «Перевезення мікроавтобусами», 233 «Вантажні перевезення» і т.ін.

Вартість витраченого пального легковими авто включається, як правило, до складу адміністративних або загальновиробничих витрат — у дебет рахунків 92, 91.

На інших підприємствах (неспеціалізованих) бухгалтерія обирає дебет того рахунка, який найбільш доречний у конкретних умовах використання автотранспорту: 23, 91,92,93,94, 99.

Облік мастильних матеріалів. ПММ — це не лише пальне, а й мастильні матеріали. Нормативи витрат мастильних матеріалів наведені в додатку «В» Норм № 43, і вони встановлюються на 100 л (100 м3 розріджені природні гази (РПГ)) нормативних витрат пального (Он), розрахованих для кожного конкретного автомобіля:

нормативи витрат моторного мастила — у літрах на 100 л нормативної витрати пального (Он) або в літрах на 100 м3 РПГ — (Он);

нормативи витрат мастильних речовин (змазки) — у кг/100 або літрах у кг/100 м3 РПГ (Он).

Приклад. Продовжимо наш приклад для вантажного автомобіля гАз-53-07 і розрахуємо витрати моторного мастила. Для цього потрібні дані про витрати пального (Он) — 80,00 л бензину та мастил за нормативом.

Зробивши невеликі розрахунки, зможемо визначити фактичну витрату моторного мастила за такою формулою:

Омас = (Он х Wrn) /100 км,

де Он — нормативні витрати мастила в літрах на 100 л або 100 м3;

Wкм — фактичний пробіг автомобіля.

У нашому випадку нормативні витрати моторного мастила становитимуть: (1,8 х 80)/100 = 1,44 л. Проте на практиці списання моторних мастил проводиться не тільки за нормою витрат пального, а від фактичного пробігу автомобіля (автобуса) відповідно до вимог сервісної книжки виробника. Наприклад, для автомобіля «ЛАДА- Калина» після пробігу 8 тис. км необхідно замінити моторне мастило в кількості 4,5 л. Документальною підставою для списання мастил є товарна накладна продавця або акт виконаних робіт СТО.

3.2.3. Контроль наявності палива на складах

Крім облікових даних про залишки палива, які відображаються в картках складського обліку і сальдових відомостях, регулярно проводиться фактичне зняття залишків товару. Специфіка виміру кількості бензину, солярки та інших наливних видів палива має свою специфіку. Вона полягає в тому, що спочатку визначається об'єм рідини в ємностях (баках) у кубічних метрах або літрах. Для визначення об'єму палива використовують мірний шток (довга палиця, на якій нанесено поділки через кожен сантиметр), за допомогою якого визначається висота наповнення ємності. Такі заміри проводять, як правило, матеріально-відповідальні особи (комірник) (далі — МВО) на початку зміни. Після заміру записують показники висоти наповнення рідини по кожній ємності. Потім за допомогою ареометра (прилад для виміру густини нафтопродуктів) визначають густину (питому вагу) нафтопродуктів на даний момент часу. Після цього розраховують кількість палива по кожній ємності в кілограмах залежно від густини за формулою:

К = V х Y,

де К — маса палива, в кг;

— об'єм палива, м куб.;

— густина нафтопродуктів, кг/ м куб.

Використовуючи дані спеціальних замірних таблиць, знаходять об'єм палива в ємності. Для резервуарів різних об'ємів повинні бути свої замірні таблиці (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Замірна таблиця резервуара 5,4 м куб. 7-02-61, повний обсяг 5,432 + 00,27

Висота зливу, см

Ємність, м куб.

1

2

1

0,0037

2

0,0103

3

0,0188

4.

0,0293

 

 

92

2,7083

93

2,7459

94

2,7833

І т. ін  

 

Зазвичай такі таблиці розробляють заводами-виготовлювача- ми ємностей і входять у комплект постачання. Якщо ж таблиці з якоїсь причини відсутня, то її розробляє і затверджує «Український центр сертифікації і метрології».

Перевірка наявності палива в обов'язковому порядку проводиться також при зміні МВО, яка відповідає за збереження ПММ. В такому випадку та при проведенні планових або позапланових інвентаризацій створюється комісія, члени якої складають і підписують акт.

Акт зняття залишків паливо-мастильних матеріалів

АТП-15927     Форма № 30 -м

Затверджена Мінавтотрансом УРСР 17.06.80 р. №185

Акт № 3

зняття залишків ПММ станом на 30 квітня 20ХХ р.

Найменування ПММ

Ємність (тара)

При знятті залишків визначено

тип

Рівень зливу, см

Об'єм, л

питома вага (густина)

Кількість, кг

За даними виміру

За даними обліку

Над- лишки

Бракує

Бензин АІ 92

2

Діжка

118

118

0,830

98

98

Бензин А-76

1

Резер вуар

48

2989

0,758

2266

2270

 

4

Диз. паливо

3

Цистерна

58,5

9081

0,860

7820

7810

10

Комісія:

Орешко Н.Е / підпис/

Лушпа В. У / підпис/

Голуб А.І /підпис/

Зняття залишків за вищезазначеною методикою дає можливість визначити наявність рідини в резервуарі. Але не завжди цією рідиною може виявитися те, що повинно в ньому зберігатися. За законами фізики, в ємності збирається так звана «підтоварна вода», що міститься на дні ємності. Наявність води в ємності пояснюється не тільки законами фізики, а й несумлінним відношенням до роботи деяких МВО. Визначають кількість води в ємності так. Метршток змазують спеціальною індикаторною пастою, яка при зіткненні з водою стає червоною. Виявлену в такий спосіб кількість води віднімають від загальної, визначеної раніше, кількості пального і порівнюють з даними бухгалтерського обліку.

Крім поточного зняття залишків палива, в АТП проводиться планова або позапланова інвентаризація перед складанням річного звіту, у випадку зміни матеріально-відповідальних осіб, встановлення фактів крадіжки, за приписом судово-слідчих органів. При цьому утворюється інвентаризаційна комісія, яка керується в своїй роботі типовим положенням з інвентаризації та положеннями з облікової політики підприємства.

За результатами порівнянь фактичних та облікових даних можна виявити надлишок або нестачу пального, мастильних матеріалів. Результати інвентаризації заносять в інвентаризаційні відомості та у відомості порівнянь. При цьому інвентаризаційні комісії АТП можуть використати типову форму — Відомість результатів інвентаризації (додаток № 3 до інструкції № 69) або форму, прийняту на підприємстві. Вартість надлишків або нестач палива в інвентаризаційно-порівняльних відомостях приводиться згідно з їхньою оцінкою в сальдових відомостях за фактичною собівартістю — в розмірі сальдо кінцевого на звітну дату.

Пересортиця. В окремих випадках може бути проведений залік лишків та нестач внаслідок пересортування палива і матеріалів. Такий варіант можливий тільки щодо паливо-мастильних матеріалів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той самий період, що перевіряється, та однієї й тієї самої особи, яка перевіряється.

Наприклад, інвентаризація виявила надлишок бензину А-95 в кількості 200 л по ціні 7,50 грн на суму 1500,00 грн та нестачу бензину А-98 в кількості 300 л по ціні 8,00 грн на суму 2400,00 грн. За рішенням керівництва АТП може бути проведений залік на 200 л і в результаті лишається нестача 100 л бензину А-98 на суму 800,00 (100 х 8,00) грн.

Нестача. У разі виявлення нестач та затвердження керівником підприємства рішення інвентаризаційної комісії про стягнення з винної особи відшкодування, підприємства застосовують особливу методику розрахунку збитку. При цьому керуються Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116. Відповідно до зазначеної Постанови, розмір збитків визначається за формулою

Рз = ((Бв — А) х Іінф + ПДВ + Азб) х 2, де Рз — розмір збитків (у гривнях);

Бв — балансова вартість палива на момент установлення факту нестачі;

А — амортизація (для необоротних активів);

Іінф. — загальний індекс інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість;

Азб — акцизний збір.

2 — підвищуючий коефіцієнт.

Таким чином, розмір збитку до відшкодування значно перевищує балансову вартість (фактичну собівартість) ПММ.

Наприклад, після проведення пересортування зафіксовано нестачу 100 л бензину А-98 за обліковою (балансовою) ціною 8,00 грн, на суму 800,00 грн (облікова вартість). Індекс інфляції не застосовувався. Використовуючи формулу, отримаємо розмір збитку:

Рз = 100 х 8,00 + 160 х 2 = 2560,00 грн.

Розрахована сума пред'являється винній особі, як правило, матеріально відповідальній — комірнику, завідувачу складу, керівнику підрозділу. Після отримання відшкодування суми (частини суми) нестачі винною особою бухгалтерія АТП повинна провести розмежування надходження на дві частини: відшкодувати збитки підприємства, а залишок коштів перерахувати до бюджету. До прямої шкоди (балансової вартості бензину) в АТП додають, як правило втрачену вигоду від продажу бензину або його реалізації в складі автопослуг у розмірі рентабельності (наприклад, 40%). Таким чином, сума збитку АТП за умов прикладу становила 1120,00 грн ((800,00 + (800,00 х 40% : 100)). Решта — 1440,00 грн (2560 — 1120) підлягає перерахуванню до бюджету, в тому числі — ПДВ 160 грн, інші доходи бюджету — 1280 грн.

У разі розрахунків із винними особами застосовують субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»; для відображення собівартості зіпсованих, вкрадених цінностей — рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»; для відображення доходів від відшкодування — рахунок 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Кореспонденція за наведеним прикладом виглядатиме, як показано в табл. 3.9.

Таблиця 3.6

Відображення списання палива в результаті нестачі

№ п/п

Зміст господарської операції

Проведення на рахунках

Сума, грн

Дт

Кт

1

Списано суму нестачі палива за собівартістю бензину

947

203

800

2

Матеріально відповідальній особі пред'явлено суму збитків

375

716

2560

3

Матеріально відповідальна особа відшкодувала збитки

301, 311

375

2560

4

Зараховано на доходи підприємства частину відшкодування

716

791

1120

5

Зараховано на розрахунки з бюджетом відшкодування в частині ПДВ

716

6415

160

6

Зараховано на розрахунки з бюджетом відшкодування в частині інших доходів бюджету

716

641

1280

3.2.4. Відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності

Аналітичний облік руху ПММ здійснюється в таких реєстрах — звіт комірника (завідувача складу), картка рахунка, обігова відомість по рахунку. Залишки ПММ узагальнюють у сальдових відомостях, які ведуть у розрізі матеріально відповідальних осіб та за субрахунком 203 в цілому. В якості реєстрів синтетичного обліку при ручних формах може бути застосовано журнал № 5 А та головна книга. У разі автоматизованого обліку використовується обігово- сальдова відомість та головна книга.

Узагальнені дані про сальдо за рахунком 20 відображають у Балансі (ф. № 1) у рядку 100 «Запаси». Вартість витрачених ПММ у складі собівартості автопослуг підлягає віднесенню до рядка 040 Звіту про фінансові результати ( ф. № 2 ), а в складі адміністративних витрат — в рядку 070. Крім того, в Примітках до фінансових звітів (ф. № 5) ПММ відображають за статтею «Паливо» розділу VNL

3.3. Податковий облік паливо-мастильних матеріалів 3.3.1. Облік витрат палива

За нормами Податкового кодексу, більше не потрібно розраховувати приріст-убуток матеріалів з метою обрахування податку на прибуток. Також відсутнє правило обліку як «перша подія». До витрат включають не вартість придбаних від постачальника матеріалів, а ту суму, яка відображає витрати ПММ за даними бухгалтерського обліку платника податку на прибуток. Тобто за датою списання ПММ до витрат діяльності, що відображається записом з кредиту субрахунка 203 у дебет рахунків витрат 23, 91, 92, 93 тощо. Сума витрат ПММ включається до складу собівартості автопослуг або до інших витрат. При цьому важливим моментом прийняття суми витрат ПММ до податкового розрахунку є розмір їхнього витрачання — за нормативною, визначеною в наказі Мінтрансзв'язку № 43, чи за фактичною кількістю, зафіксованою в первинних документах.

Одразу відмітимо, що в Податковому кодексі немає вимог щодо нормування витрат з метою оподаткування. Списання ПММ за нормою є обов'язковим у разі фінансування таких витрат за рахунок державного або місцевого бюджетів. Для підприємств, які не отримують бюджетного фінансування, не обов'язково дотримуватися норм витрачання ресурсів. З метою бухгалтерського обліку підприємство самостійно приймає рішення щодо застосування/не застосування типових норм.

На думку деяких фахівців, насамперед податківців, суму перевитрати ПММ проти норм необхідно відраховувати із суми витрат до оподаткування. При цьому мається на увазі, що недотримання норм витрати не пов'язано з господарською діяльністю підприємства (одержанням доходу), а особа, що припустилася перевитрат, одержала особистий дохід, який слід ще обкладати податком на доходи фізичних осіб.

Відмітимо, що автори цього посібника не поділяють такої точки зору. Справа в тому, що сам по собі факт перевитрати не можна прирівнювати до нестачі або надлишків пального. У такому випадку важлива причина виникнення такої перевитрати або економії. Тільки визначивши її, можна повністю стверджувати, пов'язана перевитрата з виробничою діяльністю підприємства чи ні.

Щоб виявити причини перевитрати пального, на АТП створюються комісії. Цими причинами можуть бути поломка автомашини, непередбачені погодні умови, недбалість водія, присвоєння пального і т.ін.

Якщо комісія встановить причину перевитрати пального, яку можна трактувати як непов'язану з господарською діяльністю підприємства, то на суму вартості наднормативної витрати пального в податковому обліку необхідно зменшити суму витрат виробництва за статтею «Паливо». Якщо, на додачу до всього, комісія встановить, що перевитрата виникла з вини працівника підприємства (водія, слюсаря і т.ін.) і підлягає відшкодуванню таким працівником (внесенню до каси підприємства, утриманню із заробітної плати і т.ін.), то в цьому випадку здійснюється процедура по відшкодуванню збитків.

Якщо ж, за висновком комісії, перевитрата ПММ спричинена непередбаченими або форс-мажорними обставинами і пов'язана зі здійсненням виробничої діяльності, то жодних коригувань витрат у податковому обліку зроблено не буде.

Реєстрами податкового обліку з податку на прибуток можуть бути ті відомості, які самостійно застосовує підприємство, — відомості витрат, розрахунок собівартості тощо.

Різниця в оцінці витрат ПММ у бухгалтерському (фінансовому) обліку та податковому обліку називається податковою різницею. Розрахунок та облік таких різниць проводиться за методикою, встановленою Міністерством фінансів України.

3.3.2. Облік податку на додану вартість

Як реєстри обліку, використовують Реєстр отриманих та виданих податкових накладних. У ньому відображають суми податкового кредиту з вартості отриманих ПММ та суми податкового зобов'язання з продажу ПММ. Підставою для заповнення Реєстру є належним чином оформлені податкові накладні. У декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту відображають у розділі ІІ, суми податкового — відображають у розділі І декларації.

У бухгалтерському обліку операції з податкового кредиту відображають за дебетом субрахунка 641 та на субрахунку 644, а операції з податкового зобов'язання — за кредитом субрахунка 641 та на субрахунку 643. Підставою для записів є товарні та розрахункові документи — товарні накладні, рахунки-фактури тощо. По закінченні місяця проводиться звірка записів, які відбулися в податковому обліку (в реєстрі накладних) та в бухгалтерському обліку (журнал 3). При злагодженому документообігу підсумки дебетових та кредитових обі- гів різних реєстрів обліку повинні збігатися.

Внутрішні операції переміщення запасів у межах одного платника податку не є об'єктом оподаткування і, відповідно, не відображаються в податковому обліку.

3.3.3. Облік екологічного податку

Відповідно до Податкового кодексу, транспортні підприємства потрапляють під категорію платників екологічного податку. Підприємство стає платником цього податку, якщо під час провадження діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднювальних речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їхніми виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Крім того, сплачується податок з пересувних джерел забруднення в разі використання ними палива.

Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення в разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

здійснюють оптову торгівлю паливом;

здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптових суб'єктів господарювання.

За раніше діючою системою оподаткування транспортні підприємства були платниками збору за забруднення навколишнього середовища. Відтепер транспортні підприємства не є безпосередніми платниками цього податку, як це було раніше. Відповідно до Податкового кодексу, анульовано зазначений збір і введено екологічний податок. Платниками останнього є ті підприємства, які реалізують паливо, — АЗС, оптові продавці тощо. Така схема оподаткування відповідає європейській практиці.

Транспортне підприємство може стати таким податковим агентом у разі реалізації палива на сторону, якщо паливо придбавалося у виробника і такий продаж був першим.

Відносно пересувних джерел забруднення (транспортних засобів) об'єктом та базою оподаткування встановлено обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Установлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення в разі використання палива (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Вид палива

Ставки податку за забруднення атмосферного повітря    

Ставка податку,         грн/т   

Бензин неетилований

68

Бензин сумішевий

56

Зріджений нафтовий газ

92

Дизельне біопаливо

58

Дизельне пальне із вмістом сірки:

 

- понад 0,2 мас. %

68

- понад 0,035 мас. %, але не більше як 0,2

 

мас. %

52

- понад 0,005 мас. %, але не більше як

 

0,035 мас. %

47

- не більше як 0,005 мас. %

30

Мазут

68

Стиснений природний газ

46

Бензин авіаційний

47

Гас

58

Податкові агенти проводять розрахунок екологічного податку. Для цього обсяг реалізованого за звітний період палива в тоннах множиться на ставку податку залежно від виду палива. Якщо паливо відпускається споживачам в об'ємних одиницях (літрах), потрібно провести перерахунок у тонни. Це робиться за допомогою коефіцієнтів переведення, що є загальноприйнятими в України і затверджені в «Інструкції про порядок прийняття, транспортування, збереження, відпуску й обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» (наказ Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомс- тату України, від 02.04.1998 р. за № 81/38/101/235/122).

Наприклад, податковий агент за місяць реалізував 100 т бензину неетилованого за ставкою 68 грн за 1 т. Тож сума податку для нарахування і сплати становить 6800 грн.

Оскільки екологічний податок введено як один з видів акцизів, то податок в податкового агента нараховується за дебетом рахунка доходів — 702 «Дохід від реалізації товарів» і кредитом субрахунка 641. Перерахуваня до бюджету відображається за дебетом субрахунка 641 і кредитом субрахунка 311.

Запитання для самоконтролю

Якими первинними документами оформлюється придбання паливо-мастильних матеріалів від оптових постачальників?

Якими первинними документами оформлюється придбання паливо-мастильних матеріалів за рахунок підзвітних сум?

У чому особливості оформлення первинних документів при заправленні транспортних засобів за талонами та за допомогою електронних карток?

На якому рахунку і субрахунку відображають наявність та рух палива у фінансовому обліку?

Які витрати включають до первісної вартості палива?

За якими методами оцінювання може враховуватися витрачання палива?

На підставі якого документа відноситься до податкового кредиту АТП сума сплаченого ПДВ за придбання ПММ?

Яким нормативним документом регламентується застосування норм витрачання пального?

На які види диференційовано норми витрачання палива?

Чи обов'язково застосовувати норми витрат пального на сучасному підприємстві?

У яких первинних документах зазначаються норми витрат пального?

У яких одиницях виміру оприбутковують паливо від оптових постачальників?

У яких одиницях виміру оприбутковують паливо, яке заправляється в баки автомобілів на АЗС?

На які види робіт застосовують поправні коефіцієнти до норм витрачання палива?

Якими бухгалтерськими проведеннями відображається придбання ПММ від постачальників?

Якими бухгалтерськими проведеннями відображається списання ПММ на виробничі потреби в АТП?

У яких випадках проводиться інвентаризація ПММ на АТП?

За яких умов може бути проведено залік нестач та надлишків палива?

На яких рахунках акумулюють інформацію про виявлені надлишки та нестачі ПММ?

Які є складові формули розрахунку збитків від нестач матеріальних цінностей?

Назвіть реєстри аналітичного обліку ПММ.

Назвіть реєстри синтетичного обліку ПММ.

