42. Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

магниевый скраб beletage

Облігація — цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Випустити облігації може будь-яке підприємство за рішенням власників в межах 10 % статутного капіталу. Для цього воно повинно отримати дозвіл комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює реєстрацію емісії. Після реєстрації емітентові видається свідоцтво, яке є підставою для друкування сертифікатів цінних паперів.

У сертифікаті вказується номінальна вартість облігації, яку вона досягає за період погашення.

Часто облігації розміщуються за вартістю, що відрізняється від номінальної: з дисконтом або премією.

При розміщенні облігації визначається ставка відсотків за облігацією, що є платою за користування позиковими коштами, а також періоди їх виплат.

Витрати на сплату відсотків повинні визначатися за ринковою ставкою, незважаючи на те що сума нарахованих відсотків базується на визначеній ставці відсотків.

Відсотки нараховуються у кожному звітному періоді незалежно від дати їх виплати за принципом нарахування.

Довгострокові зобов'язання за облігаціями визнаються за теперішньою вартістю.

Якщо ринкова ставка відсотка дорівнює визначеній на момент емісії ставці відсотка, облігація може реалізовуватися за номінальною вартістю.

Для обліку зобов'язань за довгостроковими облігаціями використовується рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями». Цей рахунок використовується для розрахунків з особами, що придбали облігації, за випущеними та розміщеними облігаціями власної емісії.

Рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» має такі субрахунки:

«Зобов'язання за облігаціями»;

«Премія за випущеними облігаціями»;

«Дисконт за випущеними облігаціями».

За кредитом субрахунка 521 «Зобов'язання за облігаціями» ведеться облік зобов'язань за довгостроковими облігаціями за номінальною вартістю. За дебетом цього рахунка відображається погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій.

Субрахунок 522 «Премія за випущеними облігаціями» використовується для обліку нарахованих сум премій та їх амортизації до досягнення номінальної вартості облігації або до моменту її продажу. Розмір премії за облігацією залежить від ціни розміщення облігації та її номінальної вартості і є різницею між ними. Сума нарахованої амортизації відображається за кредитом субрахунка 522 «Премія за випущеними облігаціями», її амортизація (списання) — за дебетом рахунка. Амортизація премії здійснюється виходячи з її розміру та терміну емісії облігації.

Субрахунок 523 «Дисконт за випущеними облігаціями» використовується для обліку дисконту за розміщеними облігаціями. Розмір дисконту залежить від номінальної вартості облігації та вартості її розміщення і визначається як різниця між ними. Сума дисконту відображається за дебетом субрахунка 523 «Дисконт за випущеними облігаціями», його амортизація (списання) — за кредитом рахунка. Сума дисконту, що списується у звітному періоді, залежить від розміру визнаного дисконту та терміну, який залишився до погашення облігації. Синтетичний облік зобов'язань по облігаціях ведуть у журналі № 3 та відомості 3,4.

Облік довгострокових зобов'язань з оренди

Фінансова оренда — це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив. При цьому право власності на актив може передаватись після закінчення терміну оренди.

Будь-яка інша оренда, що не передбачає взагалі передачі ризиків та вигід від володіння майном, вважається операційною.

За П(С)БО 14 «Оренда» оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

Орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди.

Орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання.

Строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди.

Теперішня мінімальна вартість орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди.

При передачі майна у фінансову оренду його вартість одночасно із зобов'язаннями відображається за балансом орендаря у сумі мінімальних орендних платежів.

Мінімальні орендні платежі — платежі, що здійснюються або можуть здійснюватись орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням непередбаченої орендної плати, вартості послуг та податків, що підлягають поверненню орендодавцю) на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантованою ліквідаційною вартістю для орендаря — це частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною;

для орендодавця — це частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Негарантована ліквідаційна вартість — це частина ліквідаційної вартості зданого в оренду активу, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною. Фінансова оренда визнається орендарями за балансом як активи та зобов'язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості майна на початку оренди або за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Для обчислення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів використовують орендну ставку відсотка.

