4.2. Соціальна установка та її вплив на поведінку людини

Важливим детермінуючим фактором взаємодіяльності, в ре­зультаті якої здійснюється міжособистісний вплив, є соціальні установки.

Установка в широкому розумінні цього слова - ціннісне ставлення стосовнотого чи іншого об'єкта, це оцінка чогось або когось за шкалою «приємно-неприємно», «корисно-шкідливо», «добре-погано»; щось ми любимо, а щось терпіти не можемо, до чогось відчуваємо приязнь, а до чогось - неприязнь. Те, як ми оцінюємо наше ставлення до оточуючого світу, відображають наші установки.

Установка має диспозиційний характер у тому смислі, що є набутою, засвоєною через научіння тенденцією думати про якийсь предмет, людину або проблему якимось певним чином.

Внутрішні зміни у людини часто створюють передумови для подальших змін у поведінці. Наприклад, окремо взята рекламна об'ява (або навіть декілька тютюнових виробів) може й не викли­кати у підлітка бажання почати палити. Однак неодноразово по­вторюваний асоціативний ланцюжок: «паління - це веселощі, ро­мантика, розваги» і т.п. здатен сприяти формуванню позитивної установки стосовно тютюнопаління. І в подальшому людина стає більш податливою в наступних ситуаціях соціального впливу.

Отже, впливаючи на установки, люди тим самим можуть впливати на поведінку.

Визначення поняття «Соціальна установка»

Спочатку термін «установка» використовувався в психології для визначення психофізіологічної готовності організму реагува­ти на ті чи інші стимули. Термін «установка» вперше з'явився в експериментальній психології наприкінці ХІХ ст. Німецькі пси­хологи Георг Мюллер і Фрідріх Шуман виявили, що в процесі повторення тих самих дій у людини виникає певна схильність, готовність до сприйняття і реагування конкретної зовнішньої си­туації. Це явище отримало назву «установка».

Уже потім Герман Еббінгауз зіставив установку з певними психічними станами індивіда, що виникають у процесі здійснен­ня звичайних дій.

На початку XX ст. поняття «установка» стало використову­ватися в інших напрямках і розділах психології. У вітчизняній психології поняття «установка» стало поширеним завдяки дослі­дженням вчених грузинської психологічної школи Узнадзе.

В залежності від потреб, на основі яких формуються уста­новки, виділяють елементарні, соціальні, фіксовані, актуальні установки та ін.

Поняття «соціальна установка» введено в науку У.Томасом і Ф.Знанецьким, які синтезували його з філософського поняття «цінності» і психологічного - «установка». В їх концепції соціа­льна установка - це індивідуалізоване відношення до об'єкта, який визначається як цінність у даній соціальній спільноті.

Поняття соціальної установки одночасно вказує на факт психологічного переживання відношення до значимого об'єкта, а також на факт спеціальної детермінації спрямованості відношен­ня. Тим самим поняття «соціальна установка» об'єднує смисл афектів, емоцій і їх предметний з