4.2. Соціальна установка та її вплив на поведінку людини : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

4.2. Соціальна установка та її вплив на поведінку людини

Важливим детермінуючим фактором взаємодіяльності, в ре­зультаті якої здійснюється міжособистісний вплив, є соціальні установки.

Установка в широкому розумінні цього слова - ціннісне ставлення стосовнотого чи іншого об'єкта, це оцінка чогось або когось за шкалою «приємно-неприємно», «корисно-шкідливо», «добре-погано»; щось ми любимо, а щось терпіти не можемо, до чогось відчуваємо приязнь, а до чогось - неприязнь. Те, як ми оцінюємо наше ставлення до оточуючого світу, відображають наші установки.

Установка має диспозиційний характер у тому смислі, що є набутою, засвоєною через научіння тенденцією думати про якийсь предмет, людину або проблему якимось певним чином.

Внутрішні зміни у людини часто створюють передумови для подальших змін у поведінці. Наприклад, окремо взята рекламна об'ява (або навіть декілька тютюнових виробів) може й не викли­кати у підлітка бажання почати палити. Однак неодноразово по­вторюваний асоціативний ланцюжок: «паління - це веселощі, ро­мантика, розваги» і т.п. здатен сприяти формуванню позитивної установки стосовно тютюнопаління. І в подальшому людина стає більш податливою в наступних ситуаціях соціального впливу.

Отже, впливаючи на установки, люди тим самим можуть впливати на поведінку.

Визначення поняття «Соціальна установка»

Спочатку термін «установка» використовувався в психології для визначення психофізіологічної готовності організму реагува­ти на ті чи інші стимули. Термін «установка» вперше з'явився в експериментальній психології наприкінці ХІХ ст. Німецькі пси­хологи Георг Мюллер і Фрідріх Шуман виявили, що в процесі повторення тих самих дій у людини виникає певна схильність, готовність до сприйняття і реагування конкретної зовнішньої си­туації. Це явище отримало назву «установка».

Уже потім Герман Еббінгауз зіставив установку з певними психічними станами індивіда, що виникають у процесі здійснен­ня звичайних дій.

На початку XX ст. поняття «установка» стало використову­ватися в інших напрямках і розділах психології. У вітчизняній психології поняття «установка» стало поширеним завдяки дослі­дженням вчених грузинської психологічної школи Узнадзе.

В залежності від потреб, на основі яких формуються уста­новки, виділяють елементарні, соціальні, фіксовані, актуальні установки та ін.

Поняття «соціальна установка» введено в науку У.Томасом і Ф.Знанецьким, які синтезували його з філософського поняття «цінності» і психологічного - «установка». В їх концепції соціа­льна установка - це індивідуалізоване відношення до об'єкта, який визначається як цінність у даній соціальній спільноті.

Поняття соціальної установки одночасно вказує на факт психологічного переживання відношення до значимого об'єкта, а також на факт спеціальної детермінації спрямованості відношен­ня. Тим самим поняття «соціальна установка» об'єднує смисл афектів, емоцій і їх предметний зміст в єдиному понятті.

Вивчення механізмів формування, дії, їх змісту необхідне для того, щоб пояснити, як соціальні установки, що представлені у свідомості, виконують функцію регуляторів і детермінант пове­дінки людини.

Ф.Зімбардо і М.Ляйппе, підкреслюючи багатогранність оці­ночного ставлення до того чи іншого об'єкта, на основі якого у людини формуються певні установки стосовноданого об'єкта, на­зивають його установочною системою.