У яких формах фінансової звітності відображають сальдо ПММ?

У яких формах фінансової звітності відображають дані про витрачання ПММ?

У яких рядках декларації з ПДВ відображають податковий кредит у разі придбання ПММ?

Які особливості податкового обліку ПММ ?

Як розраховується екологічний податок.

Ситуаційні завдання

1. На підставі наведених даних визначте суму витрат, яку слід відшкодувати водієві вантажного автомобіля за складеним авансовим звітом та бухгалтерські проведення.

Водій А повернувся з рейсу о 20.10 і подав до бухгалтерії авансовий звіт про придбання бензину за власний кошт у дорозі. До звіту додано касові чеки АЗС на 500 л на суму 3500 грн. За нормою витрачання бензину відповідно до дорожнього листа на фактичний пробіг 3000 км витрата має становити 300 л. Залишок бензину (розрахувати) не підтверджено документально, ні зняттям залишку в баку транспортного засобу.

Розрахуйте нормативне витрачання дизпалива автобуса «Богдан» № 1 на підставі таких даних:

базова лінійна норма витрачання на 100 км — 14 л;

надбавка за роботу в місті з населенням понад 1 млн мешканців 10%;

надбавка за роботу обігрівача — 2 л/год. Відпрацьовано 8 год.;

пробіг за зімну — 350 км.

Визначте залишок бензину на кінець зміни в баку автобуса «Богдан» № 1 (продовження попереднього завдання), якщо на початок зміни залишок становив 10 л, заправлено за зміну 40 та 55 л, витрата становить Х (69,9) л.

Тести

Основним товарним документом для відображення отримання палива від постачальників в АТП є:

податкова накладна;

товарна накладна;

рахунок-фактура;

звіт матеріально-відповідальної особи.

На якому субрахунку бухгалтерського фінансового обліку ведеться облік паливно-мастильних матеріалів:

1) 102;

2) 201;

203;

205?.

Базова лінійна норма витрат палива для вантажного автомобіля визначається з урахуванням стану:

у спорядженому стані;

з половинним навантаженням;

з повним навантаженням;

правильної відповіді немає.

залишкової вартості;

експертної вартості;

ФІФО.

Облік витрачання бензину в шляхових листах ведеться в таких одиницях виміру:

літри;

тонни;

кубічні метри;

кілограми.

Вартість придбання (витрачання) бензину для легкових автомобілів, що обслуговують адмінперсонал АТП, належить до валових витрат з метою розрахунку податку на прибуток у розмірі:

1) 100%;

50%;

75%;

правильної відповіді немає.

Яку назву має інструмент, за допомогою якого вимірюють обсяг палива в ємностях:

аріометр;

дозиметр;

тахометр;

метр шток?

За допомогою якого показника ваговий показник (кілограми) переводиться в об'ємний (літри):

питомої ваги (густини) нафтопродуктів;

коефіцієнта дисперсії;

температури рідини;

правильної відповіді немає?

Дані якого первинного документа є підставою для відображення податкового кредиту (вхідного ПДВ) при придбанні палива в податковому обліку АТП:

товарна           накладна;

акт прийомки-передачі;

рахунок-фактура;

податкова накладна?

У яких одиницях виміру списують паливо на АЗС:

у кілограмах;

у тоннах;

у літрах;

у кубічних метрах?

У яких одиницях виміру оприбутковують паливо, яке отримано від оптових постачальників у цистернах:

у кілограмах;

у тоннах;

у літрах;

у кубічних метрах?

Назвіть реєстр податкового обліку з ПДВ:

реєстр отриманих та виданих податкових накладних;

відомість обліку податку на додану вартість;

декларація з ПДВ;

реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

РОЗДІЛ 4. ОБЛІК ЗАПАСНИХ ЧАСТИН

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

порядок документального оформлення придбання запасних частин, вузлів та агрегатів;

порядок документального оформлення вибуття запасних частин, вузлів та агрегатів;

особливості обліку шин та акумуляторів;

порядок відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

заповнювати первинні документи на придбання та списання запасних части, вузлів та агрегатів;

контролювати показники первинних документів на придбання та списання запасних части, вузлів та агрегатів;

заповнювати реєстри бухгалтерського (фінансового) та податкового обліку з руху запасних части, вузлів та агрегатів;

відображати операції руху запасних части, вузлів та агрегатів у реєстрах обліку та формах звітності.

План

Первинний облік придбання та списання запчастин.

Відображення результатів ліквідації запчастин.

Облік шин та акумуляторів.

Відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності.

Податковий облік запчастин.

Запасні частини підприємство може придбавати в постачальників як за готівковий, так і безготівковий розрахунки, а також виготовляти чи відновлювати в майстернях свого підприємства.

Щоб забезпечити безперебійну роботу підприємства, а також упорядкувати видачу і витрати запчастин, на підприємстві видається наказ, що регламентує умови формування запасу і видачі запчастин зі складу. У ньому затверджується:

104

перелік вузлів, агрегатів і матеріалів, які видаються за документами первинного обліку тільки за наявності підпису головного інженера чи інших осіб керівного складу;

порядок відпуску запчастин, вузлів, агрегатів і матеріалів зі складу для продажу іншим юридичним чи фізичним особам;

створення резервного фонду запасних частин, який включає, як мінімум, по два екземпляри кожного найменування запчастин, згідно із затвердженим списком.

Придбанні запасні частини відображаються в бухгалтерському (фінансовому) обліку аналогічно придбанню інших запасів — за первісною вартістю. Облік придбаних запасних частин, вузлів, агрегатів ведеться на дебеті субрахунка 207 і в кредиті рахунка 63. Виготовлені власними силами запчастини, готові деталі оприбутковують з кредиту рахунка 23. По дебету субрахунка 207 відображають залишок і надходження, по кредиту — витрати, реалізацію й інше вибуття запасних частин. Аналітичний облік ведеться в розрізі місць зберігання чи в розрізі матеріально відповідальних осіб за однорідними групами запчастин.

Списання запчастин та вузлів відбувається переважно на потреби ремонтів та обслуговування автомобілів. Підприємство забезпечує обліковий процес надходження та списання матеріальних цінностей відповідно до потреб внутрішньогосподарського контролю і встановленого порядку обліку.

4.1. Первинний облік придбання та списання запчастин

Документом на отримання запчастин від постачальників є товарна (видаткова) накладна постачальника. У ній зазначаються всі необхідні реквізити для оприбуткування матеріалів, запчастин. Зокрема, найменування, код позиції, кількість, ціна, сума. Паралельно постачальник, який зареєстрований платником ПДВ, виписує податкову накладну. Проте цей документ використовується лише в податковому обліку для відображення вхідного ПДВ. Разом з тим за даними податкової накладної можна звірити обсяги придбання ресурсів, відображених в товарній накладній.

Первинним документом для видачі запчастин зі складу підприємства на виробничі потреби може бути забірна картка наступного виду.

Забірна картка № 3245 на відпуск запчастин зі складу № 1 на виробничі потреби

Номенклатурний номер 154

Найменування           Скло лобове  

Одиниця виміру — шт

Дата

Автомобіль

П.І.Б. того, хто отримав

Кількість

Сума, грн

Розписка в отриманні

Відпуск дозволив (підпис)

Кількість зданих старих

зап. частин

марка

номер

24.02. ХХ

Шкода

210033

Івахник А. І.

1

2274,00

Підпис

Гол. інженер (підпис)

 

Цей внутрішній документ залишається на складі підприємства і є підставою для списання матеріально відповідальною особою запчастин на витрати. (Бухгалтерські проведення з вибуття запасних частин у ремонт — див. розділ 5).

Списання запчастин у процесі ремонту. Списанню підлягають як нові, так і реставровані, і зняті з інших автомобілів запчастини.

Списання будь-якого виду запчастин, отриманих зі складу і використаних у процесі ремонту автомобілів, здійснюється за актами виконаних ремонтних робіт чи за актами заміни (установки), складеними менеджером ремонтного підрозділу підприємства і затвердженими керівником підприємства.

Запчастини, зняті з автомобіля в результаті проведених ремонтних робіт чи їхньої заміни на нові, можуть бути в різному технічному стані. У зв'язку з цим можливі такі варіанти їхнього використання.

Якщо запчастина не придатна до подальшого її використання чи відновлення, то її оприбутковують за дебетом субрахунка 209 із кредиту субрахунка 719 як металобрухт (за ціною чорного чи кольорового металобрухту).

Якщо запчастина придатна до подальшого використання тільки після її відновлення, то виникають ще два варіанти:

а) якщо запчастина знімається з автомобіля і передається на відновлення, а на автомобіль установлюють нову (чи раніше відновлену) запчастину, то зняту і таку, що підлягає відновленню, запчастину оприбутковують на окремому позабалансовому субрахунку 0221 як металобрухт (за ціною чорного чи кольорового металобрухту). Після виконання робіт з відновлення її працездатності вона списується з позабалансового субрахунка 0221, а всі витрати, пов'язані з роботами по відновленню, включаються в первісну вартість відновленої запасної частини, яка відображається на субрахунку 207. Потім облік відновленої запчастини здійснюється в тому самому порядку, як і будь-якої іншої. Таким чином, позабалансовий рахунок 02 є тимчасовим;

б) якщо запчастина знімається з автомобіля, передається на відновлення і після відновлення встановлюється на той самий автомобіль, і все це — в рамках одного ремонту, тобто автомобіль протягом усього часу проведення ремонту і відновлення запасних частин не експлуатувався, то знята і така, що підлягає відновленню, запчастина відображається на окремому забалансовому субрахунку 0221 як металобрухт (за ціною чорного чи кольорового металобрухту). Після виконання робіт з відновлення її працездатності й установки на автомобіль вона списується з позабалансового субрахунка 0221, а всі витрати, пов'язані з такими роботами, разом з усіма іншими витратами на ремонт включаються або в первісну вартість автомобіля, або списуються на витрати підприємства.

3. Якщо запчастина придатна до подальшого використання, то її оприбутковують за дебетом субрахунка 207 із кредиту субрахунка 719 за ціною чорного чи кольорового металобрухту, якщо вона не перевищує чистої вартості реалізації такої запасної частини. Потім облік такої запчастини здійснюється в такому самому порядку, як і будь-якої іншої.

Для списання непридатних для подальшого використання запасних частин складається акт довільної чи затвердженої підприємством форми. Дрібні деталі звичайно списуються за списком і відображаються в акті.

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник АТП 15929 Моцний В.Г.

«24» березня 20ХХ р.

Акт № 21

про списання запасних частин автомобіля ВАЗ-11193 від 24 березня 20ХХ р.

Комісія, в складі: голови комісії — начальника гаража Овчаренка С.К., бухгалтера Підкалюжної А. А., бригадира ремонтної бригади Селезньова В.Р., комірника Можайка М.М., оглянула запасні частини до автомобіля ВАЗ-11193 державний номер 114-82 КХ, які перебувають в експлуатації з 2006 р., зняті з автомобіля в процесі здійснення ремонту. Комісія визнала перераховані нижче предмети непридатними для подальшої експлуатації у зв'язку з їхнім фізичним зносом і такими, які підлягають списанню:

Найменування запчастин

Кількість, шт.

Ціна, грн

Сума, грн

Дата початку експлуатації

Можлива

ціна продажу, грн

Сума, грн

Голівка блоку циліндра

1

200,00

200,00

01.04.06 р.

Кермова тяга

1

10,00

10,00

01.04.06 р.

Підшипник

2

30,00

60,00

01.04.06 р.

Прокладка циліндрів

1

37,00

37,00

01.04.06 р.

Разом:

307,00

 

 

 

Загальна кількість предметів, які списують: п'ять штук. Усі предмети прийняті на склад для здачі як металобрухт. Маса металобрухту становить 20 кг.

Голова комісії : завідувач гаража Овчаренко С.К. Члени комісії: бухгалтер Підкалюжна А.А. бригадир Селезньов В.Р. комірник Можайко М.М

На вибракування великих вузлів і агрегатів складають окремий

акт.

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник АТП 15929 Моцний В.Г.

«15» березня 20ХХ р.

АКТ № 22

на вибракування заднього моста автобуса ЛАЗ 210-82   

«2» березня/20ХХ р.

Комісія в складі: голови головного інженера АТП 5929 Астахова М.Є. і членів комісії: завідувача гаража Овчаренка Л.Д., ст. механіка Стрічка А.А., нач. ділянки Журенка С.С., зробили огляд Заднього моста автобуса ЛАЗ 210-82, установленого на автобус з початку експлуатації — 05.1999 р., і що має пробіг — 521930 км

У результаті огляду встановлено:

Повний знос бортового механізму.

Повний знос барабанів.       

Повний знос гальмових валів.        

Комісія вважає, що об'єкт до експлуатації непридатний і підлягає списанню на металобрухт.

Задній міст автобуса ЛАЗ-210-82 прийнято на склад для здачі на металобрухт. Маса металобрухту становить 320 кг на загальну суму 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Голова комісії Астахов М.Є.

Члени комісії: Овчаренко Л.Д.

Стрічка А.А.

Журенко С.С.

Прийнято на склад: комірник Можайко М.М.

Підприємство може розробити і затвердити іншу, зручнішу для нього форму акта.

Для того щоб акт мав юридичну силу і доказовість, у ньому повинні бути зазначені всі обов'язкові реквізити, передбачені для первинного документа згідно з п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік». Крім того, документи повинні бути занесені до спеціального реєстру і мати свій реєстраційний (порядковий) номер.

Натуральні показники вибуття запчастин у бухгалтерії таксуються, тобто переводяться у вартісні. Для цього кількість витрачених запчастин та витратних матеріалів множать на відповідну ціну. Такий розрахунок відображається в аналітичних відомостях. Бухгалтерія при цьому застосовує один з методів обліку запасів, які рекомендовані П(С)БО 9: ФІФО, нормативних витрат, ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості. У практиці обліку запчастин в АТП найчастіше застосовують останній метод. Це пов'язано з великою їхньою номенклатурою та дрібними цінами.

4.2. Відображення результатів ліквідації запчастин

Фінансовий облік. Зняті з автомобілів і непридатні для експлуатації запасні частини передаються в комору з метою подальшої здачі (продажу) як металобрухту. Первісна вартість таких запчастин (металобрухту) дорівнює їхній справедливій вартості (можливій вартості реалізації). Оприбутковують їх як безкоштовно отримані запаси (п. 12 П(З)БУ 9). Вартість таких запчастин включають до складу доходу підприємства по кредиту субрахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і одночасно як актив враховують по дебету субрахунка 209 «Інші матеріали» у складі виробничих запасів (металобрухту) призначених для продажу.

Внаслідок застосування такої методики обліку доходи фіксуються двічі. Перший раз — за датою оприбуткування запчастин (металобрухту). Другий — за датою реалізації металобрухту. При цьому витрати фіксуються один раз — за датою списання вартості брухту на собівартість реалізації. Проте така методика не суперечить умовам стандартів бухгалтерського обліку. Тому ми можемо констатувати недосконалість діючої методики обліку на цій дільниці, яка призводить до штучного збільшення сукупних доходів підприємства на суму оприбуткованого брухту.

Розглянемо порядок відображення в обліку операцій оприбуткування і реалізації запчастин, непридатних для подальшого використання (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Відображення операцій оприбуткування та реалізації запчастин,            непридатних для подальшого використання           

№ п/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

 

Дт

Кт

1

Оприбутковані в комору зношені запчастини для здачі як металобрухт за ціною можливого продажу (відновлювальної вартості)

209

716

800,00

2

Реалізовано оприбуткований металобрухт

361

712

960,00

3

Відображено ПДВ на суму реалізації

712

641

160,00

4

Списано собівартість реалізованого металобрухту

943

209

800,00

5

Отримано оплату за металобрухт

311

361

960,00

4.3. Облік шин та акумуляторів

Операції по заміні шин і акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення дорожньо-транспортних засобів. Ці операції не включені й до переліку операцій, які належать до технічного обслуговування.

Первинний облік акумуляторних батарей ведеться за типами і марками автомобілів, місцем їхнього збереження.

Акумулятори, що надійшов на склад, привласнюється порядковий гаражний номер, під яким на нього оформлюється картка. При відпуску акумулятора зі складу в обліковій картці вказується дата видачі, номер автомобіля, на який буде поставлена акумуляторна батарея, і номер документа, по якому здійснено відпуск.

Акумуляторна батарея для постановки на автомобіль відпускається тільки в обмін на зняту і за наявності акта, що підтверджує непридатність до подальшої експлуатації знятої. Акумулятор, установлений на автомобілі, виключається з обмінного фонду і обліковується в особовій картці автомобіля (у формулярі автомобіля). Замість нього в обмінному фонді під своїм номером обліковується акумулятор, знятий з автомобіля. Заміна акумуляторів здійснюється після закінчення встановленого на підприємстві терміну служби (2-5 років) чи до його закінчення, але тільки з дозволу головного інженера (чи спеціально створеної комісії).

У процесі експлуатації автомобілів в АТП проводять обслуговування акумуляторних кислотних батарей. При цьому виникають витрати: заробітної плати, матеріалів (дистильованої води, кислоти), електроенергія. Такі витрати списують на витрати виробництва або загальновиробничі витрати.

Фінансовий облік. Нові акумуляторні батареї, що придбава- ються для заміни, а також ті, що стали непридатними, обліковують на рахунку 207 «Запасні частини» субрахунка «Акумуляторні батареї». Установка акумуляторної батареї на автомобіль відображається записом: Дт 23, Кт 207 за ціною придбання (первісної вартості). Повернення на склад акумуляторної батареї, яку можна буде згодом використати для експлуатації автомобіля, відображається записом: Дт 207 Кт 716 за ціною можливої реалізації чи використання, якщо термін використання її минув, чи ж шляхом сторнування проводки Дт 23 Кт 207 — на суму недовикористаної вартості, якщо термін корисного використання її не минув.

Акумуляторні батареї списують з обліку після закінчення терміну служби. При цьому керуються Правилами № 417. Надходження на склад акумуляторної батареї, що не підлягає подальшій експлуатації, рекомендується відображати на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному збереженні».

Первинний та фінансовий облік автомобільних шин. На відміну від запасних частин, облік автошин має ряд особливостей. Автомобільні шини в комплекті (покришка, камера, обвідна стрічка), які знаходяться на колесах нового автомобіля і в запасі при автомобілі, що враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну (первісну) вартість, відображають у складі об'єкта основного засобу. Облік автошин, що перебувають на складі, ведеться за видами (покришки, камери, обвідні стрічки), сортами, розмірами, а також роздільно: нові; що були у вжитку; що потребують ремонту; що підлягають ліквідації.

У великих автогосподарствах (у парках, що мають 10 і більше машин), щоб систематично спостерігати за правильним використанням автомобільних шин, на кожну шину, що перебуває в експлуатації чи в запасі, ведеться спеціальний оперативний облік. Він здійснюється за допомогою Картки обліку використання автомобільних покришок (шин), яку веде, як правило, завідувач гаражу (майстер, диспетчер) або бухгалтер. Картка відкривається на кожну автомашину (автобус) відразу після одержання автошин і призначається для обліку використання кожної автошини, обліку її пробігу з моменту придбання до повного зносу. До картки записують кожну шину окремою позицією. Наприклад, по автобусу «Богдан» у картці числиться 6 автошин основних і 3-4 запасних.

Періодично (один раз на місяць або квартал) до картки заносять дані про фактичний пробіг шин на колесах. Пробіг запасних шин не беруть до уваги. По досягненні норми (наприклад, 60 тис. км) пробігу шину замінюють на нову (реставровану). Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин за типами і порядок їхнього коригування, залежно від умов експлуатації, викладено в нормативному документі — Норми № 420. Автошини, зняті з автомобіля для ремонту чи списання в металобрухт, прибуткують за накладною з додатком. Автошину для заміни знятої з автомобіля відпускають за вимо- гою-накладною до неї додають зазначену картку автопокришок.

Операції щодо придбання, заміни і списання автомобільних шин та акумуляторних батарей відображають спеціальними записами (табл. 4.2 ).