Орендна ставка відсотка — це ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантова- ної ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості фінансової оренди на початок строку оренди. Якщо фактор дисконту визначити неможливо, слід застосовувати ставку відсотка за іншими податками орендаря.

Облік активів, отриманих у фінансову оренду, ведеться на субрахунках рахунка 10 «Основні засоби» або «Інші необоротні матеріальні активи» залежно від виду майна. Одночасно облік зобов'язань із фінансової оренди ведеться на рахунку 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди»:

Рахунок 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» має такі субрахунки:

«Зобов'язання з фінансової оренди»;

«Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів». За кредитом рахунка 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» відображається нарахування заборгованості перед орендодавцем за отримані об'єкти довгострокової оренди, за дебетом — її погашення, переведення до поточних зобов'язань, списання тощо.

Аналітичний облік зобов'язань з оренди ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.

Окрім вартості об'єкта оренди орендар сплачує орендарю відсотки за користування майном.

Зобов'язання за нарахованими відсотками обліковуються за кредитом рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» з одночасним визнанням фінансових витрат на рахунку 952 «Інші фінансові витрати». При цьому складається обліковий запис:

Дебет 952 «Інші фінансові витрати» Кредит 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

Протягом терміну використання активу орендарем нараховується амортизація за методом передбаченим обліковою політикою для відповідної групи основних засобів.

Синтетичний облік довгострокових зобов'язань з оренди ведуть у журналі № 3.

43. Класифікація та облік витрат за елементами (на рахунках класу 8) (характеристика елементів витрат, загальний порядок обліку витрат за елементами з використанням рахунку 8 класу)

Витрати в розрізі елементів витрат відображаються в II розділі Звіту про фінансові результати та групуються за такими видами:

у матеріальні витрати;

S витрати на оплату праці;

S відрахування на соціальні заходи;

S амортизація;

S інші операційні витрати.

До складу матеріальних включаються витрати на виробництво за таким переліком:

сировина (продукція добувної промисловості, сільського, лісового).

вода на технологічні та господарські потреби;

будівельні матеріали;

запасні частини;

тара і тарні матеріали;

допоміжні матеріали;

відходи виробництва;

інші види матеріальних ресурсів.

До складу витрат на оплату праці відносять заробітну плату за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату.

До складу відрахувань на соціальне страхування відносять витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, медичне страхування та інші види в установленому порядку за тарифами у процентах до фонду оплати праці.

До складу елемента «амортизація «відносяться витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів за обраним методом і нормами відрахувань.

До інших відносяться такі витрати, котрі не відображені у попередніх елементах (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, матеріальна допомога тощо).

Облік витрат за елементами ведуть на рахунках класу 8 «Витрати за елементами», склад і призначеняя яких наведено в таблиці.

Таблиця

склад і призначення рахунків класу 8

Код рахунка

Назва рахунка

Призначення

80

Матеріальні витрати

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період

81

Витрати на оплату праці

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період

Закінчення табл.

Код рахунка

Назва рахунка

Призначення

82

Відрахування на соціальні заходи

Для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи

83

Амортизація

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів

84

Інші операційні витрати

Для обліку операційних витрати, що не відображаються на інших рахунках класу 8

44. Облік собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) (характеристика рахунку, склад собівартості реалізованої продукції, синтетичний і аналітичний облік)

Рахунки класу «Витрати діяльності» застосовують для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

За дебетом рахунків відображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати».

Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконання робіт, наукових послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів, страхових виплат відповідно до договорів страхування, за кредитом —списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

«Собівартість реалізованої готової продукції»;

«Собівартість реалізованих товарів»;

«Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

«Страхові виплати».

На субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

На субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт, послуг.

На субрахунку 904 «Страхові виплати» підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування», узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування при настанні страхового випадку.

Дебіт рахунку 90 «Собівартість реалізації» узагальнюються у журналі № 5 (5А).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

S прямі матеріальні витрати;

S прямі витрати на оплату праці;

S інші прямі витрати;

S змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві. Перелік витрат, що включається до виробничої собівартості нововведення в таблиці.