ТЕМА 9. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

магниевый скраб beletage

1. Економічний зміст, склад і класифікація необоротних ак­тивів.

2. Оцінка та переоцінка необоротних активів .

3.Документальне оформлення операцій руху необоротних активів.

4. Організація аналітичного і синтетичного обліку необо­ротних активів

5. Облік орендованих необоротних активів

6.Облік нематеріальних активів

7.Облік витрат на ремонт

8.Облік витрат на капітальне будівництво, дообладнання, реконструкцію, модернізацію.

9. Облік зносу необоротних активів.

10. Інвентаризація необоротних активів.

Використані джерела

1.Інструкція з обліку необоротних активів бюджетних установ. Наказ Держказначейства України від 17.07. 2000. № 64 в редакції наказу ДКУ № 30 від 21 лютого 2005 року.

2. Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. Наказ Держказначейства та Міністерства економіки від 10.08.2001 року № 142/181.

3.Інструкція зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Наказ Головного управління Держказначейства України та Держкомстату від 2.12.97. № 125/70.

4. Про нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ. Лист Державного казначейства України від 20.12.05. року № 07-04/2362-11163.

1. Економічний зміст, склад і класифікація необоротних активів

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякіс­ного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці — необоротними активами.

В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як осно­вні засоби невиробничого призначення.

Необоротні активи — це сукупність матеріально-речових і не­матеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забез­печують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи від­сутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об'єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Відповідно до Інструкції № 30 у складі необоротних активів об­ліковуються:

Земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, біблі­отечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальне пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові не­титульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали дов­готривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єкти промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні ак­тивів довготривалого використання. Класифікація необоротних ак­тивів представлена на рис. 5.

Класифікація необоротних активів бюджетних установ відріз­няється від класифікації необоротних активів госпрозрахункових підприємств. По-перше, в якості важливої класифікаційної ознаки

виступають такі як, джерела придбання, функціональне призначен­ня активів, право власності, матеріальна форма та інші. Всі ці ознаки мають вплив на організацію їх обліку.

 

З метою бухгалтерського обліку

1. Основні засоби

2.Інші необоротні матеріальні активи

3.Нематеріальні активи

 

З метою нарахування зносу

1.Будинки, споруди, передавальні пристрої.

2.Автотранспорт, меблі, прилади

3.Інші необоротні активи

 

допоміжні

За функціональним призначенням

 

матеріальні

 

нематеріальні

За матеріально- речовою формою

 

діючі

 

За використанням

 

 

 

 

недіючі

 

1

 

 

За джерелами придбання

Орендовані

Власні

 

Рис. 5. Класифікація необоротних активів бюджетних установ.

 

З метою бухгалтерського обліку необоротні активи поділяються на три групи:

-основні засоби;

-інші необоротні матеріальні активи;

-нематеріальні активи.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використо­вуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного ви­користання (експлуатації) яких становить більше одного року і вар­тість яких без податку на додану вартість та інших платежів переви­щує 1000 гривень за одиницю (комплект).

Інші необоротні матеріальні активи — усі інші необоротні акти­ви, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів. Вони обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матері­альні активи». Нематеріальні активи — активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовують­ся установою в процесі виконання основних функцій більше одного року. Для їх обліку призначений рахунок 12 «Нематеріальні активи».

Облікова класифікація необоротних активів поглиблюється від­криттям до синтетичних рахунків 10, 11 та 12 субрахунків, на яких об­ліковуються економічно однорідні активи. Крім того, в межах субра­хунку визначені підгрупи необоротних активів, які є обов'язковими при віднесенні об'єкта до облікової групи, присвоєнні інвентарного номера та нарахуванні зносу. Перелік субрахунків та підгруп необо­ротних активів передбачені Планом рахунків та інструкцією з його використання.

