1.4. Класифікація сервісів Інтернету та характеристика їх призначення

Сервіси, що надаються через мережу Інтернет, можна розділити на дві основні категорії:

-     відкладені — основною ознакою цієї групи є наявність тимча­сової перерви між запитом і одержанням інформації;

-     прямі — характерні тим, що інформація згідно з запитом на­дається негайно. Якщо від одержувача інформації вимагається негайна реакція на неї, то такий сервіс має інтерактивний ха­рактер.

Електронна пошта (e-mail) — найперший і найпоширеніший сер­віс Інтернету. Це сервіс відкладеного читання (off-line). Користувач посилає повідомлення й адресат одержує його на свій комп'ютер через деякий проміжок часу. Електронний лист складається із за­головків, що містять службову інформацію (про автора листа, одер­жувача, шляхи проходження через мережу та ін.), і тексту листа. Електронний лист можна доповнити цифровим підписом і зашифру­вати. Швидкість пересилання складає, в середньому, кілька хвилин. При цьому вартість електронної пошти мінімальна і не залежить від відстані. Основними перевагами електронної пошти є простота, де­шевизна й універсальність.

Практично всі послуги Інтернету, що використовуються зазвичай як послуги прямого доступу (on-line), мають інтерфейс електронної по­шти, так що навіть якщо у користувача немає доступу до Інтернету в ре­жимі прямого доступу, він може отримувати велику частину інформації, що зберігається в Інтернеті, за допомогою дешевої електронної пошти.

Електронна пошта, як один з інтернет-інструментів, має ряд пере­ваг порівняно з традиційною «паперовою» поштою:

1. Листи йдуть значно швидше.

2. Можливе автоматичне одержання повідомлення про вручення.

3. Листи не губляться i доставляються цілодобово.

4.    Адреса прив'язана не до географічної точки, а до конкретної людини.

Інші переваги та недоліки електронної пошти зображено на рис. 1.5.

В мережі Інтернет для роботи з електронною поштою використо­вуються прикладні протоколи SMTP, POP, IMAP. Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol — простий протокол передачі пошти) підтримує передачу повідомлень між довільними вузлами мережі. Маючи механізми проміжного збереження пошти i підвищення на­дійності доставки, протокол SMTP припускає використання різно­манітних транспортних служб i поштових серверів. Він може пра­цювати навіть у мережах, що не підтримують протоколів TCP/IP. Протокол SMTP дозволяє групувати повідомлення на адресу одного одержувача i розмноження копій e-mail-повідомлення для передачі за різними адресами.

POP (Post Office Protocol) дає кінцевому користувачу доступ до його електронних повідомлень. POP-клієнти при запиті корис­тувача на одержання пошти зажадають ввести пароль, що підвищує конфідєнційність листування. Запити програм-клiєнтiв відстежу- ються доменом (daemon) — процесом, що знаходиться у «сплячому» стані деякий час в UNIX-системах. Так, pop3d — це домен, що дозво­ляє користувачу не тільки одержати листа, але й відправити свої по­відомлення через e-mail.

Після того, як користувач визначився із своїм адміністратором щодо свого ідентифікатора i пароля, він одержує власну унікальну адресу і відповідно можливість відправляти й одержувати поштові повідомлення через Інтернет. Електронна адреса будь-якого корис­тувача, детально описує, хто він (вона) i де він (вона) розміщуються в мережі. Електронна пошта знаходить адресата завдяки унікальності його адреси, що розпізнається кожним комп'ютером у мережі.

Абсолютно кожен комп'ютер розуміє (і завдяки цьому існує в мережі) загальну структуру адрес e-mail, що зветься DNS (domain name system — система доменних імен). Саме DNS, «маючи деревоподібну» схему, визначає кожну людину на кожному комп'ютері в мережі, у будь-якому його вузлі, у кожній організації, що залучена до Інтернету.

У загальному вигляді Інтернет-адреси записуються як:

ailbox@domain

де domain — назва мережі або організації;

mailbox — звичайно ідентифікатор користувача (userid) на даній машині.

Будь-яке повідомлення складається з конверта повідомлення і тіла повідомлення. Конверт містить інформацію, необхідну для доставки й обробки повідомлення. Тіло повідомлення містить інформацію, яку відправник передає одержувачу. !ншими словами, конверт являє собою каркас, на який накладаються дані користу­вача. Конверт і дані в повідомленні тісно взаємозв'язані один з од­ним, усі поштові системи для побудови конверта використовують інформацію тіла повідомлення. Структура конверта, як правило, за­дається локальним поштовим програмним забезпеченням. Тому пе­ред тим як відправляти дані у певному конверті, потрібно перекона­тися, що одержувач цих даних зуміє витягти їх з конверта.

У найпростішому випадку конверт повідомлення складаєть­ся тільки з заголовка. Заголовок відділений від тіла повідомлення порожнім рядком. Заголовок складається з декількох рядків, що міс­тять інформацію про повідомлення.

SMTP-протокол підтримує декілька механізмів передавання по­шти: від хоста користувача — відправника до хосту користувача — одержувача, коли два хости сполучені між собою через той самий транспортний сервіс або через сервери SMTP (тобто хости — посеред­ники), якщо відправник i одержувач не можуть з'єднатися (рис. 1.6).

 

* >

Файлова система

Користувач

Файлова система

 

SMTP