Таблиця 4.2

Відображення операції з придбання, заміни і списання

автомобільних шин та акумуляторних батарей     

Зміст операції

Дт

Кт

Придбання шин

2071

63

Придбання акумуляторів

2072

63

Відображено податковий кредит

641

631

Відпуск шин (акумуляторів) в експлуатацію

232 (вантажні перевезення), 92 (легковий ав- торанспорт)

2071, 2072

Надходження на склад з експлуатації шин (акумуляторів), придатних для відновлення за ціною можливого використання за умови, що термін корисного використання минув

2075

716

Відновлення шин (акумуляторів) сторонніми організаціями

232, 92

631,685

Відображення витрат на відновлення шин (акумуляторів) власними силами

232, 92

661,201

Таким чином, в аналітичному обліку на субрахунку 207 відображають не тільки нові автошини, а й зняті з автомобіля, які були в експлуатації (придатні для відновлення). Операції відновлення шин не збільшують первісної вартості шин, оскільки такі належать не до основних засобів, а до групи запасів.

У той же час якщо підприємство витрачає досить багато коштів на відновлення шин, воно має право відокремити такі витрати для їхнього контролю і застосувати альтернативні способи обліку.

Варіант 1. Нові автошини обліковують не на субрахунку 207, а на субрахунку 112 як МНМА. У цьому випадку, за правилами П(С)БО 7, можна накопичувати витрати з їхнього відновлення на окремому аналітичному рахунку, наприклад 1122 «Автошини, що були в експлуатації» як такі, що збільшують їхню первісну оцінку[6]. На субрахунку 112 у цьому випадку будуть накопичуватися і витрати по відновленню шин. При цьому шини в натуральному виразі як об'єкт обліку числяться і в оперативному, і бухгалтерському (фінансовому) обліку.

Субрахунок 1122 може мати сальдо на вартість нових шин (на складі і в експлуатації), відновлених автошин і на вартості їхнього відновлення. Збільшення такого сальдо на кінець кварталу (півріччя, дев'яти місяців, року) у розрахунку приріст-убуток запасів у податковому обліку означає зменшення суми валових витрат. З іншого боку, віднесення суми відновлення автошин за першою подією вплине на збільшення валових витрат.

Варіант 2. У складі калькуляції автопарку на рахунку 23 виділяється окремою статтею «Ремонт і заміна автогуми», на яку й будуть списані як вартість нової гуми при встановленні на авто, так і вартість робіт з відновлення автошин. При такій витратній аналітиці можна відмовитися від варіанта нагромадження витрат по відновленню шин на субрахунку 1122. Але потрібно мати на увазі, що в цьому випадку стаття «Ремонт і заміна автогуми» відображатиме не тільки фактично списані витрати, а й витрати у формі сальдо, що залишаються на складі у вигляді відновленої автогуми.

4.4. Відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності

Відображення операцій у реєстрах обліку та формах звітності. Фінансовий облік. Облік руху запчастин, вузлів, акумуляторів, автошин здійснюється в таких аналітичних реєстрах: звіт комірника (завідувача складу) про рух матеріальних цінностей, картка рахунка, обігова відомість по рахунку. Залишки запчастин узагальнюють у сальдових відомостях, які ведуть бухгалтерії в розрізі матеріально-відповідальних осіб та по субрахунку 207 в цілому. Реєстром синтетичного обліку при ручних формах може бути журнал № 5 А та головна книга (за кредитом рахунка 20). У разі автоматизованого обліку використовується обігово-сальдова відомість та головна книга. Приклад відомості наведено в розділі 2 «Облік палива і мастильних матеріалів».

Узагальнені дані про сальдо запчастин за рахунком 207 відображають у Балансі (ф. № 1) в рядку 100 «Запаси». Вартість витрачених матеріалів у складі собівартості ремонтних робіт підлягає віднесенню до Звіту про фінансові результати (ф. № 2) у рядку 040, а в складі адміністративних витрат — рядку 070. Крім того, в Примітках до фінансових звітів (ф. № 5) запчастини відображають у складі розділу УІІІ по статті «Запасні частини».

4.5. Податковий облік запчастин

Податок на прибуток. За нормами Податкового кодексу в податковому обліку відображають суму витрат запасних частин, вузлів, агрегатів за даними бухгалтерського обліку платника податку на прибуток. Тобто за датою списання запчастин та інших матеріалів до витрат діяльності з кредиту субрахунка 207 у дебет рахунків витрат 23, 91, 92, 93 тощо. Сума витрат з метою оподаткування включається до собівартості автопослуг або до інших витрат.

Відмітимо, що в Податковому кодексі не йдеться про вимоги щодо нормування витрат ресурсів з метою оподаткування. Для підприємств, які не одержують фінансування з державного або місцевого бюджетів не обов'язково дотримуватися норм витрачання ресурсів із метою ведення бухгалтерського обліку, оскільки підприємство самостійно приймає рішення щодо застосування (незастосування) типових норм.

Реєстрами податкового обліку з податку на прибуток можуть бути ті відомості, які самостійно застосовує підприємство, — відомості аналітичного обліку витрат, розрахунок собівартості тощо.

Податок на додану вартість. За реєстр обліку використовують реєстр отриманих та виданих податкових накладних. У ньому відображають суми податкового кредиту з вартості отриманих від постачальників запасних частин та суми податкового зобов'язання з продажу таких активів. Підставою для заповнення реєстру є належним чином оформлені податкові накладні. В декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту відображають у розділі ІІ, суми податкового зобов'язання — у розділі І декларації.

У бухгалтерському обліку операції з податкового кредиту відображають за дебетом субрахунка 641 та на субрахунку 644, а операції з податкового зобов'язання — за кредитом субрахунка 641 та на субрахунку 643. Підставою для записів є товарні та розрахункові документи — товарні накладні, рахунки-фактури тощо. По закінченні місяця звіряють записи, зроблені в податковому обліку (в реєстрі накладних) та в бухгалтерському обліку (журнал 3). При злагодженому документообігу підсумки дебетових та кредитових обігів різних реєстрів обліку повинні збігатися.

Внутрішні операції переміщення запасів у межах одного платника податку не є об'єктом оподаткування, тому в податковому обліку вони не відображаються.

Запитання для самоконтролю

На якому рахунку (субрахунку) фінансового обліку ведеться узагальнення даних про запасні частини до автомобілів?

У якому порядку організується аналітичний облік запасних частин?

Яку назву має первинний документ на постачання запасних частин від продавця до покупця?

Яку назву має первинний документ на відпуск запчастин зі складу на виробництво (ремонт)?

Яким документом оформлюється використання запчастин у процесі ремонту автотранспорту?

Яким чином оприбутковуються запчастини, непридатні для використання?

На якому рахунку відображають зняті з автомобілів запчастини?

Яким проведенням оформлюється установка акумуляторних батарей на автомобілі?

Яким документом оформлюють оперативний облік автошин?

Яким проведенням оформлюється установка автошин на автомобілі?

Які особливості податкового обліку запасних частин.

Ситуаційні завдання

Назвіть первинні документи для видачі запчастин зі складу АТП на виробничі потреби та складіть бухгалтерські проведення за умови:

Видано 4 поршні за ціною 300 грн за 1 шт., 4 кільця за ціною 45 грн, одну прокладку за ціною 70 грн.

Розрахуйте показники реалізації запчастин на металобрухт за умови, що продаж на сторону відбувається за собівартістю. Складіть бухгалтерські проведення за допомогою такої таблиці:

№ з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Податковий облік з податку на прибуток

Дт

Кт

1

Оприбутковані в комору зношені запчастини для здачі як металобрухт за ціною можливого продажу (відновлювальної вартості)

 

 

 

 

2

Реалізовано оприбуткований металобрухт

 

 

 

 

3

Відображений ПДВ на суму реалізації

 

 

 

 

4

Списано собівартість реалізованого металобрухту

 

 

1000

 

5

Отримано оплату за металобрухт у повній сумі

 

 

 

 

Тести

Основним товарним документом в АТП на отримання запасних частин від постачальників є:

податкова накладна;

товарна накладна;

рахунок-фактура;

звіт матеріально відповідальної особи.

На якому субрахунку бухгалтерського (фінансового) обліку ведеться облік запасних частин:

1) 102; 2) 201;

207;

205?

Яким проведенням на рахунках відображається вартість знятих з автомобіля та непридатних запчастин, вузлів:

Дт 207 Кт 719;

Дт 205 Кт 719;

Дт 209 Кт 716;

Дт 207 Кт 441?

Бухгалтерський (фінансовий) облік витрачання запчастин в АТП може здійснюватися за допомогою такого методу:

первісної вартості;

залишкової вартості;

фактичної вартості;

середньозваженої вартості.

Яким проведенням оформлюється списання запчастин на поточні ремонти вантажних автомобілів:

Дт 92 Кт 203;

Дт 23 Кт 207;

Дт 94 Кт 205;

Дт 94 Кт 203?

Дані якого первинного документа є підставою для відображення податкового кредиту (вхідного ПДВ) в разі придбання запасних частин у податковому обліку АТП:

товарна           накладна;

акт прийому-передачі;

рахунок-фактура;

податкова накладна?

На якому рахунку облікуються запчастини, що зняті з автомобілів та придатні для використання:

1) 201;

209;

02;

10?

РОЗДІЛ 5.

ОБЛІК ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, РЕМОНТІВ І МОДЕРНІЗАЦІЙ АВТОМОБІЛІВ

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

види технічного обслуговування автотранспорту та їхню характеристику;

якими документами оформлюються роботи щодо заміни запасних частин, вузлів, агрегатів;

з якою метою і як саме організовується аналітичний облік технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

порядок синтетичного обліку технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів та відображення у фінансовій звітності.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

відрізняти набір робіт під час здійснення різних видів технічного обслуговування автотранспортних засобів;

відрізняти періодичність видів технічного обслуговування на вантажні та легкові автомобілі;

розрізняти набір робіт, які належать до поточного ремонту, капітального ремонту, модернізації автотранспортних засобів;

з яких статей витрат складаються прямі витрати автотранспортного підприємства на технічне обслуговування, ремонт і модернізацію автомобілів;

яким первинними документами оформлюються витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

якими проведеннями на рахунках фінансового та податкового обліку оформлюються витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів;

у яких формах фінансової та податкової звітності відображають витрати з технічного обслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів.

План

Види техобслуговування та склад витрат.

Первинний та аналітичний облік робіт.

Синтетичний облік і звітність.

Податковий облік ремонту та поліпшень транспортних засобів.

5.1. Види техобслуговування та склад витрат

Склад робіт з ремонтів і технічного обслуговування транспортних засобів (далі — ТЗ) викладений у «Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 (далі — Положення № 102).

Під технічним обслуговуванням транспортних засобів

(ТЗ) розуміється комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності чи справності об'єкта під час його використання за призначенням, збереження і транспортування. До технічного обслуговування ТЗ належать: щоденне обслуговування (ЩО); перше технічне обслуговування ( ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування (СО).

ЩО здійснюється після роботи з метою підготовки ТЗ до подальшої експлуатації.

ТО-1 проводиться після пробігу певної кількості кілометрів, наприклад, легкові автомобілі та автобуси — 5 тис. км.

ТО-2 проводиться після ТО-1 і певної кількості кілометрів пробігу, наприклад 20 тис км.

СО здійснюється два рази на рік (навесні і восени), разом з черговим ТО-2.

До ЩО належать:

перевірка технічного стану;

виконання робіт щодо підтримання належного зовнішнього вигляду;

заправлення експлуатаційними рідинами;

усунення виявлених несправностей;

санітарне оброблення ТЗ.

До ТО-1 належать:

змащення вузлів тертя і перевірка рівнів мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводів; перевірка рівня рідини в гідропри- воді гальм, вимикання зчеплення, рідини в бачках обмивача скла;

промивання повітряних фільтрів гідровакуумного підсилювача гальм, піддона і фільтруючого елемента повітряних фільтрів двигуна і вентиляція його картера, фільтра грубого очищення палива;

злив конденсату з повітряних балонів пневматичного приводу гальм;

в автомобілях з дизелями — злив відстою з паливного бака і корпусів фільтрів тонкого і грубого очищення; перевірка рівня мастила в паливному насосі високого тиску і регуляторі частоти обертання колінчастого валу двигуна;

в умовах значного забруднення пилом — заміна мастила в піддоні картера двигуна, злив відстою з корпусів фільтрів очищення мастила, очищення відкладень внутрішньої поверхні кришки корпусу фільтра відцентрового очищення мастила;

після обслуговування — перевірка роботи агрегатів, вузлів і пристроїв автомобіля під час руху чи на посту діагностування.

До ТО-2 належать:

очищення і промивання клапана вентиляції картера двигуна, заміна фільтрованого елемента фільтра тонкого очищення мастила;

прочищення сапунів і додавання мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля;

після обслуговування — перевірка роботи агрегатів, вузлів, пристроїв автомобіля на ходу чи на діагностичному стенді.

До СО належать:

промивання системи охолодження двигуна, паливного бака і продування трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (кузова) і пускового підігрівника;

перевірка стану і дії кранів системи охолодження і зливальних пристосувань у системах живлення і гальм;

зняття акумуляторної батареї для підзарядки і коригування щільності електроліту;

зняття карбюратора і паливного насоса, промивання і перевірка стану та роботи їх на стенді (восени);

зняття паливного насоса високого тиску, промивання і перевірка стану і роботи його на стенді (восени);

зняття переривача-розподілювача, очищення, перевірка його стану і за необхідності регулювання на стенді;

зняття генератора і стартера, очищення, продування внутрішньої порожнини, заміна зношених деталей і змащення підшипників;

заміна мастила в устаткуванні спідометра, перевірка правильності пломбування спідометра і його приводу;

перевірка справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащення двигуна;

перевірка працездатності шторок радіатора, щільності дверцят, вікон, установка (зняття) чохлів утеплення;

сезонна заміна мастила відповідно до хіммотологічної карти.

Положенням передбачена періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ

Тип ТЗ

Періодичність видів технічного обслуговування, км

 

ЩО

ТО-1

ТО-2

Автомобілі легкові, авто

Один раз на робочу добу

5000

20 000

буси

незалежно від кількості робочих змін

 

 

Автомобілі вантажні, авто

 

4000

16 000

буси на базі вантажних

 

 

 

автомобілів або з викори

 

 

 

станням їхніх базових аг

 

 

 

регатів, автомобілі повно-

 

 

 

привідні, причепи и

 

 

 

напівпричепи

 

 

 

Ця періодичність орієнтовна і може бути змінена відповідно до вимог сервісних центрів. Недотримання періодичності не є тим порушенням, яке тягне за собою податкові або штрафні наслідки — у фінансовому обліку відображаються фактичні, а не нормативні витрати з техобслуговування.

Відповідно до пункту 3.8 Положення №102, роботи в рамках ЩО, ТО і СО не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення ТЗ.

Ремонт — це комплекс операцій з відновлення справності чи працездатності, відновлення ресурсу автомобіля чи його складових частин.

Ремонти бувають поточні і капітальні:

а)         поточний ремонт проводиться для забезпечення чи відновлення працездатності Тз і полягає в заміні і (чи) відновленні окремих частин. Заміна шин і акумуляторних батарей (п. 3.19 Положення №102) до ремонту (поліпшення, модернізації) ТЗ не належить;

б)         капітальний ремонт проводиться для відновлення справності і повного чи близького до повного відновлення ресурсу ТЗ із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Отже, технічне обслуговування полягає в перевірці роботи вузлів автомобіля та їхньому регулюванню, налагодженню, а також заміні технічних рідин і мастил. Якщо ж проводиться заміна окремих частин (запчастин) автомобіля (за винятком шин і акумуляторів) — це вже ремонт.

У фінансовому обліку витрати на ремонти й інші поліпшення ТЗ відносять, згідно з П(С)БО 7, на збільшення балансової вартості ТЗ, якщо такі витрати приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від його використання. Якщо ж зазначені витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигод — то на витрати періоду.

Для того щоб не допустити помилки в цьому плані, бухгалтер повинен вимагати від інженерно-технічних служб інформацію про те, які роботи в період здійснення ремонту були зроблені і як вони вплинули на технічні характеристики об'єкта. А вже виходячи з отриманої інформації, робити висновки про зміни економічних показників відремонтованого ТЗ.

ТО і ремонт ТЗ можуть здійснюватися двома способами: підрядним, із залученням станції технічного обслуговування (далі — СТО), і господарським, тобто силами самого підприємства.

У разі підрядного способу ремонтів, відповідно до вимог статті 28 Закону № 2344, зі СТО укладається договір. Фактично виконані роботи на СТО оформляються такими документами: наряд- замовлення, акт виконаних робіт, квитанція про технічне обслуговування і ремонт ТЗ. У договорі зі СТО бажано закласти вимогу щодо виписки рахунків (нарядів-замовлень, актів і т.ін.) з поділом витрат на технічне обслуговування і ремонти ТЗ. У такому випадку забезпечується роздільний первинний облік поточних витрат та витрат, які підлягають капіталізації.

У випадку господарського способу витрати на ТО і ремонти також доцільно диференціювати. Це забезпечується застосуванням різних аналітичних рахунків: 2311 «Витрати з техобслуговування», 2312 «Витрати з поточного та капітального ремонтів». У свою чергу, на кожному з них аналітичний облік може бути забезпечений групуванням прямих витрат на статті:

Вартість витрачених запчастин і матеріалів.

Зарплата робітників на ремонтах та обслуговуванні (водіїв, слюсарів-ремонтників) за встановленими нормами і розцінками за виконані роботи.

Відрахування у фонди соцстрахування і пенсійний фонд.

Амортизація використовуваних засобів у процесі здійснення робіт з ТО і ремонту ТЗ.

Загальновиробничі витрати (змінні в повній сумі і постійні розподілені).

У разі підрядного способу робіт витрати сторонніх організацій групуються на тих самих аналітичних рахунках (2311, 2312) з виділенням окремої статті «Послуги сторонніх організацій».

Якщо на підприємстві впроваджено управлінський облік, останні групування витрат можуть проводитися в реєстрах управлінського обліку з наступним перенесенням підсумків до фінансового обліку — на рахунок 23.

5.2. Первинний та аналітичний облік робіт А. Технічне обслуговування

Накопичення витрат здійснюється так. Запчастини для проведення робіт видаються за лімітними картками, що містять інформацію про кількість і вартість запчастин із зазначенням ліміту, виданих для ремонту і технічного обслуговування. Лімітні картки можуть бути різних форм. Більш доцільною є така форма, в якій у розрізі видів техобслуговування (ТО-1,ТО-2, З), видів ремонтів (поточний, капітальний) вказують видані запчастини, вузли, матеріали за кількістю та в твердих облікових або нормативних (постійних) цінах (див. Лімітну картку № 361). При цьому окрема картка відкривається на кожен автомобіль, що ремонтується (обслуговується). Номер запчастини визначає комірник за відповідним каталогом.

Постійна облікова ціна формується на рівні прийнятої на певний період (місяць, квартал, рік) на підприємстві ціни (ціна каталогу, прайс-листа постачальника). Її застосування дає змогу:

- спростити вартісний облік запчастин при їх значній номенклатурі;

лімітувати кількість виданих запчастин та матеріалів (основою ліміту витупає нормативна ціна), порівнюючи з фактом видачі;

оперативно контролювати матеріальні витрати за відхиленням від норм витрат

Тверда облікова ціна традиційно застосовувалася в бухгалтерському обліку «радянського взірця». Проте й зараз вона може бути складовою методу нормативних витрат у фінансовому обліку, який рекомендовано П(С)БО 9. Облік за відхиленнями від норм можна й зараз виділити в окрему підсистему управлінського обліку в ремонтних цехах автопідприємств та на станціях технічного обслуговування автотранспорту.