За функціональним призначенням необоротні активи поділя­ються на основні, допоміжні. Функціональне призначення необорот­них активів — це сфера обслуговування діяльності установи. Ті нео­боротні активи, що призначені для використання їх при виконанні статутних функцій є основними (навчальні, лікарняні, лабораторні корпуси, навчальне, медичне, лабораторне, наукове обладнання, кни­госховища тощо). Допоміжні необоротні активи використовуються з метою забезпечення виконання основних функцій. До них належать: адміністративні корпуси, транспортні засоби адміністративного при­значення, канцелярське і господарське обладнання управлінських структурних підрозділів.

На організацію обліку необоротних активів ця класифікація впливу не має. А віднесення об'єктів до основних чи допоміжних встановлюється установою для управлінських цілей.

За матеріально-речовою формою розрізняють:

-матеріальні необоротні активи;

-нематеріальні активи.

Матеріальні активи мають речову форму та обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи». До нематеріальних відносяться активи, що не мають мате­ріальної форми: авторські права, права користування майном, при­родними ресурсами, тощо. Для їх обліку виділений окремий рахунок 12 «Нематеріальні активи», де вони обліковуються за субрахунками, а в її межах ще і за підгрупами.

За ступенем використання вирізняють діючі та недіючі.

Діючі активи — це такі, що використовуються в діяльності уста­нови. Окремі активи можуть бути на складі в запасі, або ж не екс­плуатуватись у зв'язку з модернізацією, капітальним ремонтом тощо. Такі об'єкти є недіючими. Методика обліку активів, як діючих так і не діючих не відрізняється.

За належністю виділяють власні та орендовані необоротні активи.

До власних активів належать, ті що отримані установою з різних джерел відповідно до законодавства та зараховані на баланс устано­ви. При їх надходженні кожному окремому об'єкту присвоюється ін­вентарний номер та відкривається інвентарна карта обліку основних засобів.

При недостатності окремих видів необоротних активів, устано­ва має право орендувати їх на підставі договору оренди. При цьому власні необоротні активи та придбані за угодою фінансової оренди обліковуються в балансі на відповідних рахунках, а отримані в опера­ційну оренду — поза балансом. Об'єкти операційної оренди не є влас­ністю установи і обліковуються на забалансовому рахунку 01 «Орен­довані необоротні активи».

За джерелами придбання в обліку виокремлюються необоротні активи придбані за кошти загального та спеціального фонду.

Джерела придбання необоротних активів є визначальною харак­теристикою при відображення в обліку необоротних активів. Адже, одночасно з оприбуткуванням необоротних активів в обліку здійсню­ється другий запис по відображенню фактичних видатків та створен­ню фондів в необоротних активах.

Потребує детальнішої уваги виділення економічно однорідних груп необоротних активів всередині субрахунків, які називають підгрупами.

Ця класифікація використовується для організації аналітичного обліку та для встановлення норм зношення об'єктів.

Склад і класифікація необоротних активів за обліковими група­ми та підгрупами представлено в наступній таблиці:

Таблиця 50

Склад і класифікація необоротних активів за їх економічним змістом

№ субрахунку та його назва

Номер підгрупи та її зміст

10 «Основні засоби»

101 «Земельні ділянки»

Не встановлено

102 «Капітальні витрати на по­ліпшення земель»

Не встановлено

103 «Будинки та споруди»

1)будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі учбових закладів, лікарень, поліклінік і амбулато­рій, будинків інтернатів для престарілих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клу­бів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій тощо) та іншими установами;

2)будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання;

3)водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, загорожі парків, скве­рів і загальних садів тощо.

104 «Машини та обладнання»

1)силові машини та обладнання;

2)робочі машини та обладнання;

3)вимірювальні прилади;

4)регулюючі прилади та пристрої;

5)лабораторне обладнання;

6)обчислювальна техніка;

7)медичне обладнання;

8)комп'ютерна техніка і її комплектуючі;

9)інші машини та обладнання.

Продовження табл. 50

105 «Транспортні засоби»

1)рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транспорту;

2)рухомий склад повітряного транспорту;

3)гужовий транспорт;

4) виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди та ін);

5)усі види спортивного транспорту.