В установочну систему входять такі компоненти:

- поведінкові інтенції - наміри, очікування, або плани дій, які передують самій дії;

- когніції - пізнання, що склалися в результаті когні- тивних процесів і включають як переконання, так і елементи повідомлень про об'єкт і про те, як слід поводитися стосовно нього;

- афективні реакції, емоції, або «глибинні почуття», які відображають наші установки на рівні фізичного збудження (переживання задоволення, залученості);

- власне установки - комплексні, сумарні оціночні ре­акції, що включають в себе всі інші компоненти. Отже соціальна установка являє собою комплексне утво­рення, яке називається установочною системою, що можна поба­чити на такій схемі

 

Поведінкові інтенції «Я дозволив би випити ку­холь пива юнаку 18 років». «Я буду голосувати за зни­ження вікового цензу на вживання спиртних напоїв»

Поведінка

«Під час дискусії про напої я стверджував, що спиртні напої можна вживати у 18 років». «Я написав депута­ту лист, в якому протестую проти заборони на спритні напої у 18 років»

 

Установка «Я за зниження вікового цензу придбання і розпиття спиртних напоїв»

 

Когніції «Зниження вікової планки зменшить вживання нарко­тиків». «Помірне вживання спиртних напоїв не є шкід­ливим»

Афективні реакції «Мені подобається випива­ти з друзями». «Мене дра­тує те, що у 18 років слу­жать в армії, а спиртне за­бороняється»

 

Установочна система за Ф.Зімбардо та М.Ляйппе

Головна ідея, що виражена в «установочній системі» поля­гає в тім, що соціальна установка є результатом діяльності інди­відуальної системи почуттів і знань, і поведінкових реакцій, пов'язаних з об'єктом.

На підставі відміченого можна дати таке визначення понят­тя соціальна установка.

Соціальна установка - це ціннісна диспозиція, стійка на­строєність на певну оцінку, що базується на когніціях, афектив­них реакціях, поведінкових намірах (інтенціях) і попередній по­ведінці, що склалися, яка здатна, в свою чергу вплинути на пізна­вальні процеси, на афективні реакції, на створення інтенцій і на майбутню поведінку (Ф. Зімбардо, М. Ляйппе).

Взаємозв'язок компонентів установочної системи

Це визначення передбачає, що установки, поведінка, когні- ції і емоції стосовно деякого об'єкта (проблеми) складають сис­тему реакцій, що є специфічною для кожної конкретної особис­тості. Воно означає також, що перелічені компоненти не є неза­лежними один від одного або ізольованими в різних куточках свідомості. Вони пов'язані.

Взаємозв'язок компонентів у установочній системі і зміна одного компонента впливає на зміну іншого. Зміна переконань здатна сприяти перегляду установки. Нова установка може при­вести до зміни поведінки. Нові установки можуть вплинути на те, що ми думаємо про соціальні об'єкти, отже, викликати зміну установок.

Установочні системи не завжди являють собою добре орга­нізовану структуру. В деяких з них можуть існувати афективні компоненти, які можуть не торкатися ні переконань, ні ідей. Про­те, як правило, компоненти подібних систем взаємопов'язані і об'єднуються в пари за якимось критерієм.

Взаємозв'язок елементів здатний виходити за рамки систе­ми. Установки і переконання стосовно одного об'єкта можуть бу­ти пов'язаними з установками і переконаннями іншого об'єкту.

Отже, установочні системи - всередині себе і стосовно одна одної - побудовані таким чином, що зміна одного компонента призводить до змін інших її компонентів.

Установки спрямовують когнітивні процеси і процеси сприйняття

Схильність до оцінювання, тобто до формування устано­вок - є невід'ємною частиною людської натури. Установки є зви­чайними розповсюдженими психічними реакціями. Установка - симпатія або антипатія - може сформуватися навіть тоді, коли ментальна репрезентація не підкріплена ні переконаннями, ні фа­ктами (наприклад, забобони). Сумарна оцінка здійснює вплив на те, як ми сприймаємо об'єкт. Наприклад, перше враження про рок-зірку може спрямувати увагу на певних її рисах і надалі.

Важлива роль установок випливає з того факту, що вони яв­ляють собою, свого роду, резюмуючи узагальнення нашої позиції з того чи іншого питання. Тому приходять в голову легко. Нам не вистачає ні сил, ні часу для того, щоб ретельно обдумати кожен з численних сигналів, які надходять ззовні, і проаналізувати ситуа­цію, в якій це відбувається. У необхідності прийняти рішення стосовно об'єкта ми найімовірніше підемо простим шляхом: зга­даємо установку, яка уже склалася, і визначимо рішення.