За такого даному варіанту організації обліку на рівні первинного й аналітичного обліку запчастин (субрахунок 207) застосовується постійна (нормативна) ціна. Паралельно на окремому аналітичному рахунку, наприклад 2071, формуються відхилення від твердих цін (норм). Ці відхилення можуть включати різницю між твердою ціною і фактичною ціною придбання, а також суму транспортно-заготівельних витрат, які не були включені в тверду ціну. По закінченні місяця бухгалтерія визначає загальну суму відхилень (якщо така є за даними обліку) і здійснює розрахунок розподілу накопичених відхилень на залишок запчастин на складі і на запчастини, списані на зроблені роботи з ремонту ТЗ. Рахунок відхилень на кінець місяця або кварталу закривається і залишків у ньому немає.

Зарплата робітникам-ремонтникам та водіям на період ремонту відображається, згідно із системою оплати праці, прийнятій на підприємстві: в наряді-замовленні — за відрядною формою оплати; в табелі обліку робочого часу — за погодинною системою оплати. Оформлені документи протягом місяця чи по його закінченні здаються до бухгалтерії для нарахування оплати працівникам і віднесення її на витрати виробництва з подальшим розподілом за відремонтованими об'єктами ТЗ. Відрахування в соціальні фонди та пенсійний фонд здійснює бухгалтерія за даними про суму нарахованої зарплати. Витрати, пов'язані з відрахуваннями у фонди, відносяться на ті самі статті (рахунки) витрат, на які було віднесене нарахування зарплати.

Витрати, пов'язані з амортизацією об'єктів основних засобів, що використовувалися під час ремонтних робіт, визначає бухгалтерія підприємства з урахуванням обраного методу нарахування амортизації.

 

Лімітна картка № 361

на відпуск матеріалів і запасних частин зі складу № 2 ВАТ АТП 15927 (найменування організації) за березень 20ХХ_р. Марка автомобіля — Ланос гаражний номер СВ 20-04 Відпуск здійснюється через Пашенко 1.1.

Дата

№ запису

Матеріал, деталі

Од. вимірювання

Облікова (нормативна) ціна

Технічне обслуговування (ТО-2)

Поточний ремонт

Капітальний ремонт

Відпуск дозволив

Фактично відпущено зі складу

Найменування

Но- менкл. номер

К-ть

Сума

К-ть

Сум

К-ть

Сума

К-сть

Сума

Підпис комірника

23.03

1

Ручки передніх дверцят

527974

Шт.

75,75

 

 

1

75,75

 

 

Підпис

1

75,75

Підпис

23.03

2

Підшипники 7305

400723

шт.

10,30

 

 

2

20,60

 

 

Підпис

1

20,60

Підпис

23.03

3

Вкладиші

522574

Шт.

29,42

 

 

1

29,42

 

 

Підпис

1

29,42

Підпис

24.03

4

Роб. гальм, циліндр

527885

Шт.

330,0

 

 

2

660,00

 

 

Підпис

2

660,00

Підпис

24.03

5

Голов. гальм, циліндр

523605

Шт.

145,83

 

 

1

145,83

 

 

Підпис

1

145,83

Підпис

24.03

6

Гальмівна рідина

017257

л

15,0

2

30,00

 

 

 

 

Підпис

2,0

30,00

Підпис

24.03

7

Мастило моторне

029132

л

25,0

4

100,00

 

 

 

 

Підпис

2

100,00

Підпис

24.03

8

Датчик

456247

Шт.

16,0

 

 

1

16,0

 

 

Підпис

1

16,00

Підпис

Разом:

 

 

 

 

130,00

 

947,60

 

 

 

 

1077,60

 

 

Розподіл загальновиробничих витрат на об'єкти, що ремонтуються (об'єкти калькуляції), проводиться відповідно до П(С)БО 16. При цьому за базу розподілу таких витрат на конкретний об'єкт у ремонтних виробництвах доцільно брати витрати на оплату праці. Це легко визначається за даними нарядів-замовлень на кожен об'єкт, що обслуговувався (відремонтований). Існує можливість використання іншої бази розподілу, наприклад, обсяг діяльності чи прямі витрати.

Б. Поліпшення автомобілів

До поліпшення автомобілів призводять операції, здійснювані в процесі їхньої модернізації, утім як і операції з реконструкції, модифікації, добудування, доустаткування і т.ін. (далі — витрати на поліпшення). Це приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від експлуатації таких автотранспортних засобів. Це дає підставу відносити витрати на поліпшення до збільшення первісної (балансової) вартості автомобіля.

Бухгалтер підприємства, оперуючи усіма перерахованими поняттями, повинен проконтролювати документальне оформлення операцій, щоб можна було уже на рівні первинного обліку чітко розподілити витрати на підтримку автомобілів у робочому стані (поточний ремонт і технічне обслуговування) і витрати на поліпшення автомобілів. Такими первинними документами можуть бути: наряд- замовлення; акти виконаних робіт; наряди на проведення ремонтних робіт; акти на списання запасних частин і ПММ при виконанні технічного обслуговування; лімітно-забірні карти чи вимоги на відпуск матеріалів зі складу.

Оформлений належним чином документ, за підписом механіка (майстра, чи завідувача гаражем) і економіста з нормування праці, надходить до бухгалтерії для відображення в обліку.

5.3. Синтетичний облік і звітність

У бухобліку, згідно п. 15 П(С)БУ 7, заходи, спрямовані на підтримку об'єкта в робочому стані, включаються до складу витрат поточного періоду. Їхній облік ведеться згідно з П(С)БУ 16. Вибір рахунка, за дебетом якого повинні відображатися такі витрати, залежить від того, для яких цілей використовується автомобіль, а саме.

23 «Виробництво» використовується у виробничих процесах автотранспортного підприємства — перевезення пасажирів чи вантажів.

«Загальновиробничі витрати» використовується в процесі керування цехами, ділянками, відділеннями та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Наприклад, транспортне обслуговування керівників цехів, ділянок і т.ін.

«Адміністративні витрати» використовується в процесі керування підприємством у цілому. Транспортне обслуговування керівника, головного бухгалтера, касира і т.ін.

«Витрати на збут» використовується в процесі здійснення робіт зі збуту. Наприклад, транспортне обслуговування менеджера зі збуту, маркетингу тощо.

Усі ці рахунки при відображенні операцій з обліку техобслуговування можуть кореспондуватися з кредитом рахунків: 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 661 «Витрати по заробітній платі». У випадку одержання послуг за ремонту підрядним способом використовується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Витрати на поліпшення автомобілів підприємство може враховувати на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з наступним віднесенням їх на рахунок 105 «Транспортні засоби». Такий напрям списання витрат варто вказати в згаданих вище первинних документах.

Приклад. На СТО проведені роботи з ремонту і ТО мікроавтобуса на суму 7126,00 грн, у т.ч, ПДВ — 1321,00 грн. Сплачено СТО 3126 грн. Витрати розподілилися так:

установка газового устаткування — 5000,00 грн, у результаті чого використовується дешевше паливо, плюс ПДВ — 1000,00 грн;

установка покришок — 100,00 грн, крім того, ПДВ — 20,00 грн;

вартість покришок — 1200,00 грн, крім того, ПДВ — 240,00 грн;

придбання акумулятора — 300,00 грн, крім того, ПДВ — 60,00 грн;

установка акумулятора — 5 грн, плюс ПДВ — 1,00 грн.

До збільшення економічних вигод від експлуатації мікроавтобуса приводить тільки установка газового устаткування, тому в бухобліку первісну вартість мікроавтобуса варто збільшити на 5000,00 грн. Покришки і витрати на їхню установку не вважаються поліпшенням автомобіля, тому їх включають до складу витрат підприємства. Заміна шин і акумуляторів спрямована на підтримку автомобіля в робочому стані, тому її можна розглядати як один з видів технічного обслуговування (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Відображення поліпшень автомобіля                     

№ п/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Дт

Кт

1

Здійснено установку газового устаткування на автомобіль

152

631

5000,00

2

Відображається податковий кредит по придбаному газобалонному устаткуванню

641

631

1000,00

2

Оприбутковано автопокришки й акумулятор

207

631

1500,00

3

Відображається податковий кредит по придбаних автопокришках і акумулятору

641

631

300,00

3

Зроблено установку покришок і акумулятора на автомобіль

23

207

1500,00

4

Відображаються витрати, пов'язані з установкою покришок і акумулятора

23

631

100,00

5

Відбито суму податкового кредиту за проведені роботи

641

631

20,00

6

Оплачено СТО за виконані роботи, газобалонне устаткування, покришки й акумулятор

631

311

3126,00

7

Збільшено вартість автомобіля на суму поліпшень, що приводять до збільшення економічних вигод

105

152

5000,00

У такому варіанті віддільні предмети (акумулятори, шини) списані на витрати по даті установки на автомобіль. Можливий і інший варіант обліку, коли підприємство бажає контролювати ці предмети до моменту їхнього повного зносу і списання. У цьому випадку з водіями укладаються договори про повну матеріальну відповідальність і зазначені цінності ставляться їм у підзвіт. Така передача відображається проводками усередині субрахунка 207 (наприклад, по дебету 2071 «Шини в підзвіті» і кредиту субрахунка 2072 «Шини на складі»). Списання на виробництво буде проведено по даті представлення в бухгалтерію акта на списання шин, акумуляторів через вихід з ладу (поломки) чи повного зносу.

Фінансова звітність. На підставі реєстрів бухгалтерського обліку дані про фактичні витрати з ремонтів підлягають відображенню у Звіті про фінансові результати (ф. № 2). Залежно від того, до якого виду витрат діяльності АТП належать ремонти, зазначається рядок звіту. Якщо зазначені витрати списують на собівартість основного або допоміжного виробництва, то витрати з ремонтів знайдуть своє відображення у рядку 040 форми № 2 як частина собівартості робіт. У випадку віднесення таких витрат до адміністративних витрат результат таких витрат знайде своє відображення в рядку 070 форми № 2.

5.4. Податковий облік ремонту та поліпшень транспортних засобів

Податок на прибуток. За нормами Податкового кодексу, в податковому обліку відображають суму витрат з ремонту, техобслуговування автомобілів та їх поліпшень за даними бухгалтерського обліку платника податку на прибуток. Тобто за датою відображення таких витрат у складі собівартості авто послуг або інших витрат діяльності. При цьому ремонти і техобслуговування можуть проводитися за двома способами: підрядним та господарським.

За підрядного способу робіт дані для податкового обліку вибирають з проведень по кредиту рахунку 63 у дебет рахунків 23, 91, 92, 93 тощо.

За господарського способу робіт дані для податкового обліку вибирають з проведень по кредиту субрахунків 201, 207, 661, 65 тощо в дебет рахунків 23, 91, 92, 93 тощо. Найбільш доцільно на підприємстві організувати накопичення даних про статті витрат з ремонтів і техобслуговування на окремому субрахунку рахунка 23, а по закінченні місяця загальною сумою списувати на інші рахунки витрат. У цьому варіанті такі витрати локалізуються, їх легко контролювати та аналізувати.

Такий підхід доцільний з метою податкового обліку, оскільки, відповідно до норм податкового кодексу, на витрати діяльності може бути списана лише частина накопичених витрат з ремонтів, модернізацій основних засобів (у тому числі й автомобілів). Така частина встановлена на рівні 10% від вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Решта витрат на ремонт об'єкта основних засобів збільшує первісну вартість такого об'єкта. Порядок збільшення первісної вартості такого об'єкта було розглянуто в розділі 2 посібника.

У Податковому кодексі не наводиться вимог щодо нормування витрат ресурсів з метою оподаткування. Крім того, підприємствам, які не одержують фінансування з державного або місцевого бюджетів, не обов'язково дотримуватися норм витрачання ресурсів з метою ведення бухгалтерського обліку. Підприємство самостійно приймає рішення щодо застосування (не застосування) типових норм витрачання.

Первинним документом, який узагальнює дані про надані на сторону або отримані зі сторони послуги (в тому числі і з техобслуговування), відповідно до Податкового кодексу, є акт виконаних робіт (послуг).

Реєстрами податкового обліку з податку на прибуток можуть бути ті відомості, які самостійно застосовує підприємство, — відомості витрат з ремонтів, розрахунок собівартості ремонтів тощо.

Податок на додану вартість. Реєстром обліку використовують Реєстр виданих та отриманих податкових накладних. У ньому відображають суми податкового кредиту з вартості отриманих від сторонніх організацій зазначених послуг та зобов'язання з поставки послуг на сторону. Підставою для заповнення Реєстру є належним чином оформлені податкові накладні. В декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту відображають у розділі ІІ, суми податкового зобов'язання відображають у розділі І декларації.

У бухгалтерському обліку операції з податкового кредиту відображають по дебету субрахунка 641 та на субрахунка 644, а операції з податкового зобов'язання — по кредиту субрахунка 641 та на субрахунку 643. Підставою для записів є товарні та розрахункові документи — товарні накладні, рахунки-фактури тощо. По закінченні місяця звіряють записів, які відбулися в податковому обліку (в реєстрі накладних) та в бухгалтерському обліку (журнал 3). Якщо документообіг злагоджений, то підсумки дебетових та кредитових обігів різних реєстрів обліку повинні збігатися.

Внутрішні операції переміщення запасів або надання послуг з обслуговування в межах одного платника податку не є об'єктом оподаткування і, відповідно, не відображаються в податковому обліку.

Запитання для самоконтролю

Які види робіт належать до щоденного, сезонного обслуговування автотранспорту?

Дайте визначення поточного ремонту автотранспорту.

Дайте визначення капітального ремонту автотранспорту.

За яких умов, згідно з П(С)БО 7, витрати з ремонтів транспортних засобів належать до балансової вартості об'єктів?

Якими документами оформлюються ремонти на станціях технічного обслуговування?

Які аналітичні рахунки відкриваються при господарському веденні ремонтів?

Назвіть статті витрат з ремонтів при господарському способі

робіт.

У чому полягає особливість обліку запасних частин за твердими обліковими цінами.

Якими бухгалтерськими проведеннями відображають віднесення на собівартість автопослуг витрат з ремонтів, техобслуговування?

Які особливості податкового обліку витрат з ремонтів, техобслуговування основних засобів?

Ситуаційні завдання

У ІІ кварталі 20хх р. АТП отримало від сторонньої організації (СТО) акт виконаних робіт на проведені роботи з техобслуговування та встановлення додаткового обладнання (форкоп) на легковий автомобіль. Витрати розподілено так:

установка устаткування (форкоп) — 800,00 грн;

заміна шин — 200,00 грн;

вартість шин — 1200,00 грн;

вартість акумулятора — 300,00 грн;

установка акумулятора — 50 грн;

заливка гальмівної рідини — 100 грн.

Визначте загальну вартість послуг, нарахуйте суму ПДВ та відобразіть зазначені операції в обліку АТП.

Протягом місяця в АТП здійснено такі витрати:

списано запчастини на поточний ремонт — 3000 грн;

списано запчастини на капітальний ремонт — 5000 грн;

списано охолоджувальну рідину — 1000 грн;

списано електродроту на поточний ремонт — 300 грн;

списано різних матеріалів на всі види ремонтів — 1500 грн;

списано встановлений на автомобіль двигун — 10000 грн;

нараховано зарплату робітникам цеху на поточному ремонті — 4000 грн.

Визначте вартість витрат за видами ремонтів та відобразіть це на рахунках обліку.

Тести

Яка періодичність проведення ТО-1 для легкових автомобілів:

5000 км;

3000 км;

10000 км;

2000 км?

Для поточного ремонту транспортних засобів характерно:

забезпечення чи відновлення працездатності ТЗ;

оновлення ресурсу ТЗ;

збільшення ресурсу ТЗ;

немає правильної відповіді.

Витрати на ремонт та поліпшення автомобілів належать у бухгалтерському обліку до балансової вартості ТЗ, якщо:

вчасно оформлено первинні документи;

коректні проведення на рахунках обліку;

витрати приводять до збільшення майбутніх економічних вигід від його використання;

немає правильної відповіді.

Яким первинним документом оформлюються виконані роботи з ремонтів автомобілів сторонніми організаціями:

актом виконаних робіт;

накладної;

договором;

немає правильної відповіді.

Чи правильне твердження, що заходи на підтримання автотранспорту в робочому стані включаються до бухгалтерського обліку до витрат періоду:

так;

ні;

так, з урахуванням вимог П(С)БО 7;

немає правильної відповіді.

РОЗДІЛ 6. ОПЛАТА ПРАЦІ ВОДІЇВ ТА ЇЇ ОБЛІК

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

основні вимоги законодавства з оплати праці та їхній вплив на організацію обліку праці та її оплату;

види оплати праці водіїв та інших працівників АТП;

порядок оформлення табелів обліку робочого часу;

методику відображення нарахованої оплати праці на рахунках бухгалтерського (фінансового) обліку;

методику відображення сум заробітної плати в формах фінансової та податкової звітності.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

контролювати показники табеля обліку робочого часу та інших документів з оплати праці;

складати бухгалтерські проведення на суми нарахованої оплати праці залежно від її призначення;

складати бухгалтерські проведення на суми утримання з оплати праці працівників АТП;

відображати нарахування оплати праці в реєстрах обліку та формах фінансової звітності.

План

Нормативна база обліку.

Склад оплати праці водіїв.

Графіки робочого часу та первинний облік.

Фінансовий облік та звітність.

Податковий облік оплати праці.

6.1. Нормативна база обліку

Вимоги трудового законодавства містяться в Кодексі законів про працю України, на нормах якого базуються всі без винятку відносини між роботодавцями і найманими робітниками. Нормативним документом, що визначає тривалість робочого часу і часу відпочинку водіїв автотранспортних підприємств, є Положення № 18.

134

Цей документ можна назвати шпаргалкою для бухгалтерів та економістів транспортних підприємств. Він узагальнив у собі норми відносно тривалості робочого і вільного часу водіїв і його обліку, порядку складання графіків змінності, а також щодо організації робочого часу працівників, задіяних у міжнародних перевезеннях. Розклад і графіки руху автотранспортних засобів для всіх видів перевезень повинні розроблятися відповідно до вимог наказу Мінтранспорту України від 07.06.2010 р. № 340 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (далі — Положення № 340).

Відповідно до Положення №18, під робочим часом варто розуміти час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме:

а)         керування автомобілем на маршруті (в рейсі) ;

б)         стоянки (під навантаженням, розвантаженням вантажів, посадки і висаджування пасажирів, використання спеціального обладнання автомобіля наприклад автокрана);

в)         зупинки (для короткочасного відпочинку, а також для огляду і технічного обслуговування автомобіля на маршруті (в рейсі) і на кінцевих пунктах);

г)         простою не з вини водія;

д)         виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) чи початком зміни і після повернення, закінчення зміни;

е)         проведення медичних оглядів;

є) охорони автомобіля під час стоянки;

ж)        проведення робіт з усунення несправностей автомобіля на маршруті (в рейсі);

з)         інший, передбачений законодавством.

Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, що затверджуються від імені трудового колективу профспілковим комітетом чи закріплюється в трудовому договорі. Якщо водії, за умовами роботи, не можуть дотриматися щоденної чи щотижневої тривалості робочого часу, допускається ведення підсумкового обліку робочого часу, як правило, за місяць. Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії.

Нормальна тривалість на тиждень — не більше ніж 40 годин (не більше ніж 8 годин на день при 5-денному робочому тижні, 7 годин — при 6-денному).

При підсумковому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 10 годин.

Водіям автотранспортних засобів під час роботи в експедиції чи в польових умовах у разі потреби може встановлюватися ненор- мований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається понаднормовою, і перероблений час не підлягає додатковій оплаті. Як компенсація за перероблений час водіям надається щорічна додаткова відпустка чи проводиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт.

6.2. Склад оплати праці водіїв

Оплата праці водіїв складається із зарплати, нарахованої за годинними тарифними ставками за відпрацьований час, а також надбавок, доплат і премій. На підприємствах, що нараховують більше трьох одиниць транспорту, доцільно розробити «Положення з оплати праці і преміювання водіїв», який є внутрішнім нормативним документом, що визначає розмір оплати праці водіїв. У ньому затверджуються:

годинні тарифні ставки — годинні тарифні ставки водіям установлюються відповідно до Галузевої угоди на відповідний рік або на договірній основі. Перелік ставок — внутрішній документ підприємства; він може бути додатком до Положення з оплати праці;.

