4. Форми оплати праці в бюджетних установах

Законодавчі засади відносин з оплати праці регулюються Зако­ном України «Про оплату праці» від 24.03.95. Крім того діє ряд на­казів міністерств, що встановлюють умови оплати праці та розміри ставок посадових окладів бюджетних установ відповідної галузі. Зо­крема це такі:

1.Постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі єди­ної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002 р.

2. Про упорядкування умов оплати праці працівників установ охорони здоров'я та соціального захисту населення. Наказ Мінпраці та Міністерства соціального захисту та охорони здоров'я від 05.10.05 № 308/519.

3.Про упорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Наказ Міносвіти і науки від 26.09.05р. № 557.

4.Про впорядкування структури та умов оплати праці працівни­ків апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів. Постанова КМУ № 268 від 09.03.2006 р.

А також ряд інших законодавчих документів.

В бюджетних установах основою організації оплати праці є тариф­на система, складовими якої є тарифно-кваліфікаційні характеристи­ки, тарифні розряди, тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів.

При тарифній системі діють дві форми оплати праці: погодинна і відрядна. Сутність погодинної форми оплати праці є її оплата за кіль­кість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника.

Сутність відрядної форми — це оплата за кількість і якість вироб­леної продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.

Заробітна плата при погодинній оплаті визначається згідно з та­рифною ставкою і кількістю відпрацьованого часу.

Тарифна ставка — це розмір зарплати за одиницю часу, як прави­ло за годину чи місяць, а тому розрізняють годинні та місячні тарифи.

У бюджетних установах застосовуються переважно місячні та­рифні ставки, які називають посадовими окладами.

При погодинній формі оплати праці для бюджетних установ най­більш поширеною є штатно-окладна система. Вона передбачає вста­новлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповід­но до посади, яку він обіймає. Крім того на розмір посадового окладу впливають і інші фактори.

Погодинні тарифні ставки використовуються для оплати праці нештатних працівників, коли вони залучаються з інших установ або виконують роботу зверх річної норми навантаження. Наприклад, консультування в лікарнях високопрофесійними лікарями, читання лекцій студентам ВНЗ, учням шкіл докторами наук, академіками чи іншими кваліфікованими спеціалістами — науковцями та інше.

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та між- посадових співвідношень в оплаті праці в бюджетній сфері Кабінетом Міністрів України затверджено впровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці, що діє з 1 вересня 2005 року в установах освіти, науки та охорони здоров'я та в інших бюджетних установах.

Нею встановлені:

- єдина тарифна сітка розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-пе­дагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій;

- схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фа­хівців керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

- схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загаль­них для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

- ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей еко­номіки за проведення навчальних занять.

Єдина тарифна сітка розрядів та тарифних коефіцієнтів визначає тарифні розряди для посад і професій на підставі яких визначається посадовий оклад. Ці схеми враховують кваліфікацію працівників від­повідно до професій та посад.

Для визначення посадового окладу за цією сіткою кожній профе­сії чи посаді встановлений тарифний розряд і відповідно для кожного тарифного розряду встановлений тарифний коефіцієнт.

Для посадового окладу працівника, що має 1тарифний розряд присвоюється тарифний коефіцієнт 1,00. Це найменший посадовий оклад і він встановлюється Кабінетом Міністрів України. На сьогодні він встановлений на рівні мінімальної заробітної плати.

Для визначення посадового окладу необхідно тарифний коефіці­єнт помножити на посадовий оклад працівника 1 розряду з тарифним коефіцієнтом 1.

Наприклад, для доцента вищого навчального закладу 3-4 рівня акредитації встановлено тарифний розряд 18, тарифний коефіці­єнт — 2,37. Для визначення розміру посадового окладу тарифний ко­ефіцієнт (2,37) треба помножити на посадовий оклад для 1 розряду: 515 х 2,37 = 1220 грн.

Також Кабінетом Міністрів України для бюджетних установ від­повідної галузі розроблені умови оплати праці, якими встановлені по­рядок визначення посадових окладів (тарифних ставок), обов'язкові надбавки та доплати, тощо. До обов'язкових надбавок, зокрема, від­носять доплати за стаж роботи, за роботу в нічний час, за вчену сту­пінь та вчене звання, за знання іноземної мови тощо.

Погодинна ставка для проведення навчальних занять праців­никами усіх галузей встановлені у відсотках до окладу працівника 1 розряду. Наприклад, професор при проведенні навчальних занять з учнями шкіл отримає за 1 годину занять 5,04% свого посадового окладу, зі студентами вузів 3 та 4 рівня акредитації — 9,35%, з аспі­рантами — 10,78%.

Для проведення роботи по встановленню кожному працівнику розрядів за Єдиною тарифною сіткою відповідно до його посади чи професії , встановлення посадового окладу (тарифної ставки), вста­новлення доплат та надбавок в бюджетних установах діють тарифі­каційні комісії. Така комісія створюється наказом керівника у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника плано­во-економічного відділу, представника профспілкової організації та інших осіб. Ця комісія на підставі документів про освіту працівни­ка, стаж роботи, дипломи та інші документи і на основі законодав­чих документів визначає розмір тарифних ставок і посадових окладів працівників та складає тарифікаційні списки, в який вказує по кож­ному працівнику і посаді встановлений розмір окладу, надбавки та доплати. Ці списки підписуються членами комісії і затверджуються керівником. Складені комісією тарифікаційні списки є підставою для складання штатного розпису та призначення посадових окладів.

Відрядна форма оплати праці застосовується на тих роботах, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт. Напри­клад, в зубопротезних кабінетах, учбових майстернях тощо.

Специфіка роботи працівників бюджетної сфери зумовлює особ­ливість планування та нормування роботи. Так, в основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогіч­них працівників покладено викладацьку роботу. Законом «Про вищу освіту» встановлено максимальне навчальне навантаження науково- педагогічних працівників — 900 годин на рік, а педагогічних робітни­ків — 720 годин (або це становить 3 години в день, 18 годин на тиж­день). Тривалість робочого дня для лікарів, що зайняті амбулаторним прийомом встановлено 33 години на тиждень, для медичних реєстра­торів, дезінфекторів — 38,5 годин на тиждень.

Колективним договором установи встановлюється перелік посад і професій для яких застосовується ненормований робочий день.

Відповідно до Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року, пра­цівники державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за основним місцем роботи та за сумісництвом, тобто, ви­конувати крім своєї основної роботи іншу роботу на умовах трудово­го договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина у вільний від роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основ­ної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запровадити керівники дер­жавних підприємств, установ і організацій разом з профспілковим комітетом лише щодо окремих професій та посад, зайнятих на важ­ких роботах та роботах зі шкідливим або небезпечними умовами праці, додаткова робота на яких може призвести до негативних на­слідків, що позначиться на стані їх здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження поширюється на осіб, що не досягли 18 років та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати 4 годин в день. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одно­часно з відпусткою по основному місцю роботи.