6. Облік розрахунків по відшкодуванню завданих збитків

В результаті проведених інвентаризацій матеріальних цінностей та грошових коштів можуть бути виявлені їх надлишки чи нестачі.

За нестачі матеріальних цінностей понад природні втрати та гро­шових коштів несуть відповідальність винні особи.

Списання матеріальних цінностей з балансів центральних орга­нів виконавчої влади (головних розпорядників) та місцевих держад­міністрацій проводиться з дозволу їх керівника незалежно від вартос­ті матеріальних цінностей.

У випадках виявлення недостач і втрат, які виникли в результаті зловживань, відповідні матеріали протягом 5 днів повинні бути пе­редані до слідчих органів, а на суму недостач і втрат подається ци­вільний позов.

Суми завданих збитків установам та організаціям від розкрадан­ня та нестач матеріальних цінностей, грошових документів і коштів, що віднесені на рахунок винних осіб, та інші суми, які підлягають утриманню в установленому порядку, обліковуються на активному рахунку 363 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків».

По дебету цього рахунку відносять суми виявлених нестач, кра­діжок, псування матеріальних цінностей тощо, в кореспонденції з обліку грошових коштів, необоротних активів та запасів на підставі належним чином оформлених документів (актів перевірок, ревізій, порівняльних відомостей).

По кредиту рахунку відображається погашення дебіторської за­боргованості. Аналітичний облік ведеться за кожною винною особою із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові, дати виникнення нестачі, суми відшкодування.

Для відображення нарахування дебіторської заборгованості ви­користовують меморіальний ордер ф. № 274, якому присвоюють но­мер починаючи з 17.

Сума збитків, що підлягає відшкодуванню винною особою визна­чається наступними нормативними актами.

Розмір збитків завданих установі в результаті нестачі дорогоцін­ного каміння та металів, відходів і брухту, що містять дорогоцінні ме­тали, а також валютних цінностей, визначаються Законом України від 06.06.95 № 217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням знищенням, псу­ванням, недостачею або втратою дорогоцінного, каміння та валютних цінностей».

Збитки визначаються в таких розмірах:

1— дорогоцінних металів (золото, срібло, платина та ін) у подвій­ному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на дату завданих збитків;

2 — музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали та до­рогоцінне каміння — за оцінкою, проведеною експертами з урахуван­ням історично-художньої цінності експонату та в подвійному розмірі вартості цих металів;

3 — іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі, еквівалентній потрійній сумі вартості цих валютних цінностей, перерахованих у валюту Укра­їни за обмінним курсом НБУ на дату виявлення збитків;

4 — заборгованість працівників установ, підприємств та органі­зацій у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потре­би, та в інших випадках неповернення іноземної валюти, одержаної під звіт, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на дату погашення заборгованості.

Розмір завданих збитків від нестач та псування матеріальних цін­ностей визначається з використанням «Порядку визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач, знищення (псування) матеріальних цін­ностей» затверджений постановою КМУ № 116 від 22.01.1996 р. Від­повідно до цього положення розмір збитків визначається з врахуван­ням індексу інфляції, ПДВ, акцизного збору та коефіцієнта кратності.

Відповідно до п. 10 цієї постанови із стягнених сум здійснюється відшкодування збитків, завданих установі, а залишок коштів перера­ховується до державного бюджету. Для стягнення сум інвентаризацій­ною комісією оформляються розрахунки розміру завданих збитків.

На підставі затверджених керівником протоколів інвентаризації роблять записи по списанню нестач і одночасно відносять на винних осіб розраховану суму відшкодування.

При стягненні завданих збитків з винних осіб необхідно керува­тись Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами.

Так, відповідно до КЗпП передбачається два види матеріальної відповідальності: обмежена та повна. За загальним правилом до пра­цівників застосовують обмежену матеріальну відповідальність у роз­мірі середньомісячного заробітку. Повністю працівник відшкодовує завданий збиток, якщо його розмір не перевищує його середньомі­сячну зарплату. Якщо ж розмір збитку перевищує його заробіток, то працівник відшкодовує лише його частину в розмірі його середньо­місячної зарплати.

Матеріальна відповідальність в межах середньомісячного заро­бітку застосовується щодо:

- працівників — за псування або знищення матеріалів, напівфа­брикатів, інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу, інших предметів виданих працівнику в користування для ви­конання ним трудових обов'язків.

- керівників (їх заступників) і начальників структурних підроз­ділів за завданий збиток у зв'язку з надмірними грошовими виплатами, неправильною організацією обліку та зберігання матеріальних і грошових цінностей, не вжиття заходів з по­передження простоїв, браку, крадіжок ,знищення та псування майна.

При обмеженій матеріальній відповідальності, а також у всіх ін­ших випадках, коли розмір збитку не перевищує середньомісячного заробітку, відшкодування збитку працівниками здійснюється за на­казом керівника організації, а керівниками організацій — за розпоряд­женням вищого органу шляхом утримання із зарплати.

Повна матеріальна відповідальність застосовується до праців­ників визначених законом випадках, перелік яких наведений в ст. 134 КЗпП, зокрема, коли між працівником та організацією укладено письмовий договір про в