розміри надбавок і доплат — Галузевою Угодою визначений перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств, що здійснюють автотранспортні послуги.

Наприклад, установлення надбавки водіям за класність (у відсотках до тарифної ставки водія) в розмірах: водіям 2-го класу — 10%; водіям 1-го класу — 25%.

За роботу в понаднормовий час водіям автомобілів зарплата нараховується в подвійному розмірі.

Доплата за роботу в нічний час установлюється в розмірі 20% тарифної ставки. Нічним вважається час з 22.00 до 06.00 години.

оплати за усунення незначних неполадок у дорозі — такі роботи, як правило, входять до обов'язків водія і ніяких доплат за це немає;

оплата за час виконання ремонтних робіт — у випадку переведення водіїв на роботу по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів; оплата їхньої праці здійснюється як ремонтникам, відповідно до присвоєних кожному водієві розрядів слюсаря;

оплата за час простою — якщо простій не з вини водія, то оплата за час простою здійснюється в розмірі 2/3 установленої тарифної ставки;

оплата за виконання обов'язків кондуктора — нараховується доплата в розмірі 5% суми зданого виторгу за продані квитки;

нарахування премій — водіям міжміських перевезень нараховується премія за виконання плану здачі виторгу в розмірі 30% суми надпланового виторгу;

надбавка за роз'їзний характер роботи — встановлюється в розмірі «добових» норм.

Граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати граничних норм витрат («добових»), установлених КМУ для відряджень у межах України. У випадку коли робота постійно проводиться в дорозі чи має роз'їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 % граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон.

6.3. Графіки робочого часу та первинний облік

Для забезпечення безперебійної роботи підприємствами автотранспортного обслуговування розробляються графіки змінності. Середня тривалість робочого часу водіїв для складання графіків змінності визначається за формулою:

Тзм = (Нг х Кв) / 3 (год.),

де Тзм — середня тривалість робочої зміни водіїв;

Нг — нормальна кількість робочих годин одного водія в місяці (за календарем);

Кв — кількість водіїв у бригаді, за якою закріплені автотранспортні засоби;

3 — загальна кількість робочих змін, закріплених за водіями транспортних засобів у певному місяці.

Графіки роботи повинні розроблятися, виходячи з норми робочих годин за обліковий період, з дотриманням норм робочого часу, що встановлюються Положенням № 18.

Для водіїв автотранспортних засобів, що працюють у режимі шестиденного чи п'ятиденного робочого тижня із загальними вихідними днями, застосовуються графіки роботи, що встановлені для

всіх працівників підприємства. Якщо автотранспортний засіб працює в дві зміни, то за ним закріплюються два водії. Час початку і закінчення зміни водія визначається із врахуванням установленого підготовчо-заключного часу, часу виїзду на маршрут (у рейс) і повернення автотранспортного засобу, часу проведення передрейсового і післярейсового медичних оглядів. Перерва для відпочинку і харчування водіям надається тривалістю не менше ніж 45 хвилин і не більше як 2 години, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Ця перерва не включається в робочий час водія.

Первинний облік. Облік робочого часу водіїв здійснюється в дорожніх листах автомобіля, сумарний час за якими заноситься до табеля обліку робочого часу. У дорожньому листі є спеціальний розділ, у якому відображається час, витрачений водієм на виконану роботу з розшифровкою за її видами. Нижче наводиться фрагмент дорожнього листа, в якому фіксується робочий час водія.

Фрагмент дорожнього листа водія, який працює на рейсовому маршруті        

 

 

 

Робочий час (год.)

 

 

 

 

 

 

 

Простої

 

 

в т.ч.

 

Шифр маршруту

Га- ра ж

Зміна

На маршруті

З розривом

На об- слу- гову- ванні

Залишок робочого часу

Через технічну не- справність

Через бездоріжжя

З інших причин

У резерві

Усього в наряді

нічні

свя гко- ві

в

годину «пік»

Всього за графіком

1

1

1

5

2

-

-

1

-

-

-

8

2

-

-

8

На підставі даних табеля розраховують загальну кількість відпрацьованих годин за місяць для подальшого нарахування зарплати за тарифами. Мінімальна оплата праці не може бути нижчою від законодавчо встановленого мінімуму в розрахунку на відпрацьований час.

У випадку, коли працівникові, який виконав місячну (часову) норму праці, нараховано зарплату нижчу від законодавчого мінімуму, підприємство повинне здійснити доплату до досягнення мінімального розміру оплати праці (ст. 95 КЗпП).

У протилежному випадку підприємство порушує вимоги Закону про оплату праці і на посадових осіб може бути накладений адміністративний штраф. Якщо нарахована зарплата нижча від встановленого мінімуму, нарахування в соціальні фонди необхідно проводити від суми законодавчо встановленого мінімуму оплати праці.

6.4. Фінансовий облік та звітність

Фінансовий облік. Оформлені дорожні листи разом з табелем обліку робочого часу по закінченні місяця здаються до бухгалтерії. Можливий варіант, коли табель здається до бухгалтерії в готовому, протаксованому вигляді — із зазначеною сумою нарахованої оплати праці для кожного водія. У цьому випадку бухгалтер заносить у розрахунково-платіжну відомість готові суми оплати праці і здійснює встановлені утримання (податок з доходу, збори до соціальних фондів тощо). Якщо ж бухгалтер одержує табель без сум оплати праці, то йому доведеться виконувати роботу таксувальника (нормувальника) і визначити суму оплати кожному водієві залежно від відпрацьованого часу й умов оплати праці. Останній варіант можливий на невеликих підприємствах, де немає посади економістів, нормувальників, диспетчерів.

На підставі розрахунково-платіжних відомостей визначається загальна сума нарахованої оплати праці водіїв, що відображається за кредитом рахунка 661. При цьому така сума може бути розбита на ділянки, бригади, цехи — залежно від наявності структурних підрозділів (вантажні, пасажирські перевезення, легковий транспорт). У такому випадку суми за підрозділами відносять у дебет різних рахунків (субрахунків), наприклад: 231 «Вантажоперевезення», 232 «Пасажирські перевезення», 92 «Адміністративні витрати» (легковий транспорт). Нарахована оплата праці заноситься до реєстрів аналітичного обліку (накопичувальна відомість, відомість обліку витрат) і синтетичного обліку (журнал-ордер, обігово-сальдова відомість). Утримання із заробітної плати проводиться за дебетом субрахунку 661 та кредитом розглянутих рахунків: 64 — на суму ПДФО, 65 — на суму ЄСВ тощо. По закінченні місяця визначити сальдо заборгованості по заробітній платі по кожному працівнику і в цілому по субрахунку 661. За підсумками за місяць у складі загальної суми зарплати по підприємству вона включається в головну книгу.

Приклад. Водій 1-го класу Сидоренко В.А., що працює на маршрутному автобусі, повинен протягом місяця відробити 15 змін по 8 годин (120 год.). Згідно з даними дорожнього листа, він фактично відпрацював за місяць 120,00 годин, у т.ч.: у нічний час — 20 годин; святкові дні — 18 годин; без кондуктора — 8 годин; час простою — 5 годин. Виходячи з таких даних, розрахуємо суму зарплати Сидоренка В.А. згідно з тарифними ставками за умови, що він працює на автобусі малого класу (ПАЗ-672) і оплата здійснюється за максимальними тарифами. Сума виторгу за зміну, коли водій працював без кондуктора, становила 1203 грн. Згідно з тарифікатором, ставка складає 0,877 грн за 1 год, але в той самий час вона, згідно з трудовим договором, збільшена на 25% за класність і становить 1,09625 грн за 1 год.

Проаналізувавши умови, можна дійти висновку, що оплата за повними тарифними ставками нараховується за 115 годин: 120 — 5 (за простій) і буде складати 1479,90 грн (135 х 10,9625). За час простою оплата становитиме 3,65 грн (((5 х 1,09625) х 2)/3). Сума доплат становить: за роботу в нічний час (50% від тарифної ставки) — 109,62 грн (20 х (10,9625 / 100 х 50)); за роботу у святкові дні — 197,30 грн (18 х 10,9625)); за роботу без кондуктора — 60,15 грн (1203 х 5%/100%); надбавка за 1-ий клас водію — 25% тарифної ставки — 369,94 (1479,90 х 0,25).

Згідно з проведеними розрахунками, сума оплати праці до нарахування становитиме 2253,47,50 грн (1479,90 + 36,50 + 109,62 + + 197,33 + 60,15 + 369,97).

Утримання із заробітної плати проводиться відповідно до законодавства.

Фінансова звітність. Суми нарахованої зарплати за місяць включаються до складу витрат відповідного виду — собівартості послуг, адміністративних витрат, витрат на збут і т. ін. У складі зазначених видів витрат заробітна плата потрапляє до відповідних рядків Звіту про фінансові результати (форма № 2).

Сума заборгованості із заробітної плати на кінець кварталу та року включається до складу короткострокових зобов'язань підприємства із відображенням у рядку 580 Балансу. Залишок нарахувань на заробітну плату на кінець кварталу та року у вигляді відрахувань на соціальні заходи включається в інший рядок пасиву Балансу — рядок 570.

6.5. Податковий облік оплати праці

Податок на доходи фізичних осіб і збори до соціальних фондів. Яких-небудь особливостей в АТП з утримання податку і єдиного соціального внеску із зарплати водіїв та інших працівників транспорту законодавчо не встановлено. Тому такі суми знаходять своє відображення в діючих формах податкової та соціальної звітності у загальновстановленому порядку.

Податок на прибуток. Відповідно до норми статті 142 ПКУ, суми нарахованої заробітної плати працівників АТП у разі використання робочої сили в господарській діяльності підприємства знаходять своє відображення в декларації з податку на прибуток. Зокрема, в складі собівартості перевезень або інших витрат. Джерелом податкового розрахунку сум заробітної плати є дані бухгалтерських проведень по кредиту субрахунка 661 у дебет рахунків витрат.

Одночасно на суму відрахувань на соціальні заходи (єдиного соціального податку), що розрахована від сум оплати праці та прирівняних до неї нарахувань у розмірі, встановленому законодавством, збільшують витрати підприємства. Такі витрати, на підставі статті 143 ПКУ, знаходять своє відображення в декларації з податку на прибуток — у складі собівартості перевезень або інших витрат. Джерелом податкового розрахунку є дані бухгалтерських проведень за кредитом субрахунків рахунка 65 у дебет рахунків витрат. При цьому до бази розрахунку приймається сума оплати праці, що пов'язана із веденням господарської діяльності підприємства.

Податок на додану вартість. Суми нарахувань або виплат оплати праці не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Запитання для самоконтролю

Що розуміють під робочим часом водіїв автотранспорту?

За якою формулою розраховують середню тривалість робочого часу водіїв?

У яких документах первинного обліку відображається робочий час водія?

Яким розрахунком визначається сума оплати праці водія?

Якими бухгалтерськими записами нараховують зарплату в

АТП?

Які критерії відображення оплати праці в податковому обліку?

Ситуаційні завдання

На підставі наведених даних розрахуйте суму оплати праці водієві Д автобуса 1 класу за місяць:

відпрацьовано 160 год. у межах норм робочого графіка;

додатково понад норму — 20 год.;

тариф оплати праці за 1 год. — 30 грн. Результати розрахунку проведіть на рахунках обліку.

На підставі нарахованої суми оплати праці водієві Д (умови завдання 1) проведіть:

утримання податку на доходи фізичної особи;

утримання та нарахування єдиного соціального внеску. Визначте суму до сплати. Податкової пільги немає. Результати

розрахунків відобразіть на рахунках обліку.

Тести

У якому розмірі, відповідно до законодавства, встановлюються доплати водієві 1-го класу від основної суми зарплати:

1) 10%;

25%;

40%;

50%?

У якому первинному документі фіксується уперше відпрацьований час водіями ТЗ:

табель обліку робочого часу;

дорожній лист;

накладна;

касовий ордер?

У якому первинному документі узагальнюється інформація про відпрацьований час водіями за місяць:

табель обліку робочого часу;

дорожній лист;

товарно-транспортна накладна;

накладна?

4. Яким документом оформлюється заробітна плата робітників з відрядною формою оплати праці:

табелем обліку робочого часу;

нарядом-замовленням;

накладною;

забірною картою?

5. Яким документом оформлюється заробітна плата робітників з погодинною формою оплати праці:

табелем обліку робочого часу;

нарядом-замовленням;

накладною;

забірною картою?

6. Яким проведенням на рахунках бухгалтерського (фінансового) обліку відображається нарахована зарплата водіям автобусів в АТП:

Дт 90 Кт 66;

Дт 91 Кт 66;

Дт 23 Кт 66;

Дт 94 Кт 65?

Яким проведенням відображається утримання ПДФО із заробітної плати:

Дт 661 Кт 65;

Дт 23 Кт 661;

Дт 91 Кт 65;

Дт 661 Кт 64?

У якій формі звітності відображають суми нарахованих доходів та утримань податку з доходів працівників підприємства:

баланс;

декларація з податку на прибуток;

розрахунково-платіжна відомість;

звіт за формою № 1-ДФ?

РОЗДІЛ 7.

ОБЛІК ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

якими є завдання та мета обліку витрат на підприємстві;

за якими варіантами можливо організувати облік витрат в АТП;

за якими статтями та елементами групуються витрати діяльності АТП;

якими первинними документами оформлюються окремі статті витрат;

як розподіляють в обліку АТП загальновиробничі витрати;

порядок калькулювання собівартості перевезень у розрахунку на годину роботу та кілометраж пробігу транспортного засобу;

зв'язок собівартості з реалізаційною ціною автопослуг;

порядок розрахунку та застосування тарифів на перевезення;

порядок відображення витрат у реєстрах та на рахунках фінансового обліку;

відображення витрат у формах фінансової звітності;

положення Податкового кодексу з відображення витрат у декларації платника податку.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

організувати управлінський та фінансовий облік витрат АТП;

групувати витрати діяльності транспортного підприємства за елементами та статтями;

проводити калькулювання собівартості одиниці робіт транспортного засобу;

розподіляти загальновиробничі витрати АТП;

відображати витрати у формах фінансової та податкової звітності.

План

Завдання та варіанти обліку витрат.

Групування витрат за статтями та елементами.

Реєстри та методика фінансового обліку витрат.

Одиниці та методи калькулювання авто послуг.

Варіанти розрахунку собівартості та її зв'язок із ціною авто послуг.

Методика розподілу загальновиробничих витрат.

Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом.

Порядок розрахунку та застосування тарифів на автопере- везення.

Відображення витрат у формах фінансової звітності.

Податковий облік витрат діяльності підприємства.

7.1. Завдання та варіанти обліку витрат

Основне завдання обліку витрат полягає в формуванні сукупних витрат на експлуатацію автотранспорту. Яка мета такого обліку?

За допомогою бухобліку автотранспортні підприємство мають можливість:

проконтролювати кожну статтю витрат;

проаналізувати витратний механізм підприємства;

підготувати дані для калькулювання собівартості одиниці транспортних послуг;

використати дані обліку для планування витрат на майбутнє;

заповнити форми фінансової звітності — «Звіт про фінансові результати» (ф.№ 2) та «Примітки до фінансової звітності» (ф. № 5) в частині витрат діяльності.

Можливі два варіанти ведення обліку витрат. За першого варіанту в системі бухгалтерського обліку, а точніше — в системі фінансового обліку, проводиться весь комплекс робіт, включаючи калькуляцію собівартості послуг. При другому варіанті в системі рахунків фінансового обліку ведеться лише узагальнюючий облік витрат на рахунках синтетичного обліку і вирішується лише завдання зі складання фінзвітності. Решта завдань (контроль, аналіз, прогноз витрат, калькуляція собівартості одиниці перевезень) вирішується в системі управлінського обліку. Обраний варіант обліку зазначається в наказі про облікову політику АТП. Залежно від обраного варіанта ведення обліку бухгалтерія АТП заздалегідь обирає методику відображення витрат на рахунках.

Основним нормативним документом з методики обліку витрат є Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.02.2001 р. № 65 (надалі — Рекомендації № 65).

Розглядаючи Рекомендації № 65, можна помітити їхню спрямованість на другий варіант ведення обліку. На користь такого підходу вказує відсутність у Рекомендаціях будь-якого згадування про рахунки бухгалтерського обліку та форми фінансової звітності.

7.2. Групування витрат за статтями та елементами

Згідно з Рекомендаціями № 65, Міністерство транспорту та зв'язку рекомендує витрати транспортного підприємства групувати

за статтями та елементами витрат (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

            Групування витрат за статтями та елементами    

Статті витрат

Елементи витрат

1. Прямі матеріальні витрати

1. Матеріальні витрати

2. Прямі витрати на оплату праці

2. Витрати на оплату праці

3. Інші прямі витрати

3. Відрахування на соціальні заходи

4.Загальновиробничі витрати

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів

 

5. Інші операційні витрати

Групування за статтями збігається зі складом виробничої собівартості, яка наведена в п.11 П(С)БО 16. Тільки в цьому стандарті до складу загальновиробничих витрат включено змінні та постійні розподілені витрати. У Рекомендаціях № 65 такої диференціації немає. Це може бути пояснено відсутністю на транспорті незавершеного виробництва та готової продукції як об'єктів розподілу зазначених витрат.

З іншого боку, щоб визначити тарифи, Мінтрансзв'язку запропонував для автотранспортних підприємств у Методичних рекомендаціях визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування (наказ Мінтрансу України від 25.06.2003 р. № 461) (далі — Рекомендації № 461) групування статей та елементів (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Групування витрат за статтями та елементами    

Статті витрат

Елементи витрат

1. Заробітна плата

1. Матеріальні витрати

2. Відрахування на соціальні заходи

2. Витрати на оплату праці

3. Паливо

3. Відрахування на соціальні заходи

4. Мастильні матеріали

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів

5.Автомобільні шини

5. Інші операційні витрати

6. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів

 

7. Амортизація автотранспорту

 

8. Загальновиробничі витрати

 

Згідно з пунктом 12 Рекомендацій № 65, під елементом витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів, прийняття управлінських рішень щодо рівня витрат.

З іншого боку, стаття витрат характеризує вид витрат, які групуються з метою калькуляції собівартості послуг. Отже, групування за статтями витрат потрібне для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат у розрізі структурних підрозділів підприємства та розрахунку тарифів на перевезення.

Групування витрат за елементами забезпечується за допомогою 8-го класу рахунків. Втім основним для АТП є варіант обліку із застосуванням 9-го класу рахунків. Відповідно, групування витрат в бухобліку проводиться за статтями калькуляції. Під час комп'ютерного оброблення інформації подвійне групування витрат забезпечується відповідною програмою і не потребує в бухгалтера додаткового часу. Проте в такому варіанті теж є недолік. Оскільки всі витрати з кредиту рахунків зарплати (661), палива (203) та інших витрат «йдуть» на клас 8 рахунків (Дт 80 Кт 661, 203), а з нього — вже на дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 з кредита рахунка 80, то за такою кореспонденцією важко ідентифікувати конкретний зміст статей витрат. Тому доцільно витрати облікувати в два етапи. На першому етапі застосовується рахунок 23 і рахунки класу 9. При цьому витрати групуються за статтями калькуляції (паливо, зарплата тощо).

Приклад групування наведено в табл. 7.3. На другому етапі в разі необхідності по закінченні місяця (кварталу) статті диференціюються на елементи витрат у довідковому порядку.

7.3. Реєстри та методика фінансового обліку витрат

Згідно з Рекомендаціями Міністерства фінансів, підприємства транспорту, як і інших галузей, мають можливість використовувати для синтетичного обліку витрат журнал 5 (без застосування 8-го класу рахунків) або журнал 5А (із застосуванням 8-го та 9-го класу рахунків). Закон про бухоблік та національні стандарти не обмежують також права підприємства в розробленні «своїх» форм реєстрів, які будуть корисні для ведення обліку. Більше того, застосування автоматизованих програм унеможливлює використання тільки типових форм реєстрів.

Тому підприємства самостійно вирішують, які аналітичні реєстри слід застосовувати в обліку. Як відомість аналітичного обліку витрат АТП доцільно застосовувати форму наведену в табл. 7.3.