106 «Інструменти, прилади та інвентар»

1) лінії електропередач, трансмісії та тру­бопроводи з усіма проміжними пристроя­ми необхідними для трансформації (пере­творення) і передачі електроенергії та для переміщення трубопроводами рідких та газоподібних речовин до споживача;

2)інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення а та­кож прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів (елек- тродрелі, гайковерти та ін.);

3) виробничий інвентар та приладдя: ро­бочі столи, верстаки, кафедри, парти, та інші, обладнання з охорони праці. Предме­ти технічного значення (світлокопіюваль­ні рами та ін.);

4) господарський інвентар — предмети конторського та господарського облашту­вання: конторська обстановка, дивани, столи, крісла, друкарські машини, розмно­жувальна апаратура, палатки, інший гос­подарський інвентар.

107 «Робочі і продуктивні тва­рини»

1)робоча худоба;

2)продуктивна і племінна худоба;

3)службові собаки;

4)декоративні тварини;

5) піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки та ін).

108 «Багаторічні насадження»

Не передбачено

Продовження табл. 50

109 «Інші основні засоби»

1) сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн за одиницю(декорації, меблі і реквізити, бутафорії, театральні і націо­нальні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

2) документація з типового проектування незалежно від вартості;

3) навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

11 «Інші необоротні матеріальні активи»

111»Музейні цінності, експо­нати зоопарків, виставок»

1)музейні цінності (незалежно від вар­тості) крім предметів мистецтва та при­родознавства, старовини і народного по­буту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються у порядку, встановленому для обліку цих цінностей у державних музеях;

2)експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалеж­но від вартості.

112 «Бібліотечні фонди»

Не встановлено

113 «Малоцінні необоротні ма­теріальні активи»

Не встановлено

114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття»

1)білизна (сорочки , халати);

2)постільні речі (матраци, подушки, наво­лочки та ін);

3)одяг і обмундирування;

4) взуття, включаючи спеціальне (череви­ки, чоботи, сандалі, валянки та ін);

5)спортивний одяг і взуття.

115 «Тимчасові нетитульні споруди»

Не встановлено

116»Природні ресурси»

Не встановлено

117 «Інвентарна тара»

Не встановлено

118 «Матеріали довгостроко­вого використання»

Не встановлено

227

Продовження табл. 50

119»Необоротні матеріальні активи спеціального призна­чення»

Не встановлено

12 «Нематеріальні активи»

121 «Авторські та суміжні з ни­ми права»

Не встановлено

122 «Інші нематеріальні активи»

Не встановлено

Основними завданнями обліку необоротних активів є:

1— своєчасне і повне документальне оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів;

2— контроль за збереженням та ефективним використанням кож ного об'єкта;

3— нарахування зносу відповідно до чинних норм і правил;

4— повне відображення витрат на ремонт і модернізацію;

5— достовірна оцінка їх в звітності;

6— точне визначення результатів ліквідації необоротних активів;

7— отримання інформації та забезпечення нею користувачів для визначення розрахунково-аналітичних показників установи.

Необоротні активи надходять в установу з різних джерел: при­дбання за кошти, що передбачено кошторисом, безоплатні отримання тощо.

Витрати по придбанню необоротних активів відображаються за кодами:

2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового корис­тування»;

2120 «Капітальне будівництво»;

2130 «Капітальний ремонт»;

2140 «Реконструкція та реставрація».

Відповідно до Закону «Про власність» від 07.02.91 № 697-XII, майно, що обліковується на балансі бюджетних установ, належить їм на правах оперативного управління, для виконання нею своїх функ­цій. Це означає, що розпоряджатись майном установа не має само­стійного права. Тому всі операції з вибуття основних засобів дуже жорстко регулюються законодавством.

2. Оцінка та переоцінка необоротних активів

Необоротні активи у бухгалтерському обліку та звітності відо­бражаються за такою вартістю:

- первісна;

- балансова (залишкова);

- відновна.

Первісна вартість необоротних активів — це вартість, що історич­но склалась, тобто, собівартість за фактичними витратами на їх при­дбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу. Визнача­ється розрахунково.

Відновлювальна вартість необоротних активів — це первісна вар­тість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чин­ного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, ре­конструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необо­ротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У формулі за­стосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Дер­жавним комітетом статистики України. Індексація первісної (віднов- лювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи.