«Бездумні» реакції - результат активізації установок, що склалися. Ще більшою «бездумністю» характеризуються реакції поведінкові.

Залежно від ситуаційних і особистісних обставин, реакції на спроби здійснити вплив можуть вар'їрувати від ретельно проду­маних, аналітичних і систематизованих (одна крайність) до пове­рхових, автоматичних, майже «бездумних» (друга крайність).

Установки визначають нас самих

Установка - це точка зору на щось. У цьому плані наші най­більш значимі установки відіграють важливу роль у формуванні наших уявлень про власне «Я», нашого самовизначення. Вони інформують світ про те, хто ми такі. Ми являємо собою суму всіх наших установок. Установки, що визначають наше «Я», уявлення про себе, здійснюють вплив на багато аспектів нашої поведінки і наші уявлення на суміжні предмети.

Отже, оскільки установки стосовно найбільш важливих пре­дметів можуть бути частиною нашого сприйняття власного «Я» і нашої самооцінки, багато процесів впливу передбачають зміну не тільки того, як люди сприймають предмет установки, але й також і зміну сприйняття ними самих себе.

Вплив соціальної установки на поведінку людини.

Парадокс Лап'єра

Особливістю багатьох психологічних теорій є положення про те, що переконання визначають соціальну поведінку людей. Отже, щоб змінити поведінку, потрібно змінити спосіб мислення людини, його оцінки соціальних об'єктів.

Питання про зв'язок поведінки і установок - це питання про цілеспрямований вплив на поведінку. Це питання має довгу істо­рію дискусій.

З самого початку його дослідження ні у кого не викликало жодних сумнівів, що по установкам можна передбачити поведін­ку. Цю аксіому зруйнували результати експериментів Р. Лап'єра, які він оприлюднив у 1934 році.

Р.Лап'єр з китайськими туристами здійснював турне в Аме­риці, коли там існувала стійка упередженість проти вихідців з Азії. Супутникам Р.Лап'єра тільки в одному з 250 випадків від­мовили у поселенні в готелі. Через 6 місяців Р. Лап'єр розіслав у всі готелі, де вони зупинялися, листи з проханням прийняти його і китайців ще раз. Відповіді надійшли з 128 місць, і у 92% з них були відмови.

Отже, виявилося розбіжність між установками і реальною поведінкою хазяїв готелів стосовно китайців. Результати цього дослідження показали невідповідність установки і поведінки і отримали назву «парадокс Лап'єра».

Наступні дослідження, які було проведено пізніше, підтвер­дили відсутність зв'язку між установками і поведінкою.

Проте, як виявилось, не все так просто, бо прямого зв'язку між установками і поведінкою не існує.

Наприклад, М. Рокич висловив ідею, що у людини може іс­нувати одночасно дві подібні установки: безпосередньо на об'єкт і на ситуацію, що пов'язана з цим об'єктом. Ці установки діють почергово. В експерименті Лап'ра установка на об'єкт була нега­тивною (ставлення до китайців), проте взяла верх установка на ситуацію - згідно з прийнятими нормами хазяїн готелю повинен прийняти гостей.

Інші дослідники, зокрема Д. Кац і Є. Стотленд, стверджу­ють, що в різних ситуаціях можуть виявитися то когнітивний, то афективний компоненти установки, тому результат буде іншим. А дослідники М. Фішбайн і А. Айзен відмічають, що якщо уста­новка, яка вимірюється, є загальною, а поведінка - специфічною, то установка буде передрікати поведінку.

Наприклад, загальна установка на здоровий спосіб життя не зможе підказати конкретні дії людей, які мають такі установки, тобто, знаючи загальну установку людини на здоровий спосіб життя, залишається незрозумілим, які вона буде здійснювати конкретні дії: чи буде вона займатись зарядкою, дотримуватися дієти, займатися певним видом спорту і т. ін.

Ще одним поясненням можливої розбіждності установки і поведінки може бути теорія «змиваючого потоку» Л. Райтсмена. Він припустив, що зв'язок соціальної установки і поведінки по­рушується (може бути «розмитою») різними факторами, а саме:

- Установка на цілісний об'єкт може не збігатися з установ­кою на якусь частину, що складає цей об'єкт. Наприклад, негативна установка на телевізійну рекламу взагалі не означає, що не існує позитивної установки на якийсь кон­кретний її ролик.

