16. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

магниевый скраб beletage

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(В)БО 7 «Основні засоби». Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно з ПБО 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки, у складі комплексу, а не самостійно.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;

його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

матеріальність (мають матеріальну форму):

призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби») № 92 від 27.04.2000 p.:

первісна вартість;

переоцінена вартість;

залишкова вартість;

справедлива вартість;

вартість, яка амортизується;

ліквідаційна вартість.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість — ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Балансова вартість (відповідно до П(В)БО 7 «Основні засоби») — це сума, за якою актив включається до Балансу після вирахування будь-якої суми нарахованого зносу (амортизації).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

17. Облік капітальних інвестицій (порядок здійснення капітальних інвестицій на придбання та виготовлення необоротних активів, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Надходження основних засобів на підприємство здійснюється за такими способами:

створення за допомогою будівництва (підрядним або господарським способом) і виготовлення власними силами;

придбання за грошові кошти;

одержання внесків у статутний капітал:

від резидентів,

від нерезидентів;

переведення з оборотних активів (товарів, готової продукції тощо);

безоплатного отримання;

одержання в обмін на подібні та неподібні об'єкти;

оприбуткування раніше не облікованих на балансі;

переведення неправильно зарахованих раніше до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Створені та куплені основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що являє собою фактичну вартість їх створення чи придбання або справедливу вартість за іншими надходженнями, крім переведення з малоцінних предметів. Справедлива вартість визначається на підставі цін ринків України чи цін міжнародних ринків залежно від того, звідки одержано об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта згідно з пунктом 8, П(В)БО 7 складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою (транспортно-заготівельні тощо).

Витрати иа оплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання, за які визначені загальною сумою, розраховується розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Введення в експлуатацію придбаних і створених і зарахування іншого надходження основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передання основних засобів типової форми № 03-1, що складається комісією, призначеною наказом керівника підприємства.

В Акті вказуються первинна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається технічна документація об'єкта. Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер і відкривається інвентарна картка типової форми № 03-6. Вона є регістром аналітичного обліку.

На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли на підприємство в одному місяці та будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий строк корисного використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.

Картки основних засобів систематизуються за їхніми класифікаційними групами та місцями експлуатації, Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. № 03-7).

Як уже зазначалося, за місцями використання (знаходження) облік основних засобів ведеться в інвентарних списках (ф. № 03-9). Щомісячно підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти основних засобів, що надійшли на підприємство, заносяться в картки обліку основних засобів (ф. № 03-8), які ведуться в розрізі груп останніх. Ці картки заміняють аналітичні відомості за рахунком 10 «Основні засоби». Тому їхній загальний підсумок щомісячно зіставляється з підсумком синтетичного обліку даного рахунка. Контроль за збереженням основних засобів забезпечують матеріально відповідальні особи, які ведуть їх облік за інвентарними об'єктами, місцем використання або зберігання.

Витрати на придбання та на створення основних засобів є капітальними інвестиціями та обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» — на відповідних субрахунках: 151 — «Капітальне будівництво», 152 — «Придбання (виготовлення) основних засобів» та 155 — «Формування основного стада», на яких формується первісна вартість об'єкта.

У випадках, якщо інші надходження основних засобів (безоплатно, внески в статутний капітал, не облікованих, переведення з оборотних активів) не вимагають додаткових витрат з доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання, вони не є капітальними інвестиціями й одразу зараховуються на рахунок 10 «Основні засоби» на відповідні субрахунки.

Синтетичний облік ведеться на рахунку 10 «Основні засоби». Перелік груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів установлений П(В)БО 7 «Основні засоби» та визначає субрахунки до рахунків 10 «Основні засоби».

Рахунок 10 «Основні засоби» активний. Дебетове сальдо означає первісну вартість основних засобів, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Обороти за дебетом — це надходження основних засобів на баланс підприємства (придбаних, створених, безоплатно отриманих), сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки об'єкта основних засобів.

Обороти за кредитом — це вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.