Проіндексована вартість необоротних активів буде вважатися їх обліковою первісною вартістю.

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індек­сації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вар­тості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індек­сації на ці види активів.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводить­ся постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:

-керівника або заступника (голова комісії);

- головного бухгалтера або його заступника (в установах і органі­заціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерсь­кого обліку);

- керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються цен­тралізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгал­терії, які здійснюють облік необоротних активів;

- особи, на яку покладено відповідальність за збереження необо­ротних активів;

-інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці нео­боротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети вони (ціни) у межах одного головного розпо­рядника бюджетних коштів повинні бути однаковими.

Якщо залишкова вартість об'єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його пер­вісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником уста­нови.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу необорот­них активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості активів — керівника і голову комісії.

Індексація проводиться після закінчення року з використанням річного індексу інфляції та відповідно до формули коефіцієнта індек­сації основних засобів в ЗУ «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» (п. 8.3.3).

Коефіцієнт індексації визначається за формулою:

К = [Vo — 10] : 100,

де ha-) — індекс інфляції року за результатами якого проводиться ін­дексація.

Нова (переоцінена) первісна вартість визначається шляхом мно­ження її на визначений коефіцієнт індексації. Одночасно в такому ж порядку індексується сума зносу, нарахованого на необоротні акти­ви, яка склалася на момент проведення індексації.

Приклад. Установою проведено індексацію необоротних активів за минулий звітний рік. Коефіцієнт інфляції в якому становив 112,3. Тоді коефіцієнт індексації буде мати значення (112,3 - 10) : 100 = 1,023. Розрахунки з індексації об'єкта необоротних активів приведені в таб­лиці 51.

Таблиця 51

Розрахунки з індексації необоротних активів

 

За даними обліку

Сума

Коефіцієнт індексації

Нова вартість

Сума дооцінки

Дт

Кт

 

1. Первісна вартість

11500

1,023

11764,50

264,50

н

и

2. Знос

8625

1,023

8823,38

198,38

10

13

о

3. Залишкова вар­тість (р.1-р.2)

2875

2941,12

66,12

10

401

Як бачимо, нову переоцінену вартість отримують множенням первісної вартості на коефіцієнт, і також суму переоціненого зносу отримують множенням суми зносу на коефіцієнт індексації. В об­ліку проводиться дооцінка зносу (різниця в значеннях) та дооцінка залишкової вартості (різниця в значеннях). В цілому вони станови­тимуть суму дооцінки первісної вартості. При отриманні уцінки нео­боротних активів зменшується їх первісна вартість та сума зносу.

Таблиця 52

Кореспонденції рахунків за результатами індексації

Зміст запису

Дт

Кт

Після проведення дооцінки збільшена залишкова вартість основних засобів 66 грн

101-122

401

на суму дооцінки зносу 198 грн

101-122

13

Якщо за проведеною індексацією має місце уцінка, то записи будуть такі:

 

 

На суму уцінки залишкової вартості

401

101-122

На суму уцінки зносу

131-133

101-122

Приклад 2. На момент переоцінки первісна вартість комп'ютера становила 2500 грн, сума зносу — 2500 грн. Отже залишкова вар­тість — 0 грн. Комісія дооцінила первісну вартість на суму 700 грн.

Тоді первісна вартість становитиме 3200 грн, а сума зносу — не змі­нюється — 2500 грн.

Кореспонденція: Дт 10 Кт 401 на суму 700 грн.

До первісної вартості необоротних активів не включаються вит­рати:

• Витрати з наймання транспорту для перевезення необоротних активів. Вони відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

• Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отри­манні (купівлі) необоротних активів. Вони відносяться на фак­тичні видатки за кодом економічної класифікації видатків, що призначений для придбання цих активів.

В залежності від джерела придбання суми ПДВ відносяться:

-при придбанні їх за рахунок коштів загального фонду у всіх ви­падках на витрати установи в дебет рахунків 801,802 по коду основного платежу.