- Необхідно враховувати, що поведінка детермінована не тільки установками, але й ситуацією, в якій вона здійсню­ється.

- Поведінка може визначатися декількома протилежними одна одній установками, що теж порушує однозначний зв'язок «установка-поведінка».

- Невідповідність установки і поведінки може відбутися від того, що людина неправильно або неточно виразила свою позицію стосовно соціального об'єкта.

Отже, можна стверджувати, що установки пов'язані з пове­дінкою, але існує ряд факторів, які можуть цей зв'язок послабити. Виникає питання: якими ж повинні бути установки, щоб спрямо­вувати поведінку?

Соціальні установки, що передрікають поведінку

Установка краще передрікає поведінку, коли вона має влас­тивість доступності. Зокрема, ідентифікатором доступності уста­новки найчастіше виступає швидкість оціночної реакції людини на якийсь об'єкт або ситуацію.

Так, в одному з досліджень за допомогою «швидкості реак­ції» людей було передбачено, хто з них буде голосувати за Рона- льда Рейгана, а хто - за Уолтера Мондейла.

За 5 місяців до президентських виборів 1984 р. дослідники провели опитування відвідувачів одного з торговельних центрів. Респонденти повинні були дати оцінку кожному з двох претенде­нтів на посаду президента. Швидкість відповіді фіксувалася за допомогою мікрокомп'ютера і розглядалася дослідниками як міра доступності установки на того чи іншого кандидата.

Після виборів тих самих респондентів опитували, за кого ж вони проголосували. Виявилося, що ті, у кого за 5 місяців до ви­борів були легкодоступні установки (дуже швидко була дана оці­ночна реакція на кандидата), проголосували за «свого» кандида­та, а ті у кого були менш доступні установки, могли проголосува­ти за іншого.

Від чого залежить доступність установки?

Перш за все доступність установки характеризується тісним зв'язком між установкою і об'єктом, на який вона спрямована. Не обов'язковим тут є осмислення установки, вона спрацьовує авто­матично.

Установки спрацьовують і тоді, коли вони є усвідомленими людиною.

Ще одним фактором, що визначає доступність установки, є знання про об'єкт цієї установки. Чим більше людина знає про об'єкт, тим більш доступною стає оцінка цього об'єкта, і з більшою ймовірністю можна робити прогноз щодо поведінки людини.

Сила установки залежить також від того, яким способом вона була сформована. Виявилося, що установки, які сформувалися на основі безпосереднього досвіду, є більш доступними і краще перед­бачають поведінку ніж установки, які виникли іншим шляхом.

На доступність установки впливає також те, як часто ними користуватися. Установка - це зв'язок, який утворюється між об'єктом і його оцінкою. Щоб підсилити зв'язок між двома змін­ними, необхідно повторення. Чим частіше говорять про установ­ку, тим тіснішим стає зв'язок між об'єктом і оцінкою. І чим силь­нішим є цей зв'язок, тим сильнішою стає установка.

Вплив особистіших факторів на зв'язок установок і поведінки

Люди часто керуються у своїй поведінці мотиваційним фак­тором. Наприклад, вирішуючи те, чи підписати петицію про за­борону виробництва атомної енергії, людина може керуватися не тільки оцінкою загрози ядерних катастроф, але й тим, що вона може втратити роботу у зв'язку з закриттям підприємств. У цьо­му випадку виявляється вплив мотиваційних факторів (наскільки це для неї корисно) на вибір альтернативних установок у зв'язку з необхідністю задоволення більш значимих для людини потреб.

Впливати на зв'язок установки і поведінки може «особисті- сна зацікавленість людини», тобто відчуття людиною міри важ­ливості, необхідності чогось у своєму житті.

Особистісна зацікавленість може визначатися як мотивацій­ними, так і ціннісними факторами.