Таблиця 7.3

Відомість аналітичного обліку витрат по АТП (дебет субрахунка 231 «Автобусні перевезення») (до журналу 5) за         20        р.

Статті витрат

Кореспондуючий рахунок (кредит)

Цех № 1

Цех № 2

СТО

і

т. ін.

Усього по рахунку (статті витрат)

1

2

3

4

5

6

7

1. Прямі

 

 

 

 

 

 

матеріальні витрати,

х

8235,00

12 730,00

1380,00

_

22 345,00

всього, в

 

 

 

 

 

 

т.ч.:

 

 

 

 

 

 

1.1. Бензин

2031

2500,00

-

30,00

-

2530,00

1.2. Солярка

2032

-

4800,00

20,00

_

4820,00

1.3. Трансмісійні мас

2033

370,00

420,00

590,00

_

1380,00

тила

 

 

 

 

 

 

1.4. Моторні мастила

2034

480,00

300,00

740,00

_

1520,00

Продовження табл. 7.3

1.5. Охолоджувальна рідина

2035

115,00

370,00

-

-

485,00

1.6. Акумулятори

2091

870,00

1140,00

-

-

2010,00

1.7. Шини

2092

3900,00

5700,00

-

-

9600,00

1.8. Інші прямі матеріальні витрати

 

-

-

-

-

-

2. Прямі витрати на оплату праці, всього у т.ч.:

 

13 570,00

17 630,00

4790,00

-

35 990,00

2.1. Основна зарплата

661

12 700,00

16 500,00

4200,00

-

33 400,00

2.2. Додаткова зарплата

661

870,00

1130,00

590,00

-

2590,00

2.3. Інші виплати та заохочення

661

-

-

-

-

-

3. Інші прямі витрати, усього, в т.ч.:

 

9238,00

13 894,00

3556,00

-

26 688,00

3.1. Відрахування до Пенсійного фонду

651

4342,00

5641,00

1533,00

-

11 516,00

3.2. Відрахування до фондів соцстраху

652

676,00

878,00

238,00

-

1792,00

3.3. Амортизація рухомого складу

131

550,00

870,00

1300,00

-

2720,00

3.4. Амортизація нематеріальних активів

133

-

-

55,00

-

55,00

Продовження табл. 7.3

3.5. Амортизація інших необоротних активів

132

-

-

-

-

-

3.6. Інструменти

221

210,00

75,00

380,00

-

665,00

3.7. Інші прямі витрати

 

-

-

-

-

-

3.8. Витрати з техобслуговування ТЗ

232

760,00

930,00

-

-

1690,00

3.9. Витрати з ремонту ТЗ

233

2700,00

5500,00

50,00

-

8250,00

4. Загальновиробничі витрати

(розподілені)

91

790,00

940,00

1200,00

-

2930,00

Разом витрат виробництва (виробнича собівартість)

х

31 833,00

45 194,00

10 926,00

-

87 953,00

Призначення цієї відомості — групувати аналітичні позиції витрат АТП за відповідними статтями в розрізі кореспондуючих рахунків (по кредиту різних рахунків в дебет рахунка 23) і визначати суму виробничої собівартості. Ця відомість заповнюється на підставі первинних документів та згрупованих аналітичних відомостей за відповідними статтями, які заповнюють у підрозділах підприємства.

Відомості аналогічних форм в АТП ведуть за всіма субрахунками рахунка 23. На підставі узагальнюючої форми зводяться суми кореспондуючих рахунків на рівні синтетичного рахунка для запису в жур- нал-ордер та головну книгу. Така послідовність обліку (від аналітики до синтетики) притаманна класичному варіанту бухгалтерського обліку.

Таким чином, за дебетом рахунка 23 «Виробництво» в АТП проводиться накопичення прямих витрат виробництва в кореспонденції з кредитом рахунків 20,22,23,63,64,65, 66, 68, 91. За кредитом цього рахунка витрати списуються на собівартість реалізації послуг — у дебет рахунка 90 з кредиту рахунка 23. Сальдо на кінець місяця, кварталу, року за рахунком відсутнє.

За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» проводиться накопичення витрат накладного характеру загальновиробни- чого призначення (зарплата майстрів, слюсарів-ремонтників, нарахування на зарплату, амортизація цехів тощо). За кредитом списуються накопичені витрати на рахунок 23 (у частині розподілених витрат). При цьому обирається база розподілу ЗВВ, наприклад, сума прямих витрат. З метою планування тарифу встановлюється планова величина ЗВВ у відсотках до суми прямих витрат. У нашому прикладі (див. табл. 7.3) встановлено 2,5% від прямих витрат АТП. Сальдо на кінець місяця, кварталу, року по рахунку відсутнє.

За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» щомісяця відбивається накопичення виробничої собівартості з кредиту рахунка 23. За кредитом щомісяця проводиться закриття рахунка в дебет рахунка 79 «Фінансові результати». Сальдо на кінець місяця, кварталу, року по рахунку відсутнє.

Отже, собівартість перевезень транспортного підприємства формується послідовно на рахунках 23,91,90, 79 (за дебетом у частині прямих витрат).

В умовах розподілу бухобліку на фінансовий та управлінський послідовність та аналітичність записів може бути іншою. При цьому фінансовий облік обмежується зведенням кореспондуючих сум рахунків за журналами та в головній книзі без виділення аналітичних позицій та статей витрат. Наприклад, дебет рахунка 231 з кредиту рахунка 203 — списання паливо-мастильних матеріалів на роботу автомобілів, без виділення на рахунку 23 аналітичних позицій (підрозділ, стаття витрат, елемент витрат). Останні позиції прописуються і виконуються в управлінському обліку. У разі роздільного обліку бажано ув'язувати підсумки аналітичних позицій управлінського обліку із синтетичним (фінансовим) обліком.

Крім прямих виробничих витрат, АТП несуть і інші витрати діяльності, які враховують на відповідних рахунках: 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати», 98 «Податки на прибуток», 99 «Надзвичайні витрати». Дебетові обіги з цих рахунків по закінченні місяця закривають на рахунок 79, на дебеті якого формується загальна сума витрат діяльності АТП. При порівнянні з кредитовим обігом (доходи) розраховують прибуток або збиток у діяльності підприємства.

7.4. Одиниці та методи калькулювання автопослуг

Кінцевою метою калькулювання є визначення фактичної собівартості одиниці транспортних робіт, послуг.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт, послуг, що забезпечують перевезення (п.3 Рекомендацій № 65).

Приступаючи до калькуляції в умовах конкретного підприємства, слід визначитися з методом обчислення витрат та калькуляційною одиницею.

Калькуляційна одиниця. Під калькуляційною одиницею розуміють те, собівартість чого розраховується. До речі, в Рекомендаціях № 65 стосовно автотранспорту не наведено, які саме калькуляційні одиниці слід використовувати. Але сказано про узагальнюючу калькуляційну одиницю транспортної роботи — показник суми витрат, що припадає на 1 гривню отриманих підприємством доходів (п. 46).

Методи калькулювання. Якими методами калькулювання користуються автотранспортні підприємства? На практиці переважають два методи: простий та позамовний. Рекомендації № 65 додають до цього ще нормативний метод, або стандарт-костінг.

Нормативний метод у Рекомендаціях № 65 (п. 42-45) описаний більше за інші, але прикладу розрахунку не наведено. До речі, як і за іншими методами. Головна відмінність цього методу полягає в тому, що базовою є нормативна (планова) калькуляція одиниці та всього обсягу перевезень. Фактичну собівартість розраховують не за прямим методом, а за допомогою відхилень від норм. Суми відхилень можуть бути як позитивні, так і негативні. На практиці цей метод застосовують у повному обсязі рідко.

Простий метод (не описаний у Рекомендаціях № 65) використовують переважно в дійсно простих умовах — на малих або вузько- спеціалізованих підприємствах, коли підприємство надає один-два види послуг і передбачає усіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (кілометри пробігу, тонно-кілометри, пасажиро- кілометри, години роботи). Наприклад, АТП за місяць виконало 100 000 кілометрів пробігу автобусами. Загальна сума прямих операційних витрат за цей період становила 60 000 грн. Відтак, середня собівартість 1 км пробігу автобуса становить 0,60 грн (60 000: 100 000).

Позамовний метод є найбільш поширений. Застосовується за умови, якщо:

маршрути пасажирських або вантажних перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу різні;

використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів під час надання платних послуг замовникові;

до різних замовників застосовується різний підхід щодо вартості пального, ступеня сервісу на маршрутах;

інші індивідуальні ознаки послуг.

Застосування позамовного методу буде розглянуто нижче на прикладі (табл. 7.4).

7.5. Варіанти розрахунку собівартості, її зв'язок із ціною послуг

За витратного підходу до ціноутворення послуг транспорту калькуляція собівартості виступає основою розрахунку ціни одиниці перевезень (1 тонни вантажу, 1 пасажира, 1 кілометра пробігу і т. ін.). Такий підхід застосується як до регульованих державою цін, так і вільних цін.

Окремі автопослуги і регулює держава — ціни проїзду пасажирів у автобусах на міських, приміських та міжміських маршрутах та в маршрутних таксі. З цією метою застосовуються Граничні тарифи на проїзд пасажирів в автобусах. Інші послуги, що надаються автотранспортними підприємствами, не регулюються державою. Зокрема, ціни на вантажні перевезення, транспортно-експедиційні послуги тощо.

Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькуляції, розрахунок виробничої собівартості на практиці може мати два варіанти повноти включення витрат.

Перший варіант можна назвати як «скорочена собівартість». Він повністю узгоджується з вимогами П(С)БО 16 — до собівартості включаються тільки прямі витрати (паливо, матеріали, оплата праці, інші прямі витрати) та розподілені загальновиробничі витрати. За такого варіанту всі інші витрати, які входять до ціни послуг (адміністративні, збутові та інші операційні витрати), покриваються за рахунок рентабельності (прибутку) послуг.

Другий варіант, який можна назвати «повна собівартість», передбачає включення до собівартості всіх наявних прямих витрат підприємства, а також інших, які пов'язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати). Життєздатність такого варіанта, який нагадує радянську систему калькулювання, пояснюється вимогами ціноутворення. Зокрема, до ціни послуг мають бути включені всі операційні витрати підприємства плюс норма прибутку (рентабельності), за рахунок якої покривають не включені в собівартість витрати.

Таким чином, ціна автопослуг за першим варіантом визначається за формулою:

Ц п = С + Р,

де Цп — ціна послуг;

С — собівартість;

Р — рентабельність.

Ціна автопослуг за другим варіантом визначається за формулою:

Ц п = ПВ + НЗВВ + ІОВ+ Р,

де Цп — ціна послуг;

ПВ — прямі витрати;

НЗВВ — нерозподілені загальновиробничі витрати;

ІОВ — інші операційні витрати (адміністративні, збутові, інші операційні);

Р — рентабельність.

До розрахованої ціни додають податок на додану вартість у розмірі 20% (на операції не звільнені від ПДВ) і визначають остаточну ціну, яка виставляється замовникам автопослуг.

7.6. Методика розподілу загальновиробничих витрат

До важливих завдань обліку і калькуляції належить розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ). Такі витрати характерні для виробничих АТП; їх не застосовують у тих підприємствах, які не мають матеріально-технічної бази. При цьому важливо з'ясувати склад витрат; об'єкт розподілу витрат; метод розподілу витрат. Розглянемо ці питання з позицій нормативних документів Мінтрансзв'язку — Положення № 65 та Рекомендацій № 461.

Склад ЗВВ наведено в п. 35 Рекомендацій № 65 та в п.7 додатка 2 до Методичних рекомендацій № 461.

Об'єкти розподілу. Фактичну суму загальновиробничих витрат згідно з п. 57 Рекомендації № 65, пропонують розподіляти між:

основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;

допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також реалізації;

обслуговуючими виробництвами;

капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

При цьому по кожному каналу розподілу витрат кредитується рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» і дебетується рахунок 23 (за субрахунками). Сальдо рахунок 91 не має.

Методи розподілу. Згідно з п. 58 Рекомендацій № 65, залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу та інших умов суму загальновиробничих витрат, віднесену до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів (способів):

пропорційно до заробітної плати основних працівників;

до частки відповідно планової суми ЗВВ у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

на одну гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

пропорційно до суми витрат за іншими калькуляційними статтями.

Відповідно до Рекомендацій № 461 об'єктом розподілу пропонуються ті самі об'єкти, за якими розраховується тариф — на одного пасажира, на один пасажиро-кілометр, на 1 км пробігу.

Кожне підприємство самостійно визначає метод розподілу ЗВВ, закріплюючи його в наказі про облікову політику. У прикладі, наведеному в табл. 7.4, застосовано розподіл пропорційно прямим витратам діяльності.

7.7. Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом

Для здійснення калькуляційних розрахунків автоперевезень важливо правильно обрати об'єкти витрат і об'єкти калькуляції.

Об'єкти витрат. Під об'єктом витрат розуміють виробничий або невиробничий підрозділ, напрям діяльності АТП, який надає послуги як у середині підприємства, так і на сторону. Наприклад, вантажні автомобілі, сідельні тягачі, автобуси малого класу, автобуси великого класу, таксі тощо. Призначення об'єкта витрат — групувати витрати діяльності підрозділу (напряму) з метою їх узагальнення на рахунках фінансового обліку та проведення наступних розрахунків калькуляції. Таким чином, облік витрат виконує подвійне завдання.

У методичному плані об'єкти витрат відрізняються від об'єктів калькуляції. Окремий автобус (автомобіль), як правило, не є об'єктом витрат та доходів у бухгалтерському (фінансовому) обліку. Теоретично це можливо, але витрати на такий облік, як правило, не окуповуються ефектом від його впровадження. Найбільш ефективно розрахунки собівартості, тарифу і прибутковості (збитковості) за кожним автобусом (автомобілем) здійснювати в системі управлінського обліку. Такий облік і аналіз здійснюють, як правило, економісти- аналітики, які займаються питаннями ціноутворення. При цьому еко- номісти-аналітики вибирають необхідні дані з реєстрів і документів бухгалтерського обліку. Наступне групування, калькулювання та аналіз витрат проводиться вже в системі управлінського обліку відповідно до його завдання.

Метод обліку, за яким витрати групують у цілому по підприємству або його підрозділах, отримав назву «котловий».

Об'єкти калькуляції. Об'єктами (одиницями) калькуляції виступають показники виконаної роботи — 1 година роботи автомобіля (автобуса), 1 км пробігу автомобіля (автобуса), 1 тонно- кілометр, 1 пасажиро-кілометр. Об'єктом може виступати як окремий інвентарний номер автобуса (автомобіля), так і марка (група)

автомобіля. Різновиди калькуляцій автопослуг важливі, насамперед замовникам, які бажають бути обізнаними в значенні того чи іншого показника аби обрати найвигідніший для себе.

автобусами при виконанні замовлень АТП. Цех 2

                                                             грн

На конкретному прикладі (див. табл. 7.4) розглянемо калькуляційний розрахунок 1 км пробігу за марками автобусів, який поєднується з розрахунком ціни послуги (договірного тарифу). В гр. 3 наведено варіант повних витрат АТП, в гр. 4 — коли замовник надає власне паливо. Відповідно, вартість послуги і її складових зменшується.

Таблиця 7.4

Розрахунок собівартості та договірного тарифу користування

 

 

 

«Богдан

Те са

 

 

№ п/п

 

«Бог

2122» при

ме. по

Разом

Разом

Показник

дан

отриманні

марка-

планова

фактич-

 

2122»

палива від замовника

хавто- бусів

сума

на сума

1

2

3

4

5

6

7

1

Паливно-мастильні матеріали

1621,60

81,10

-

5856,25

5890,00

2

Автошини і акумулятори

101,70

101,70

-

6800,80

6840,00

3

Техобслуговування і поточний ремонт

1787,00

1787,00

-

6393,15

6430,00

4

Заробітна плата водія

312,30

312,30

-

17 528,97

17 630,00

5

Нарахування на зарплату

120,70

120,70

-

6481,64

6519,00

6

Амортизація

169,70

169,70

-

865,01

870,00

7

Інші витрати

-

-

-

75,57

75,00

8

Разом прямі витрати

4113,00

2572,50

-

44 001,39

44 254,00

9

Загальновиробничі (розподілені і нерозподілені) витрати (2,2% прямих витрат)

90,00

56,60

 

934,61

940,00

10

Разом виробнича собівартість

4203,00

2629,10

-

44 936,00

45 194,00

10а

Виробнича собівартість 1 години роботи (р.10: р.13)

10,25

6,41

 

9,17

9,04

11

Постійні витрати: адміністративні витрати (10% виробничої собівартості)

420,30

262,90

 

4493,60

4519,40

12

Усього витрат

4623,30

2892,00

-

49 428,60

49 713,40

Продовження табл. 7.4 _

13

Робочих годин

410

410

-

4900

5001

14

Собівартість 1 години роботи по повних витратах (р.12: р.13)

11,27

7,05

 

10,08

9,94

15

Вартість перевезень у разі базової рентабельності 20 % (р.12 + 20%)

5547,96

3470,40

 

59 314,32

59 656,08

16

ПДВ на вартість перевезень

1109,59

694,08

11862,86

11931,22

17

Довідково: загальна вартість перевезень з ПДВ

6657,55

4164,48

 

71 177,18

71 587,30

18

Договірний тариф за годину роботи у разі рентабельності (без ПДВ):

х

х

 

х

х

 

20% (р.14 + 20 %)

6,62

4,15

-

6,52

6,60

 

40% (р.14 + 40 %)

7,73

4,84

7,60

7,70

 

60 % (р.14 + 60%)

8,83

5,54

8,69

8,80

19

Кілометрів пробігу

5253

5253

57060

56660

20

Собівартість 1 км пробігу (р.12 : р.19)

0,88

0,55

0,87

0,88

21

Договірний тариф за 1 км пробігу за рентабельності (без ПДВ):

х

х

х

х

х

 

20% (р.20 + 20%)

1,06

0,66

1,04

1,06

 

40% (р.20 + 40%)

1,23

0,77

1,22

1,23

 

60% (р.20 + 60%)

1,41

0,88

1,39

2,36

З метою уніфікації управлінського та бухгалтерського (фінансового) обліку дані колонки 7 з рядка 1 по рядок 10 включно повинні відповідати даним «Відомості аналітичного обліку витрат за субрахунком 231 «Автобусні перевезення» (див. табл. 7.3). У нашому прикладі стикується загальна сума виробничої собівартості по цеху 2 — 45194,00 грн.

Як видно з прикладу, з метою калькулювання розраховано два показники — собівартість 1 години роботи автобуса (рядки 10а, 14) та собівартість 1 км пробігу автобуса (рядок 20). При цьому сам показник собівартості диференціюється на дві частини:

а) виробничу собівартість 1 години роботи — діленням прямих витрат на виконаний або плановий обсяг перевезень (рядок 10а);

б) повну собівартість 1 години роботи — діленням операційних витрат на виконаний або плановий обсяг перевезень (рядок 14).

Після додавання до показників собівартості норми рентабельності з метою покриття інших витрат діяльності та отримання запланованого рівня прибутковості утворюється вартість послуг як основа ціни реалізації. Під час виставлення рахунка замовникові до планової ціни додається сума ПДВ.

Розраховані показники розрахованого тарифу використовують як основу ціни при укладенні договору на надання автопослуг з перевезень, а також автотранспорту в операційну оренду або в разове користування стороннім замовникам.

За аналогічним форматом розрахунку визначають тариф на вантажні перевезення. У цьому випадку замість показника пасажиро- кілометрів за базовий беруть показник тонно-кілометрів. Також враховують показник «години роботи автомобіля». Залежно від того, який показник замовляє замовник (години роботи чи кілометри пробігу), АТП розраховують вартість (тариф) послуги в розрахунку на одиницю роботи.

Формат такої відомості відповідає вимогам Методичних рекомендаціям № 461, які передбачають розрахунок витрат на перевезення за окремими моделями рухомого складу (автобусів) на 1 км пробігу в розрізі статей витрат.