-при придбанні необоротних активів за рахунок коштів спеці­ального фонду можуть мати місце такі ситуації:

а)ПДВ відноситься в склад податкового кредиту з ПДВ якщо установа здійснює діяльність, що підлягає обкладенню ПДВ, зареєстрована як платник ПДВ та придбаються необоротні активи по оподатковуваних операціях;

б) ПДВ списується на витрати по спеціальних коштах в дебет рахунків 811-813 за відповідним кодом, якщо установа не являється платником ПДВ.

• Податки та збори, інші послуги та інші видатки, які сплачу­ються при придбанні. Вони відносяться на фактичні видатки бюджетної установи.

• Вартість робіт щодо встановлення структурованої кабельної системи, настройки локальної обчислювальної мережі тощо, а також витратні матеріали (кабельні лотки, монтажні панелі, розетки, коректори тощо), що використані при проведенні та­ких робіт. Їх вартість списується на фактичні видатки на під­ставі виправдних документів(актів виконаних робіт тощо).

• Витрати на поточний та капітальний ремонт відносяться на ви­датки за відповідними кодами економічної класифікації видат­ків.

Інструкцією з обліку необоротних активів передбачено, що капі­тальні витрати на поліпшення земель включаються у вартість необо­ротних активів щорічно в сумі витрат, які відносяться до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт. Облік капітальних витрат на поліпшення земель ведеться шля­хом розподілу на такі заходи:

-планування земельних ділянок,

-викорчовування площ під оранку,

-очищення водоймищ.

При цьому зазначається займана площа й вартість виконаних ро­біт за кожним заходом.

Капітальні вкладення в багаторічні насадження вводяться в склад необоротних активів щорічно у сумі витрат на прийняті в експлуата­цію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

У разі придбання (будівництва) будинків бюджетними установа­ми, що призначені для проживання і які є власністю установи, такі будинки перебувають на бухгалтерському обліку в бюджетній уста­нові. У такому ж порядку обліковуються житлові приміщення для військовослужбовців, які будуються у військових містечках для їх проживання. При спорудженні житла із залученням у порядку па­йової участі коштів установ, організацій та при придбанні квартир у будинках, які перебувають у комунальній власності і обліковуються в органах місцевого самоврядування, витрати, пов'язані з цим при­дбанням, списуються на фактичні видатки бюджетної установи.

Для правильного обліку витрат, пов'язаних з придбанням житла та самого житла, необхідно мати документальне підтвердження права власності на це житло.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання з на­уковою метою та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбан­ня необоротних активів, відноситься на видатки установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліо­тек, обліковуються за груповим обліком та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, у тому числі і на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Необоротні активи, які перебувають у системі одного головного розпорядника коштів і мають однакове функціональне призначення та однакову вартість, обліковуються на одних і тих же субрахунках бухгалтерського обліку.

Отримання установами необоротних активів як гуманітарної до­помоги, проводиться відповідно до Закону України «Про гуманітар­ну допомогу» , інших нормативно-правових актів.

Необоротні активи, отримані безоплатно у вигляді безповоротної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керів­ника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгал­терії та представник установи вищого рівня.

Необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, за­раховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю установи, що їх передала, з наведенням нарахованої суми зносу за повну кількість календарних місяців їх перебування в екс­плуатації

Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кіль­кість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. Оцінка необоротних акти­вів здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». При отриманні необоротних активів, що були у користуванні, вказується процент їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському облі­ку. Одночасно проставляється інвентарний номер, про що робиться запис в акті прийняття цінностей.

3. Документальне оформлення операцій руху необоротних активів

Типові форми первинних документів по оформленню надход­ження та списання необоротних активів затверджено Наказом Го­ловного управління Держказначейства України та Держкомстату від 2.12.97. № 125/70 в «Інструкції зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюдже­тів». Цією Інструкцією та іншими нормативними актами встановле­ний наступний порядок оформлення цих операцій.