Важливою особистісною характеристикою людини, що впливає на зв'язок установок і поведінки, є самомоніторинг. Це поняття було введено американським науковцем М. Снайдером і означає спосіб презентації себе в соціальних ситуаціях і регулю­вання поведінки з метою здійснити бажане. Такі люди, слідкуючи за своєю поведінкою, підганяючи її під ситуацію, відмічаючи ре­акцію на себе інших людей, готові повністю віддаватися новій установці, якщо їх спосіб поведінки не здійснює в суспільстві очікуваного ефекту. Відчуваючи ставлення інших, вони менш за все діють за власними установками.

Люди з низьким рівнем самомоніторингу, напроти, приді­ляють менш уваги тому, що про них думають інші, і відповідно менше підпадають під вплив свого соціального оточення. Вони довіряють більше власним соціальним установкам.

Отже, вплив соціальних установок на поведінку визначаєть­ся «внутрішніми» змінними, зокрема, мотивами, цінностями лю­дини, а також її індивідуальними особливостями.

Ситуаційні фактори, що впливають на зв'язок установок і поведінки

Взаємозв'язок установок і поведінки залежить також від «зовнішніх», ситуаційних факторів, що здійснюють вплив як на установки, так і на поведінку, що ними регулюється.

Вплив зовнішніх факторів визначає не тільки реальну, але й ту, яку людина висловлює в оцінці об'єкта. Дослідники експери­ментально встановили, що люди як в дослідженнях, так і в житті висловлюють установки, яких насправді не дотримуються [Майерс, с. 156]

Вивчення лише виявлених установок не дає можливості прогнозувати поведінку, оскільки вона спрямовується «істинни­ми» установками.

Зовнішнє виявлення установок залежить від багатьох ситуа­ційних чинників і соціальних впливів.

Під ситуаційними факторами можуть розумітись як глоба­льні соціальні впливи (наприклад, ситуація соціальної нестабіль­ності, економічна і політична ситуація в країні тощо), так і окремі ситуативні впливи. Цих ситуаційних факторів дуже багато. Деякі дослідники, зокрема Г. Триандіс, нарахували більш 40 різних фа­кторів, які зумовлюють складність зв'язку установки і поведінки.

У вивченні взаємозв'язку установок і поведінки найчастіше згадуються такі:

- вплив на поведінку людини установок і норм інших людей (вплив значимих інших і груповий тиск);

- відсутність альтернативи, яку можна було б прийняти;

- вплив непередбачених подій;

- нестача часу.

Людина, яка бажає бути у згоді з групою, з іншими людьми, може поступитися своїми установками і поводитися так, як того хоче більшість. У цьому випадку поведінка людини може визна­чатись не своїми, а чужими установками. Це було доведено в чи­сленних експериментах, зокрема в таких відомих, як експеримен­ти С.Аша, С. Мілграма. Крім того, вплив оточуючих людей не є постійним фактором, він може змінюватися залежно від ситуації.

Так, у дослідженнях Р.Шлегеля, К.Крауффорда і Самборна вивчались установки підлітків на вживання пива, вина, лікеру. Виявлені установки передрікали частоту їх вживання в компаніях ровесників, проте вдома поведінка підлітків залежала здебільшо­го від установок батьків до цих алкогольних напоїв.

На зв'язок установок і поведінки впливають також відсут­ність альтернативи, яку можна було б сприйняти, а також непе- редбаченість подій.

Відсутність альтернативи, яку можна було б сприйняти, поля­гає в тім, що невідповідність установки і поведінки визначається неможливістю реалізувати свою установку на практиці, в реальнос­ті. Наприклад, люди можуть купувати ті товари, до яких відчувають негативне ставлення, тільки тому, що інших просто немає.

Вплив непередбачених подій полягає в тім, що неочікувана ситуація заставляє людину поводитись іноді всупереч своїм уста­новкам.

Нестача часу - це теж є ситуаційним фактором, що впливає на зв'язок установки з поведінкою.

Ситуація, коли людина поспішає, інколи визначає її поведі­нку всупереч установкам.

Ситуація не тільки може бути «сильнішою» за установку і суперечити їй, але й такою, що забезпечує вплив установок на дії людей. Особливу роль в цьому відіграють наміри людей.