1.3. Визначення середньооблікової чисельності працюючих на підприємствах малого бізнесу

Підприємницька діяльність в Україні, як і в багатьох інших державах, пов'язана з певними обмеженнями. Ми вже з'ясували, що існують два кількісні критерії віднесення суб'єктів господарювання до категорії підприємств малого бізнесу, які дають право розраховувати на спрощення бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності:

середньооблікова чисельність працюючих;

обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно Узагальнюючому податковому роз'ясненню про застосування положень Указу Президента України № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», затвердженого наказом ДПАУ від 23 червня 2006 року № 352, при визначенні середньооблікової чисельності працюючих і обсягу виручки необхідно використовувати відповідні дані за календарний рік.

Середньооблікова чисельність працюючих згідно абзацу 4 п. 1 Указу Президента України № 727 (Указу про єдиний податок) визначається за методикою, затвердженою органами статистики. Таким чином, з 01.01.2006 р. слід використовувати Інструкцію зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286.

Суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи визначають середньооблікову чисельність з урахуванням працюючих за сумісництвом і за договорами цивільно-правового характеру (договори підряду і т. п.), а також працівників представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Інструкцією зі статистики кількості працівників № 286 викладено дві методики розрахунку середньої кількості працівників і розглядається 2 показники:

середня кількість працівників підприємства, тобто фактично зайнятих на підприємстві;

середня кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості. Це умовна величина, що є рівною кількості осіб, яких слід залучити для роботи на повний робочий день. Як правило вона не відповідає реальній кількості працюючих.

Середня кількість працівників визначається за місяць як сума:

середньооблікової кількості штатних працівників;

середньооблікової кількості зовнішніх сумісників;

середньооблікової кількості працівників, що працюють за цивільно-правовими договорами (ЦПД).

Щодня людину враховують як цілу одиницю, а особливості графіка її роботи не враховуються. За вихідні, святкові і неробочі дні дані залишаються на рівні останнього робочого дня.

Для обчислення показників середньої кількості за місяць потрібно скласти щоденні дані про кількість тих, що працюють, розділити на кількість календарних днів в місяці і округлити до цілого числа.

Наведемо приклад розрахунку першого показника — середньо- облікової чисельності персоналу малого підприємства за березень місяць на підставі таких умовних даних: у штаті підприємства на 1 березня числиться 31 працівник, всі працюють по 8 годин в день, крім однієї особи, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років; поза штатом — 8 сумісників (кожен працює півдня — 4 години), 10 працівників залучено до виконання робіт за договорами підряду. Один з штатних працівників знаходився в оплачуваній відпустці (15 календарних днів з 17 по 31 число), 1 працівник хворів (10 календарних днів з 12 по 21 число), 2 працівники знаходилися в неоплачуваній відпустці (кожен по 3 календарних дні): перший — з 5 по 8 число, другий — з 19 по 21 число. З 11 числа в штат підприємства було прийнято одного працівника. Додаткові дані: кількість календарних днів в березні — 31, робочих — 20, нормальна тривалість робочого дня — 8 годин, у передсвятковий день — 7 годин.

Розглянемо порядок визначення середньої кількості працівників підприємства за місяць. Для зручності приведемо початкові дані в табличній формі. У табл. 1.3 приведені як штатні працівники, так і зовнішні сумісники, а також працівники, залучені до роботи за договорами підряду.

В першу чергу виконують розрахунок, що стосується штатних працівників.

У розрахунку середньої кількості працівників беруть участь як присутні, так і тимчасово відсутні штатні працівники (наприклад, ті що знаходяться в оплачуваній відпустці і у відпустці без збереження заробітної плати, відсутні внаслідок хвороби, а також працівники, що допустили прогул, і т. ін.), тобто всі працівники, що знаходяться в трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Штатні працівники, що працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, враховуються за кожен календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, обумовлені при зарахуванні на роботу (вказані працівники в нашому прикладі не значаться).

У розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу не враховуються працівники, що знаходяться у відпустках по вагітності і пологам або по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи усиновлення новонародженої дитини безпосередньо з пологового будинку (nn. 2.5.8 — 2.5.9 Інструкції зі статистики кількості працівників № 286). Облік цих категорій працівників ведеться окремо (вказані працівники в нашому прикладі значаться у кількості однієї штатної особи).

Таблиця 1.3

КІЛЬКІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВКЛЮЧЕННЮ В РОЗРАХУНОК ЗА ДАТАМИ

Дата

Осіб

Дата

Осіб

01.12 суб.

48*

17.12

49

02.12 нед.

48

18.12

49

03.12

48

19.12

49

04.12.

48

20.12

49

05.12

48

21.12

49