Об'єкти, що надходять в установу приймає в експлуатацію спе­ціально створена наказом керівника комісія. Вона оглядає об'єкт і оформляє Акт приймання-передачі основних засобів ф. № ОЗ-1 (бюджет) в двох примірниках. Один — для установи, що приймає, а інший — для підприємства, що продає чи передає об'єкт. Його під­писують всі члени комісії, матеріально-відповідальна особа, а за­тверджує керівник. Акт складається на кожний об'єкт. Проте при прийнятті до обліку господарського інвентарю, інструментів, облад­нання, та інших однотипних об'єктів, що мають однакову вартість складається загальний акт.

Необоротні активи, отримані безоплатно у вигляді безповорот­ної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерії та представник установи вищого рівня. Комісія складає акт в якому зазначає кількість і вартість отриманих матеріальних цін­ностей за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Якщо, пе­редаються об'єкти, що були в експлуатації, то в акті вказують процент їх зносу та суму зносу. Акт складається в двох примірниках: 1 — для сторони, що приймає, і 1 — для сторони, що передає.

Бухгалтерський облік земельної ділянки здійснюється з дати придбання (надання у користування). Земельні ділянки беруться на облік на підставі державного акта на право власності на земельну ді­лянку. В цьому документі встановлено площа та вартість земельних ділянок.

Вибуття основних засобів може здійснюватись по таких причинах:

- непридатність для подальшого використання;

- виявлені під час інвентаризації нестачі;

-через фізичне і моральне старіння;

- пошкодження від аварій чи стихійного лиха (за умови, що від­новлення їх неможливе або економічно недоцільне і вони не можуть бути реалізовані).

Знос основних засобів в розмірі 100% не є підставою для списан­ня. Повинен бути встановлений факт їх непридатності для подальшо­го використання.

Для визначення непридатності основних засобів для подальшої експлуатації, виявлення причин списання та визначення подальших подій щодо необоротних активів — продаж, ліквідація чи безоплатна передача, вирішує створена наказом керівника постійно діюча комі­сія.

Комісія проводить огляд об'єкта, технічної документації, реаль­ного стану, проценту зношеності і виносить рішення щодо його по­дальшого використання.

Оскільки майно бюджетних установ є державною власністю, то дозвіл на списання основних засобів в залежності від їх первісної вар­тості надаються керівниками різного рівня.

Так, для бюджетних установ, що утримуються за рахунок держав­ного бюджету, встановлені такі вартісні обмеження щодо прийняття рішення про списання необоротних активів:

1)вартістю за одиницю об'єкта до 5000 грн — з дозволу керівника установи;

2)вартістю за одиницю від 5000 до 10000 грн — з дозволу вищої організації;

3)вартістю понад 10000 грн — з дозволу центрального органу влади чи іншого головного розпорядника коштів.

Для установ, що утримуються а рахунок місцевого бюджету вста­новлено:

1) вартість за одиницю 2500 грн — з дозволу керівника установи;

2)вартістю від 2500 до 5000 грн — з дозволу вищої установи;

3) вартістю за одиницю понад 5000 грн — з дозволу місцевої дер­жавної адміністрації.

Тому при встановленні непридатності об'єктів до подальшої екс­плуатації комісія виносить рішення про списання та узгоджує його з керівником установи та, якщо це необхідно, надсилає до вищого органу запит про дозвіл на списання об'єктів (за підписом керівника установи).

Комісія на підставі технічної документації встановлює комплек­тність основних засобів, наявність в них дорогоцінного каміння чи металів.

Для оцінки придатності окремих об'єктів основних засобів: ком­п'ютерів, холодильників, телевізорів та іншої складної техніки запро­шується спеціаліст сторонньої організації, який дає заключення про стан об'єктів та можливість їх експлуатації. Такий висновок оформля­ється Актом за підписом експерта та печаткою організації, де він пра­цює. Дані цього Акту включаються до «Акту на списання основних засобів» ф. ОЗ-3(бюджет), а сам Акт є додатком до ф. ОЗ-3 (бюджет).

Важливим моментом є встановлення винних осіб у передчасному вибутті об'єкта, бо саме вони несуть матеріальну відповідальність за від­шкодування завданих збитків установі відповідно до Порядку № 116.

