4. Порядок складання проектів кошторисів, розгляду та затвердження кошторисів бюджетних установ

Кожна бюджетна установа складає індивідуальний кошторис, плани асигнувань, штатний розпис та інші обов'язкові документи за затвердженою формою. При складанні кошторису, здійснюються детальні розрахунки, що обґрунтовують кожну статтю видатків. Роз­рахунки обов'язково надаються вищому розпоряднику для перевірки та узгодження запланованих видатків.

Видатки плануються в сумі, що не перевищують надходження по загальному фонду, а по спеціальному — ще і включаючи залишки коштів.

В частині доходів по загальному фонду зазначають суму коштів, що доведена вищим розпорядником на основі лімітної довідки. В цій же сумі визначають видатки установи за напрямками їх використання.

Суми видатків в кошторисі відображаються за повною економіч­ною класифікацією видатків та повинні бути обґрунтовані відповід­ними розрахунками.

Плануючи видатки по загальному фонду беруть до уваги осно­вні виробничі показники та контингенти (чисельність хворих, дітей, учнів, студентів), матеріально-технічну базу, обсяги обслуговування населення тощо, які доводяться вищим розпорядником.

Розраховують чисельність штатних працівників відповідно до нормативів та розраховується фонд оплати праці, відрахування на соціальні заходи, розраховуються матеріальні видатки, капітальні ви­датки та інші, що необхідні для виконання поставлених завдань. При цьому використовують інструкції та вказівки Держказначейства, Мінфіну, вищого розпорядника щодо розрахунків кожного виду ви­датків.

Для обґрунтування фонду оплати праці складають Штатний роз­пис — це документ в якому приводяться перелік штатних працівників бюджетної установи, приводяться їх посадові оклади, доплати та над­бавки та їх запланований фонд оплати праці на місяць та на рік. Він є невід'ємним додатком до кошторису.

За даними про видатки на оплату праці визначають суму нараху­вань на заробітну плату до фондів соціального страхування та Пен­сійного фонду за встановленими фондами соціального страхування ставками нарахувань.

При розрахунку потреби в стипендіальному фонді беруть до ува­ги плановий контингент студенів, їх успішність та розмір стипендії.

Для розрахунку потреби в різних видах видатків використовують матеріальні та грошові норми.

Матеріальні норми — це норми, що відображають витрати мате­ріальних цінностей в розрахунку на одиницю виміру: склад і кількість продуктів харчування на одного хворого, склад і кількість учбових матеріалів на 1 студента, норми витрат ПММ та інше.

Грошова норма витрат це матеріальна норма витрат переведена в грошове вираження виходячи з діючих цін і тарифів. Наприклад, кількість продуктів на харчування одного хворого оцінені за діючими цінами складе грошову норму витрат на харчування. А кількість ліжко-місць в лікарні помножене на норму витрат на харчування на одне ліжко-місце становитиме суму витрат на харчування по лікарні.

Норми витрат поділяють на обов'язкові та розрахункові.

Обов'язкові — це норми витрат, що встановлюються норматив­ними документами і їх використання є обов'язковим для бюджетний установ. Це такі: ставки заробітної плати, розміри стипендії, коман­дировочні витрати, витрати палива та інші.

Розрахункові — це середні витрати на розрахункову одиницю з врахуванням конкретних умов роботи установи.

До спеціальних коштів відносять кошти отримані в результаті доз­воленої законодавством господарської діяльності бюджетних установ (платні послуги, виробнича діяльність, науково-дослідні роботи).

Планування доходної частини спеціального фонду проводиться на підставі розрахункових даних про доходи, які очікується отримати в наступному році.

Розрахунки по формуванню цих доходів необхідно робити по кожному джерелу надходжень, що планується на наступний рік. При цьому планування власних надходжень здійснюється за групами та підгрупами власних коштів.

Власні надходження поділяються на дві групи:

Перша група — «Плата за послуги, що надаються бюджетними установами». Такі надходження мають постійний характер і обов'яз­ково плануються в бюджеті.

Друга група — «Інші джерела власних коштів». Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише за наявності відпо­відної підстави, наприклад, угода про надання благодійної допомоги, рішення КМУ тощо.

Обсяги надходжень до спецфонду визначаються на базі розра­хунків, які складаються за кожним джерелом доходів, що перед­бачаються на плановий рік з врахуванням конкретних умов роботи закладу.

За основу цих розрахунків по находженнях беруть наступні показники:

-обсяг надання тих чи інших платних послуг,

- рівень їх фактичного виконання за останній звітний період (минулий рік);

-очікуване виконання на поточний рік;

- інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість об­ладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо);

- розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який пови­нен встановлюватись відповідно до законодавства.

На підставі вказаних показників визначається сума доходів на наступний рік по кожному джерелу з врахуванням конкретних умов роботи установи та фактичних надходжень минулого року.

При плануванні доходів від надання платних послуг важливо правильно визначити вартість наданих послуг.

Для бюджетних установ вартість платних послуг формуєть