У Методичних рекомендаціях № 461 (п.3) зазначено методику розрахунку кожної статті витрат з метою визначення тарифу (ціни послуги) в нормативних величинах. У бухгалтерському обліку витрат ця методика, як правило, не застосовується, оскільки дані носять розрахунковий характер з метою ціноутворення на автопослуги. Натомість, до проведень на рахунках бухгалтерії включають статті витрат підприємства за фактичними показниками витрат відповідно до оформлених первинних документів. Останні можуть відрізнятися від нормативних значень.

7.8. Порядок розрахунку та застосування тарифів на автоперевезення

Розглянемо порядок розрахунку тарифу на прикладі автобусних перевезень. У Методичних рекомендаціях № 461 (п. 2) наведено порядок розрахунку тарифів на пасажирські перевезення. В них зазначено, що тарифи на послуги транспорту загального користування визначаються на:

перевезення одного пасажира (міські перевезення);

виконання одного пасажиро-кілометра транспортної роботи (приміські та міжміські перевезення).

Крім того, за окремими моделями автобусів розробляються тарифи на:

одну годину роботи автобуса (на замовлення);

один кілометр пробігу.

Таким чином, тарифи можуть бути чотирьох типів.

Рівень тарифів повинен забезпечувати перевізникові відшкодування обґрунтованих поточних витрат, прибутковість роботи, можливість оновлення рухомого складу (інвестиційна складова).

Величина тарифу розраховується за формулою:

Т = С х (1 + Кр),

де Т — величина тарифу на послуги пасажирського транспорту (грн/пас, грн/паскм, грн/год, грн/км);

С — собівартість перевезень (грн/пас, грн/паскм, грн/год, грн/км);

Кр — коефіцієнт рентабельності перевезень, за яким враховують рівень прибутковості роботи перевізника.

У Методичних рекомендаціях № 461 (п.3) подано й методику розрахунку кожної статті витрат з метою визначення тарифу (ціни послуги). Слід мати на увазі, що, відповідно до п. 2.7 Методичних рекомендацій № 461, у затверджуваний тариф на пасажирські перевезення не включаються такі платежі: страховий збір з пасажира за страхування від нещасних випадків на транспорті; ав- тостанційний збір; податок на додану вартість.

Зазначені платежі включаються додатково до вартості проїзду і зазначаються окремим рядком у пасажирських квитках. На підставі розробленого тарифу перевізники складають для кожного маршруту та за моделями автобусів документ під назвою «Таблиця вартості проїзду на маршруті» (приклад наведено в Додатку 4). У кожного перевізника формується своя величина витрат і тарифу.

Таким чином, у сучасних умовах немає єдиної тарифної сітки на проїзд автотранспортом загального користування, оскільки кожний перевізник проводить розрахунок і його погодження з державним органом індивідуальне. Нівелюючим чинником «різнобою» цін різних перевізників є вимоги до переліку статей калькуляції, які закладаються до тарифу та їх граничної величини.

Зокрема, статті витрат до тарифів повинні закладатися за економічно обґрунтованими нормами. Зокрема, це стосується розмірів:

зарплати водіїв;

відрахувань до соціальних фондів;

паливо-мастильних матеріалів;

вартості ремонтів;

амортизації основних засобів (у т.ч. автотраспорту).

Наприклад, зарплата водіїв включається до тарифу на рівні мінімального її розміру відповідно до законодавства. Або: паливо вимірюється за встановленими нормами витрачання і т.д.

Крім того, індивідуальний характер можуть носити: стаття загальновиробничих витрат, норма рентабельності, автостанційні послуги (в різних областях можуть коливатися від 8 до 15 % від тарифу), податок на додану вартість (відсутній ПДВ у разі нереєстрації перевізника платником цього податку).

Після погодження тариф доводиться до автостанцій на маршруті автобуса в приміському та міжміському сполученні. На основі тарифу перевізники та автостанції розраховують суми власних доходів і відображають їх у своєму обліку і звітності.

7.9. Відображення витрат у формах фінансової звітності

Узагальнені дані про витрати діяльності наводяться в Звіті про фінансові результати (форма № 2). У розділі І «Фінансові результати» фіксуються дані про види витрат діяльності транспортного підприємства: собівартість послуг (рядок 040), адміністративні витрати (рядок 070), витрати на збут (рядок 080), інші операційні витрати (рядок 090), фінансові витрати (рядок 140), інші витрати (рядок 160), податок на прибуток (рядок 180), надзвичайні витрати (рядок 205), податок з надзвичайного прибутку (рядок 210).

У розділі ІІ форми № 2 відображають тільки операційні витрати підприємства з розмежуванням їх на елементи витрат: матеріальні, на оплату праці, на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Інформація для розділу І звіту поставляється з рахунків класу 9-90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99. Для розділу ІІ — з рахунків класу 8-80,81, 82, 83, 84. Якщо АТП не веде обліку за класом 8 рахунків, тоді розділ ІІ заповнюють шляхом вибірок елементів витрат з даних рахунків 9-го класу.

Крім того, окремі розшифровки витрат наводяться в Примітках до фінансових звітів (форма № 5). Зокрема, підлягають деталізації інші операційні витрати підприємства. Щоб достовірно заповнити звітні дані відповідна інформація форми № 2 та форми № 5 мають бути узгоджені між собою.

7.10. Податковий облік витрат діяльності підприємства

Види витрат. Обчислені та прийняті до податкового обліку витрати транспортного підприємства зменшують доходи від діяльності такого підприємства. Податковим кодексом України встановлено порядок відображення витрат діяльності будь-якого підприємства за даними бухгалтерського обліку. При цьому, відповідно до статті 138 ПКУ, всі витрати, які враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування, поділяються на:

витрати операційної діяльності;

інші витрати.

Виняток становлять такі окремі витрати, зокрема:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами;

витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;

витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації, тощо.

Документальне підтвердження витрат. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, визначених у Кодексі. До таких належать загальноприйняті форми товарних накладних, актів виконаних робіт, виробничих звітів на списання витрат за статтями на виробництво послуг, авансових звітів тощо.

Датою визнання витрат з метою оподаткування є дата нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено Кодексом. Тобто застосовується принцип нарахування і відповідності.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Склад собівартості послуг. Собівартість виконаних робіт та наданих послуг з метою оподаткування складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких робіт і послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з їхнім виробництвом (наданням);

інших прямих витрат.

Витрати, що формують собівартість виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їхньої реалізації протягом податкового періоду (кварталу).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

До складу інших витрат включаються:

загальновиробничі витрати;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати, що включають зокрема:

а)         витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

б)         амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;

в)         інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю;

фінансові витрати;

інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та (або) реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші витрати господарської діяльності, для яких прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Особливості обліку загальновиробничих витрат. Отже, склад витрат у податковому обліку в багатьох позиціях збігається з тими позиціями аналітичного або синтетичного обліку, які фіксуються в реєстрах бухгалтерського (фінансового) обліку підприємства. Варто відзначити різний підхід у цих видах обліку щодо віднесення загальновиробничих витрат. Якщо в податковому обліку вони однією сумою включаються до складу інших витрат (п. 138.10 ПКУ), то в бухгалтерському (фінансовому) обліку такі витрати розподіляються на дві частини. Перша частина витрат у формі перемінних та постійних розподілених витрат включається до складу собівартості послуг (до дебету рахунка 23). Друга частина у формі постійних нерозподілених витрат відноситься на собівартість реалізації (до дебету рахунка 90). Приклад розподілу зазначених витрат наведено в додатку 1 до П(С)БО 16 «Витрати».

Реєстри обліку. З метою податкового обліку підприємства ведуть окремі реєстри, в яких накопичують ті статті витрат, які будуть включені до відповідних рядків декларації з податку на прибуток. Форми реєстрів податкового обліку в офіційному порядку не затверджено, тому підприємства обирають форму на власний розсуд. Різниця між складом та оцінкою витрат в фінансовому обліку та в податковому обліку є податковою різницею. Облік податкових різниць здійснюється за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України .

Запитання для самоконтролю

У чому полягає основне завдання та мета обліку витрат в

АТП?

Якими нормативними документами слід керуватися при визначенні статей та елементів витрат?

Назвіть статті витрат АТП.

Назвіть елементи витрат АТП.

Охарактеризуйте два варіанти ведення обліку витрат.

У яких реєстрах бухгалтерського (фінансового) обліку здійснюється облік витрат?

Охарактеризуйте побудову відомості аналітичного обліку витрат АТП.

З яких витрат складаються прямі витрати транспортного підприємства?

З яких елементів складаються прямі матеріальні витрати?

З яких елементів складаються прямі витрати на оплату праці?

З яких елементів складаються інші прямі витрати?

З яких елементів складаються загальновиробничі витрати?

З яких елементів складаються адміністративні витрати?

Що є одиницею калькулювання послуг транспортного підприємства?

Які методи калькулювання може застосовувати АТП?

У який спосіб розподіляються загальновиробничі витрати

АТП?

Яка послідовність розрахунку собівартості 1 км пробігу автобуса позамовним методом?

Охарактеризуйте поняття «скорочена» та «повна» собівартість перевезень.

Наведіть комплекс бухгалтерських проведень з обліку витрат діяльності в АТП за дебетом і кредитом рахунків 23, 90, 91, 92, 79.

У яких рядках форм фінансової звітності наводяться дані про витрати діяльності аТп.

У чому полягає особливість податкового обліку витрат транспортного підприємства.

Ситуаційні завдання

Розрахуйте виробничу собівартість однієї години роботи автобуса, якщо є такі відомості за звітний місяць:

списано паливо-мастильні матеріали — 4000 грн;

нараховано зарплату водіям — 12000 грн;

видано зарплату водіям — 9840 грн;

амортизація — 5000 грн;

інші операційні витрати — 17000 грн;

загальновиробничі витрати розподілені — 20 000 грн;

витрати з податку на прибуток — 5000 грн; Відпрацьовано годин — 1000.

Розрахуйте собівартість однієї години роботи автобуса за системою повних витрат, якщо є такі відомості за звітний місяць:

виробнича собівартість — 41 000 грн;

витрати адміністративного характеру — 24 000 грн;

збутові витрати — 4000 грн;

втрати від участі в капіталі — 3000 грн;

витрати з податку на прибуток — 5000 грн; Відпрацьовано годин — 1000.

Розрахуйте договірний тариф на вантажні перевезення, якщо відомі такі показники:

виробнича собівартість — 59 000 грн,

постійні витрати адміністративного характеру — 24 000 грн,

інші операційні витрати діяльності — 14 000 грн,

втрати від участі в капіталі — 20 000 грн,

витрати з податку на прибуток — 8000 грн.

Норма рентабельності — 40% до загальної суми витрат, відпрацьовано годин — 1000, ставка ПДВ — 20%

Тести

1. У якому рядку звіту про фінансові результати відображається величина собівартості авто послуг:

рядок 010;

рядок 040;

рядок 070;

4) немає правильної відповіді?

Відповідно до Рекомендацій Мінтрансзв'язку України № 65, сума амортизації автотранспорту належить до:

статей витрат;

елементів витрат;

декларації з податку на прибуток;

декларації з ПДВ.

З якою метою в обліку застосовують групування витрат за статтями:

калькуляції собівартості;

складання декларації;

складання балансу;

складання звіту про фінансові результати?

Згідно з рекомендаціями Мінфіну України № 356, підприємства застосовують таку форму реєстру синтетичного обліку:

журнал-ордер № 2;

журнал 6;

журнал-ордер № 10;

журнал 5.

Списання вартості витраченого бензину на виробництво в АТП проводиться на рахунках:

Дт 23 Кт 30;

Дт 23 Кт 22;

Дт 232 Кт 30;

Дт 23 Кт 203.

Нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів проводиться на рахунках:

Дт 231 Кт 651;

Дт 23 Кт 222;

Дт 232 Кт 661;

Дт 23 Кт 203.

У чому полягає призначення відомості аналітичного обліку витрат в АТП:

1) групування витрат за статтями в розрізі кореспондуючих рахунків;

групування витрат за елементами в розрізі кореспондуючих рахунків;

групування витрат за статтями доходів у розрізі кореспондуючих рахунків;

групування за статтями доходів?

8. Які методи калькуляції характерні для автотранспортних підприємств:

Простий;

простий та попроцесний;

простий та позамовний;

нормативний?

9. Сума загальновиробничих витрат включається з метою оподаткування до складу:

собівартості виробництва;

собівартості реалізації;

інших витрат;

правильної відповіді немає.

РОЗДІЛ 8. ОБЛІК ДОХОДІВ

Вивчивши цю тему, ви повинні знати:

характеристику принципів бухгалтерського (фінансового) обліку доходів транспортного підприємства;

основні типи договорів, які укладаються між перевізниками й автостанціями та їхній вплив на порядок обліку доходів у перевізника та автостанцій;

характеристику первинних документів на перевезення пасажирів та вантажів у межах України та в міжнародному сполученні;

порядок здійснення аналітичного обліку перевезень;

синтетичний облік доходів у всіх учасників процесу перевезень пасажирів і вантажів;

особливості обліку доходів та оподаткування міжнародних пасажирських та вантажних перевезень;

основні аспекти податкового обліку в учасників перевезень;

порядок відображення доходів у формах фінансової звітності.

На основі набутих знань ви повинні вміти:

відрізняти умови договорів на перевезення та розуміти їхній вплив на порядок обліку доходів;

заповнювати форми первинних документів на перевезення пасажирів та вантажів;

класифікувати доходи на різні групи;

складати бухгалтерські проведення за рахунками у зв'язку з отриманням доходів підприємствами транспорту;

заповнювати відомості фінансового та податкового обліку доходу, готувати інформацію для заповнення декларації з податку на прибуток та звіту про фінансові результати;

ідентифікувати статті доходів, які відображають у формах фінансової та податкової звітності з даними відповідних рахунків.

План

Загальні положення бухгалтерського (фінансового) обліку доходів.

Договірні відносини перевізника й замовника та їхній вплив на методику обліку доходів.

Договір на перевезення пасажирів між автостанцією та перевізником.

Договір на страхування пасажира.

Договір на перевезення між перевізником та пасажиром.

Первинний облік доходів автостанцій.

Аналітичний і синтетичний облік доходів у повіреного (автостанції).

Облік доходів у довірителя (перевізника) при перевезеннях територією України.

Особливості обліку доходів та оподаткування міжнародних пасажирських перевезень.

Первинний та аналітичний облік вантажних перевезень.

Особливості обліку доходів та оподаткування міжнародних вантажних перевезень.

Відображення доходів у формах фінансової звітності.

Податковий облік доходів.

8. 1. Загальні положення бухгалтерського (фінансового) обліку доходів

Одним з принципів бухгалтерського (фінансового) обліку є принцип нарахування та відповідності. Згідно зі статею 4 закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Тобто доходи і витрати відображають на рахунках обліку за принципом нарахування.

Момент (дата) виникнення доходу від наданих автопослуг фіксується в первинних документах, які надходять до бухгалтерії, — актах виконаних робіт, товаротранспортних накладних, реєстрах проданих квитків і т.п. Факт і дата отримання коштів не мають значення для дати визначення доходу від автопослуг у бухобліку. Проте факт оплати свідчить про отримання економічних вигід від здійснення діяльності. У бухгалтерському обліку при цьому закриваються рахунки дебіторів.

Специфікою обліку доходів автотранспортних послуг є те, що за окремими видами послуг, таких як продаж квитків на автобуси, дати надання послуги та отримання коштів збігаються. Тому принцип (метод) нарахувань у часі збігається з методом касовим.

Основою достовірності оцінки доходу є затверджені тарифи на перевезення вантажів та пасажирів. Тарифи можуть бути договірними (вільними) та регульованими державою. Методика розрахунку договірного тарифу розглянута нами в розділах 7 та 9 посібника.

Відображаючи дохід від послуг, одночасно слід вказувати собівартість наданих послуг. Для автопослуг характерна відсутність незавершеного виробництва, тому всі витрати діяльності АТП одразу списують на фінансовий результат (рахунок 79).

Доходи від перевезень обліковують на субрахунку 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг». Причому це не залежить від того, основним чи допоміжним видом діяльності підприємства є транспортні послуги. Додатково підприємства можуть відкривати аналітичні рахунки за видами послуг, наприклад, 7031 «Пасажирські перевезення», 7032 «Вантажні перевезення» і т.д.

8.2. Договірні відносини перевізника й замовника та їхній вплив на методику обліку доходів

Розглянемо вплив договірних відносин та методику фінансового обліку на прикладі пасажирських автоперевезень. На ринку автопослуг використовуються різні за змістом та формою договори. Єдиної типової форми договору не існує. У будь-якому випадку вони регулюють відносини між автостанцією та перевізником. Основною формою договірних відносин на перевезення пасажирів є Договір на продаж квитків і надання автостанційних послуг (договір на надання послуг).

8.2.1. Договір на перевезення пасажирів між автостанцією та перевізником

Відповідно до п. 13 Правил 141, пасажирський перевізник укладає з власником автовокзалу, автостанції (далі — АС) договір на продаж квитків і надання обов'язкових послуг. У договірній практиці договір на продаж квитків і надання автостанційних послуг має різні назви. Наприклад, «Договір на забезпечення перевезень пасажирів і багажу», «Договір доручення на перевезення пасажирів і багажу», «Договір про автостанційні послуги» (Додаток 1).

На сьогодні автовокзали (автостанції) в Україні перебувають, як правило, у власності обласних підприємств з перевезення пасажирів, які успадкували назву з радянських часів, — «Облавтотранс». Наприклад, у Житомирській області таке підприємство має назву «Житомироблавтотранс», у Сумський області — «Сумиоблавтот- ранс» і т.ін. Такі підприємства здебільшого були приватизовані в 90- х роках і зараз сьогодні мають статус приватних господарств у формі товариств з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) або акціонерних компаній (АК).

За ст. 42 закону про автомобільний транспорт умовою укладання зазначеного договору є наявність у Перевізника (АТП) договору із замовником (організатором) перевезень — з місцевими органами влади чи обласними автоуправліннями. Тобто такий договір є додатковим для АТП, яке здійснює перевезення.

Необхідні додатки до договору на послуги (перевезення):

Розклад руху автобуса (автомобіля).

Вартість перевезення на маршрутах (усього коп/км, у т.ч. тариф, ПДВ, страховий збір).

Таблиця граничної вартості проїзду пасажирів в автобусах (окремо для приміських, міжміських, міжобласних перевезень).

Паспорт маршруту.

Схема маршруту.

У розділі договору «Порядок розрахунків» передбачається винагорода на користь автостанції за продаж квитків як складової частини послуги з перевезення пасажирів. З юридичної точки зору і договір на перевезення, і договір доручення на перевезення є формами договору доручення — різновидами посередницького договору. От з цього й повинна виходити бухгалтерія АС «Облавтотрансу» при визнанні власних доходів і складанні бухгалтерських проводок на доходи, витрати та їхнє відображення у формах фінансової, податкової і статистичної звітності. Це впливає, зокрема і на порядок розрахунку бази оподаткування учасників перевезень.

Для Перевізника (АТП) форма та зміст договору також має значення, оскільки впливає на методику визнання доходів та витрат в обліку. В одному варіанті доходом АТП є виторг від продажу квитків у межах тарифу на перевезення, в другому — в повній сумі виторгу за продаж квитків. В останньому випадку послуги автостанції для АТП є видом витрат, що відображаються на витратних рахунках фінансового й податкового обліку АТП.

Оскільки законодавством встановлено обов'язкове страхування життя і здоров'я пасажирів від нещасних випадків на транспорті, Перевізник зобов'язаний укласти договір на страхування від нещасних випадків на транспорті зі страховою компанією.

Виходячи з умов договору на перевезення, бухгалтерам АС і АТП важливо знати і відповідно достовірно відображати в обліку доходів такі моменти:

за яким документом оприбутковують готівку від продажу квитків. Основним первинним документом є відомча форма «Відомість продажу квитків» (ф. № 20-АСС) (Додаток 5). На підставі цієї відомості гроші видаються представникові Перевізника з каси АС або перераховуються на банківський рахунок Перевізника. Крім того, прихід грошей до каси АС оформлюють прибутковим касовим ордером (ф.№ КО-1);

який розмір і порядок сплати комісійної винагороди на користь АС. Як правило, розмір винагороди встановлюється в межах 8-12% суми валових надходжень від реалізації квитків на проїзд (без вартості провозу багажу). У договорі повинно бути зазначено, як відобразяться ці кошти: перевізник перераховує їх на банківський рахунок АС («Облавтотранс») чи вони утримуються із загального виторгу від продажу квитків під час кожного перерахування коштів Перевізникові і лишаються на АС;

у якому розмірі і порядку перераховуються суми страхових платежів. Як правило, згідно з договором доручення, їх утримує і перераховує на користь страхової компанії «Облавтот- ранс» (власник автостанції) в розмірі 2% вартості проїзду за мінусом 10 % комісійної винагороди за посередницькі послуги зі збору страхових платежів;

який розмір доходу від продажу багажних квитків. На

практиці застосовують варіант «50 на 50%», тобто ці доходи поділяються навпіл між Ас і Перевізником;

у якому порядку застосовуються штрафні санкції', яким документом вони оформлюються. На практиці штрафи накладають на АТП найчастіше за невчасну подачу автобуса на посадку. На АС штраф може бути накладений, наприклад, за відсутність диспетчерського зв'язку або невчасне відправлення автобуса в рейс тощо.

як часто звіряються взаєморозрахунки між АС і Перевізником і яким документом це оформлюється. Звіряння розрахунків є важливою складовою відносин між АС і Перевізником. Як правило, такий факт оформлюється актом звірення. Один раз на квартал або рік.

8.2.2. Договір на страхування пасажира

Сторонами договору на страхування пасажира виступають «Принципал» (страхова компанія) і «Агент» (перевізник). Важливі умови договору на обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті:

на які маршрути поширюється договір. Як правило, на всі затверджені маршрути міжобласного, міжміського в межах однієї області і приміських сполучень;

розмір страхового платежу з пасажира (крім тих, хто має право на безоплатний проїзд) — у розмірі 2% вартості тарифу без суми ПДВ. Відповідна сума внеску утримується з виторгу від продажу квитків і не надходить на рахунок АТП, оскільки перераховується на користь страхової компанії.

розміри страхових сум. Наприклад, вони можуть становити 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ці платежі не надходять в АТП, не використовуються ним і, відповідно, не відображаються в його обліку.

За законодавством, усі розрахунки із застрахованими пасажирами проводить страхова компанія («Принципал»). Для пасажирів важливим є положення договору про те, що страховик не несе зобов'язань за страховими випадками з пасажирами, які придбали квиток не через каси АС (у водія або їздять без квитків).

8.2.3. Договір на перевезення між перевізником та пасажиром

Договір між фізичною особою — пасажиром і Перевізником у класичному варіанті, як правило, не складається. Письмовим підтвердженням укладеного договору, відповідно до ст. 52 Закону про автомобільний транспорт, є квиток на проїзд (проїзний документ), квитанція. Істотними умовами такого договору є: найменування та місцезнаходження перевізника; вид автотранспортного засобу; маршрут проходження; вартість перевезення; час відправлення і прибуття до пункту призначення.

8.3. Первинний облік доходів автостанції

Основним первинним документом на проїзд автотранспортом є квиток пасажира. Він видається на руки пасажиру, а на автостанції залишається його копія у вигляді фіскального чека в касовому апараті — реєстраторі розрахункових операцій (РРО) каси АС. Технологія оброблення даних квитка передбачає створення узагальнюючого первинного документа — Відомості продажу квитків (типова форма № 20-АСС). Така відомість складається на кожний рейс автобуса і «закривається» по його відправленню. Після «закриття» відомості групують за Перевізниками. Виторг, отриманий у касі АС від продажу квитків, касир здає до центральної каси АС з оформленням прибуткового касового ордера (ф. № КО-1). По закінченні кварталу розрахунки звіряють з перевізниками, і при цьому оформлюється акт звіряння. Що стосується актів виконаних послуг, то вони також можуть бути оформлені за вимогою однією зі сторін.

На станційні послуги (обов'язкові і додаткові послуги АС) за кожним перевізником, як правило, складають у двох примірниках акт виконаних послуг.

Розглянемо приклад операції продажу квитка на поточний рейс автобуса в межах України і з'ясуємо, з яких частин складається дохід від продажу і кому він належить (приклад 1).

Приклад. Продано квиток на автобус міжміського сполучення по маршруту Суми — Ромни вартістю 7,50 грн. У квитку наводиться розшифровка складових частин його вартості: 1) тариф — 6,84 грн зі значком «А»; 2) страховий збір — 0,11 грн; 3) станційний збір — 0,55 грн зі значком «Б».

Разом — 7,50 грн; у т.ч. ПДВ «А» = 20,00% — 1,14 грн; ПДВ «Б» = 20,00% — 0,09 грн.

Відповідно до даних квитка загальна сума виторгу 7,50 грн розподіляється в такий спосіб:

тариф (доход) від продажу квитка в сумі 6,84 грн (у т.ч. ПДВ 1,14 грн) належить перевізникові (якщо він є платником ПДВ). Ця сума обчислюється як добуток відстані від пункту посадки до пункту призначення і тарифу за один кілометр шляху, встановленого перевізником за узгодженням з місцевими органами, що контролюють граничні межі вартості проїзду пасажирів в автобусах загального користування;

страховий збір у сумі 0,11 грн належить страховій компанії. Він становить 2% вартості тарифу без ПДВ (6,84:1,2 х 0,02);

станційний збір у сумі 0,55 грн одержує АС, що здійснила продаж квитка (в т.ч. ПДВ 0,09 грн). Збір розраховується як установлений договором відсоток (у нашому випадку він дорівнює 8%) від тарифу перевізника (6,84 х 0,08).

Крім того, за збір страхових сум АС нарахує собі винагороду в розмірі 10% (відповідно до договору зі страховою компанією), що становить 0,01 грн (0,11 х 10%), із загальної суми якої будуть нараховані зобов'язання з ПДВ;

нараховується ПДВ на вартість перевезення (тариф), на станційні та інші посередницькі послуги АС. Не нараховується ПДВ на суму страхового збору (п. 3.2.3 закону про ПДВ). Таким чином, загальна сума цього податку від вартості квитка розраховується як 20% від виторгу за мінусом страхового збору (7,50 — 0,11 х 20 : 120) і дорівнює 1,23 грн.

Відомість продажу квитків (ф. № 20-АСС). Цю відомчу форму первинного обліку встановлена для застосування на АС здавна. Відомість відкривається на кожний рейс автобуса конкретного перевізника. У відомості ф. № 20-АСС показники доходів (виторгу) можуть групуватися в такий спосіб: тариф (без ПДВ), ПДВ на тариф, збір за багаж, ПДВ на вартість багажу, страховий збір, станційний збір, ПДВ на вартість станційних послуг.

У нашому прикладі (Додаток 5) у відомості № 20-АСС до тарифу перевезення на маршруті включені і автостанційні послуги — 46,56 грн. З виторгу за тарифом перевізнику належить 90 % — 41,90 грн, а АС — 10 %, тобто 4,66 грн. Додатково до вартості квитків включається страховий збір — 0,69 грн. Отже, загальна сума виторгу за рейс становила 47,25 грн. ПДВ відсутній у зв'язку з тим, що перевізник не є платником цього податку.

Крім того, наводяться дані про кількість та суму квитків поточного й попереднього продажу. Підсумок виторгу поділяється на дві частини: сума, яка належить перевізникові (90%), і сума послуг автостанції (10%). За підсумками за місяць їхні дані групують у різні зведення аналітичного обліку АС, форми яких розглянуто нижче.

8.4. Аналітичний і синтетичний облік доходів у повіреного (автостанції)

Аналітичний облік. На підставі відомостей на продаж квитків (ф. № 20-АСС) на АС щоденно за допомогою машинного оброблення інформації формуються спеціальні реєстри оперативного аналітичного обліку.

Серед застосованих на практиці реєстрів розглянемо такі: відомість № 1 «Оперативне зведення про доходи АС» і відомість № 2 «Оперативні дані про розрахунки з перевізниками».

Основне призначення відомості № 1 — сформувати масив даних про доходи перевізника (довірителя) і АС (повіреного) за місяць (табл. 8.1). Дані у графах 4, 5, 6 і 8 визначаються прямим шляхом з Відомості ф. № 20-АСС (наростаючим підсумком з початку року). У прикладі 1 цього розділу було вказано, що сума страхового збору належить страховій компанії. У цій відомості вона зараховується за умовами договору в дохід перевізника. У реєстрі бухгалтерського обліку АТП таку суму буде відображено в складі доходу з наступним відображенням такої самої суми у витратах на збут.

У зв'язку з тим, що в договорах передбачаються розрахунки з перевізниками, як правило, щодекадно, для оперативного обліку розрахунків з ними на АС ведуть, крім того, відомість № 2 «Оперативні дані про розрахунки з перевізниками», в якій у розрізі перевізників відображають дані про: залишок заборгованості на початок декади (дебет або кредит); загальний дохід перевізника; перераховано грошей з рахунка в банку (зменшує дохід перевізника); передано готівкою (зменшує дохід перевізника); сума доходу АС (зменшує доход перевізника); залишок заборгованості на кінець декади.

Таким чином, доходи автостанції складаються із сум станційного збору та сум винагород, а дохід АТП — із сум перевезень у межах тарифу.

Таблиця 8.1

Оперативне зведення про доходи по АС за місяць          

Перевізник

Виручка від продажу квитків (дохід), Разом (гр. 3 + гр. 7)

 

Дохід перевізника

Дохід автостанції

Разом дохід (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)

Сума доходу згідно з тарифами за проїзд

Сума ПДВ

Страховий збір

Разом (гр. 8 + гр. 9)

Станційний збір

Винагорода за збір страхових сум

1

2

3

4

5

6

7

8

9

ПП Шиян В.

526,67

479,67

469,96

0,00 1

9,71

47,97

47,0

0,97

АТП 15678

40022,98

36602,77

30066

5936 2

600,77

3480,29

3420,21

60,08

Бєлгород АВ

2711,98

2302,88

2242,56

15,47 3

44,85

413,59

409,10

4,49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом за місяць

925147

842867,79

785671,56

41294,76

15901,47

83869,31

82279,21

1590,10

Сума ПДВ дорівнює 0,00 грн, якщо перевізник не є платником ПДВ.

Сума ПДВ не дає добутку гр.4 х 0,2, бо перевізником були надані також послуги, що оподатковуються за «0» ставкою (за межами митного кордону України).

Див. посилання 2.

Крім того, з метою бухгалтерського (фінансового) обліку на АС складаються такі групувальні відомості.

Відомість № 1.1. «Реєстр відомостей на продаж квитків за добу (за перевізниками)» (табл. 8.2). Складається за кожним перевізником підсумком за кожний день. Тобто таких відомостей щодня буде складено стільки, скільки обслуговується перевізників на АС. Дані про виторг групуються за видами надходжень: за розрахунком готівкою, за безготівковим розрахунком, за військовими вимогами, а всередині кожного з них — за видами тарифів (зимовими та літніми) з відокремленням страхзбору і ПДВ.

Відомість № 1.2. «Доходи перевізників пасажирів за добу» (табл. 8.3). Складається за всіма перевізниками за день. Дані кожного перевізника заносяться в окремий рядок. Загальний виторг за проїзд поділяється на плату за проїзд і за перевезення багажу. Плата за проїзд розшифровується за тими самими позиціями, що й у Відомості № 1.1. Таких відомостей буде складено за місяць стільки, скільки днів у звітному місяці, якщо здійснювалися рейси на АС. Рейси здійснюються щодня, включаючи вихідні й святкові дні. Виняток може становити скасування рейсів через погодні умови, неподання автобуса на посадку або форс-мажорних обставин.

 

Реєстр відомостей на продаж квитків за 16.01.20ХХ р. по АТП 15 678

Таблиця 8.2

Дата

№ рейсу

Час відпр

№ ві- дом.

№ квитка

За готівкою

За військовими вимогами

Усього

Тариф Д

Тариф 3

Страх, збір

ПДВ

Разом

Тариф Д

Тариф 3

Страх, збір

ПДВ

Разом

16.01.09

170

05:30

5

0

30,74

18,09

1,01

6,03

55,37

 

 

 

 

 

55,37

16.01.09

45

5:40

6

0

39,30

25,10

1,30

7,85

73,55

 

 

 

 

 

73,55

16.01.09

445

6:30

7

0

87,19

132,37

4,36

17,39

241,31

 

 

 

 

 

241,31

16.01.09

660

6:30

8

0

7,30

4,00

0,22

1,46

12,98

 

 

 

 

 

12,98

16.01.09

171

9:30

9

0

73,92

31,88

2,22

14,74

122,76

 

 

 

 

 

122,76

ВСЬОГО:

237,95

211,44

9,11

47,47

505,97

 

 

 

 

 

505,97

Примітки.

Літери «З» і «Д» в найменуваннях «Тариф Д» і «Тариф 3» позначають: «Д» — отриманий виторг з урахуванням ПДВ, «З» — отриманий виторг без урахування ПДВ.

Сума ПДВ в цій і наведених нижче таблицях не дорівнює 20% суми виторгу за рахунок здійснення рейсів неплатниками ПДВ (приватними підприємцями без статусу платників ПДВ).

Таблиця 8.3

Доходи перевізників пасажирів за добу по Сумській області за 16.01.20ХХ р.

 

Виручка за проїзд

Утому числі:

Наймену

За готівку

За безготівковим розрахунком

вання АТП

Тариф Д

Тариф 3

Страх, збір

ПДВ

Разом

Тариф Д

Тариф 3

Страх, збір

ПДВ

Разом

АТП 15678

505,97

237,95

211,44

9,11

47,47

505,97

-

-

-

-

-

ПАТП-3

232,51

89,04

121,55

4,16

17,76

232,51

-

-

-

-

-

і т.ін.

ВСЬОГО:

13 182,22

11 910,05

339,28

244,66

688,23

13 182,22

-

-

-

-

-

в т.ч. у між

1023,73

995,69

-

19,49

8,55

1023,73

-

-

-

-

-

міському

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сполученні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відомість № 1.3. «Доходи перевізників пасажирів за місяць». Форма аналогічна вище наведеній відомості. Тільки доходи в ній групуються по кожному перевізнику за місяць. Ця відомість подається перевізникові як підтвердження обсягів виконаних перевезень за звітний місяць. На її підставі підсумком за місяць складається Акт прийому-передачі виконаних послуг. Цей Акт, як і Відомість № 20- АСС, можна вважати первинним документом для визначення доходів АТП.

Відомість № 1.4. «Розшифрування повернень квитків після відправлення автобуса». За кожний день у цілому по АС указуються всі повернуті квитки (номер рейсу, час відправлення, номер відомості ф. № 20-АСС, у якій фіксуються продаж квитка, номер квитка, станція призначення, тариф, страхзбір, сума ПДВ (якщо квиток було продано на автобус неплатника ПДВ, то сума відсутня), разом — сума повернення). Остання сума відрізняється від тієї, що повертається пасажирові, бо останній піддається відповідній штрафній санкції за відмову від поїздки. При цьому сума повернення пасажирові грошей з каси відображається як зменшення доходу АС від продажу квитків. В дохід по бухгалтерському обліку включається різниця між сумами проданих квитків і сумами грошей, повернутих пасажирам.

Відомість № 1.5. «Зведений звіт касирів». Указується залишок коштів на початок дня в підзвіті касира, сума продажу квитків за розрахунком готівкою і за безготівковим розрахунком (у розшифров- ці: тариф, страхзбір, ПДВ), сума інкасованого виторгу, залишок до кінця дня.

Відомість № 1.6. «Розшифрування власних доходів». Касири АС за кожну добу і за місяць у цілому відображають такі види власних доходів АС:

а)         обов'язкові послуги перевізникам — приміське сполучення і міжміське сполучення;

б)         побутові (додаткові) послуги населенню — попередній продаж квитків, замовлення по телефону, зворотний виїзд, транзитна посадка, зберігання багажу, продаж жетонів на багаж, видача довідкової інформації, пошук речей чи осіб, переоформлення документів, проживання в кімнатах відпочинку, запізнення пасажира на рейс, відмова пасажира від поїздки.

Обов'язкові послуги перевізникові складаються за переліком послуг відповідно до п. 13 Правил № 141. Обов'язкові та додаткові послуги населенню визначаються відповідно до п. 13 і 14 Правил № 141. При цьому обов'язкові послуги (п. 13) АС включаються, як правило, в тариф на проїзд, а додаткові оплачуються пасажиром окремо. Саме такі послуги й називаються «побутовими». Групування послуг населенню під рубрикою «Побутові» дає можливість АС скласти без зайвих вибірок статистичну звітність за ф. № 1-побут.

Відомість 1.7. «Обсяг перевезень пасажирів на автобусах перевізника по області» (табл. 8.4). На основі згрупованих даних АС області відображається належний кожному перевізникові (АТП) виторг за місяць у розрізі всіх АС області, що продавали квитки на автобуси даного АТП. На підставі даних названої відомості АТП відображає у фінансовому і податковому обліку доходи від автопослуг у повному обсязі. У тому числі й суми ПДВ, на загальний підсумок якої останнім числом місяця АТП виписує зведену податкову накладну (без напрямку споживачам, оскільки останні є пасажирами). Одночасно в АТП відображаються витрати на перевезення у вигляді обов'язкових і додаткових послуг АС.

Таблиця 8.4

Обсяг перевезень пасажирів на автобусах АТП № 15678

за жовтень 200Х р.

№ п/п

Реалізація квитків за автостанціями

Проїзні

Страх. збір

ПДВ

Разом

1

АС Суми

12 835,67

256,14

1538,52

14 630,33

2

АС Білопілля

146,00

2,78

29,20

177,98

і т.д.

Усього

13 404,32

267,47

1641,87

15 313,66

Синтетичний облік. За підсумками зазначених відомостей АС визначають власні доходи та перераховують гроші перевізникам. У таких відомостях не передбачається кореспонденція рахунків, бо вони носять оперативний характер. Тому їх дані часто виправляють, а остаточні суми є підставою для наступного «суворого» бухгалтерського обліку, який ведуть у реєстрі «Зведені дані до субрахунка 6851 «Розрахунки з Перевізниками». Паралельно формуються дані субрахунка 703 «Дохід від автопослуг». Підсумкові суми доходів за кредитом субрахунка 703 записують у журнал-ордер 6, за субрахунком 685 — у відомість № 3.5, а з неї — до журналу-ордеру № 3 або відображають у відомостях автоматизованого обліку і обов'язково — в головній книзі.

На підставі даних табл. 8.1 відобразимо в фінансовому обліку АС операції продажу квитків на автобуси АТП 15678 і доходи від надання автостанційних послуг. При цьому АС виконує роль посередника і під час утримання та перерахування страхового збору (табл. 8.5). Бланки квитків в АС відображають на позабалансовому рахунку 08.

Таблиця 8.5 Відображення доходів в обліку автостанції

в разі поточного продажу квитків               

№ п/п

Господарська операція

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Дт

Кт

1

До каси АС надійшла виручка від продажу квитків на автобуси АТП 15678

301

6851

40022,98

2

Відображено суму винагороди (станційного збору) за продаж квитків

6851

703

3420,21

3

Нараховано зобов'язання за страховою сумою перед страховою компанією

6851

6852

600,77

4

Заборгованість страхової компанії зменшена на суму винагороди за збір страхової суми

6852

703

60,08

5

Страховий збір перераховано страховій компанії (600,77 — 60,08)

6852

311

540,69

6

Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму доходу АС: 3480,29 (3420,21 + 60,08) : 6

703

641

580,00

7

Дохід віднесено на фінансовий результат АС

703

791

2900,29

8

Перерахована перевізнику виручка, що є відповідно до умов договору його доходом (40022,98-3420,21-600,77)