Комісія також оцінює вартість деталей та інших технічних меха­нізмів, що придатні для подальшого використання і складає на них додатковий акт, в якому вказує їх назви, кількість та вартість.

Комісія по списанню також контролює розбирання об'єктів та отримання з них матеріальних цінностей, вузлів, деталей, матеріалів із кольорових та дорогоцінних металів, визначення їх кількості та ваги, та передачі їх на зберігання.

Оглянувши об'єкт комісія може запропонувати продати чи без­оплатно передати об'єкт іншим установам.

Продаж об'єктів здійснюється виключно через аукціон або ж за конкурсом відповідно до «Порядку відчуження об'єктів державної власності» № 803 від 06.06.2007 р.

Відчуження майна здійснюється шляхом його продажу, об'єднан­ня вкладів учасників (простого товариства) за договором про спільну діяльність (якщо за договором простого товариства виникає право спільної власності на таке майно).

Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом госпо­дарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надан­ня на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном.

Майно, що підлягає відчуженню оцінюється професійними оцін- щиками на основі Звіту про оцінку майна.

Відчуження майна шляхом його продажу здійснюється на кон­курентних засадах через біржі, аукціони, за конкурсом. Аукціон або конкурс проводиться за наявності не менш як двох учасників.

Кошти від продажу майна спрямовуються:

- при продажу нерухомого майна — у дохід відповідного бюдже­ту, за рахунок якого утримується установа;

- при реалізації іншого майна — на ремонт, модернізацію, прид­бання нових необоротних активів і матеріальних цінностей (крім будівель і споруд), а також на витрати за кошторисом.

Безоплатна передача здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 21.09.98 р. № 1482 «Про передачу об'єктів державної та ко­мунальної власності».

Об'єкти, які неможливо продати чи передати безоплатно підляга­ють ліквідації.

По результатах своєї роботи комісія складає акти типової форми:

1. «Акт на списання основних засобів» ф. ОЗ-3 (бюджет).

2. «Акт на списання автотранспортних засобів» ф. ОЗ-4 (бюд­жет).

3. «Акт на списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури ф. ОЗ-5 (бюджет).

Всі акти складаються в 2-х примірниках. Один передається в бух­галтерію, а один — матеріально-відповідальній особі, яка на підставі цього акту робить запис в Інвентарний список про вибуття об'єкта.

Акти на списання підписуються членами комісії та затверджу­ються керівником.

Списання з балансу основних засобів, до повного зносу не допус­кається (крім випадків аварій, стихійного лиха, нестач).

Якщо непридатність є наслідком аварії, то до акта додається копія акта про аварію, пояснення про причини аварії та вказуються винні особи.

Від ліквідації об'єктів та їх розбирання і демонтажу отримують матеріальні цінності, що можна використати. Їх перелік, кількість та вартість вказують на зворотній стороні Акта на списання основних засобів в розділі «Результати від списання об'єкта». А на передачу їх у підзвіт матеріально-відповідальній особі складають накладну або Акт приймання матеріальних цінностей.

Одночасно до органів держказначейства надається Довідка про надходження в натуральній формі, де зазначається вартість отрима­них матеріалів. На підставі цієї Довідки держказначейство зараховує вказану суму на спецрахунок і одночасно проводить касові видатки.

Основні засоби бюджетних установ можуть містити в складі окре­мих вузлів і деталей дорогоцінні метали та каміння.

Наявність таких деталей повинно бути вказано в інвентарній картці основних засобів в розділі «коротка індивідуальна характерис­тика об'єкта», до якої вони вносяться за даними технічного паспорта про назву і масу дорогоцінних металів.

Забороняється знищувати, викидати, здавати в брухт із кольоро­вих та чорних металів техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, без попереднього їх вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей.

Тому при списанні таких засобів комісія контролює зняття таких деталей і вузлів і при цьому оформляється окремий акт, в якому вка­зується перелік деталей, що мають у своєму складі дорогоцінні ме­тали, які підлягають вилученню та передачі на переробку. Цей Акт додається до Акту ф. ОЗ-3.

Зняті деталі та вузли, що містять дорогоцінні метали ставляться у підзвіт спеціально призначеному для цього працівнику, який зберігає ці деталі та по мірі їх надходження здає спеціалізованим підприєм­ствам, що мають ліцензію на право діяльності по вилученню дорого­цінних металів із вузлів та деталей.

Законом Про державний бюджет на відповідний рік встановлю­ється частка надходжень бюджетним установам та в державний бю­джет виручки від продажу дорогоцінних металів. Наприклад, 50% ви­ручки направляється в бюджет, а 50% — установі.

4. Організація аналітичного і синтетичного обліку необоротних активів

В бюджетних установах аналітичний облік необоротних активів залежить від облікової групи, тому розглянемо кожну з них.

Основні засоби

До основних засобів належать матеріальні активи, які використо­вуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, строк корисного використання яких більше одного року і вартість яких без податку на додану вар­тість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комп­лект).

Строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний пе­ріод часу, протягом якого основні засоби будуть використовувати­ся установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Строк корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів уста­нови встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостій­но в момент придбання активу. У межах одного головного розпоряд­ника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк їх корисної експлуатації.

При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації осно­вних засобів слід ураховувати:

-очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

-правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно вико­ристовувати протягом тривалого періоду часу.

До основних засобів належать незалежно від вартості:

1) сільськогосподарські машини та знаряддя;

2) будівельний механізований інструмент;

3) робочі та продуктивні тварини;

4)усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

5) документація з типового проектування.

Перелічені об'єкти враховуються на рахунку 10 «Основні засо­би», до якого відкриваються такі субрахунки:

101— земельні ділянки;

102— Капітальні витрати на поліпшення земель;

103— Будинки та споруди;

104— Машини та обладнання;

105— Транспортні засоби;

106— Інструменти, прилади, інвентар;

107— Робочі і продуктивні тварини;

108— Багаторічні насадження;

109— інші основні засоби.

На субрахунку 101 «Земельні ділянки» обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана та/або надана для корис­тування установі, в тому числі здавання в оренду.

На рахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» об­ліковуються капітальні витрати на покращання земель. До них відно­сяться витрати неінвентарного характеру (не пов'язані з будівництвом споруд) на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення зе­мель для сільськогосподарського використання, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, кор­чування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізан­ня купин, розчищення чагарників, очищення водойм тощо).

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» обліковуються за виді­леними підгрупами будинки та споруди.

На субрахунку 104 «Машини та обладнання» обліковуються си­лові машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірю­вальні прилади, регулюючі прилади і пристрої, лабораторне облад­нання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, інші машини та обладнання з виділенням в окремі підгрупи.

На цьому субрахунку обліковуються мобільні телефони, якщо їх вартість перевищує 1000 грн. Якщо ж їх вартість менше цієї суми, вони обліковуються на рахунку 113 «Малоцінні необоротні матері­альні активи».

На субрахунку 105 «Транспортні засоби» обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і ванта­жів незалежно від вартості. Виділені підгрупи транспортних засобів.

На субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» обліко­вуються передавальні пристрої — лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи, інструменти, виробничий інвентар та приладдя за встановленими підгрупами.

По рахунку 107 обліковуються робочі, продуктивні, племінні, тварини, а також службові собаки, декоративні тварини, піддослідні тварини.

По рахунку 108 «Багаторічні насадження» обліковуються штучні багаторічні насадження, декоративні насадження на вулицях, парках, на території установи чи інше, штучні насадження ботанічних садів та інші багаторічні насадження.

На субрахунку 109 « Інші основні засоби» обліковуються з ви­діленням в окремі підгрупи сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн за одиницю, документація з типового проектування не­залежно від вартості, кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

Перелік підгруп до субрахунків приведений в Таблиці 50, що приведена раніше.

Організація аналітичного обліку характеризується наступним:

1. Основні засоби обліковуються по кожному окремому об'єкту за встановленими обліковими групами та матеріально-відповідаль­ними особами.

Об'єкт основних засобів — це:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуго­вування загальні пристосування, приладдя, керування та єди­ний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може викону­вати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється у